«Тож нехай Бог, джерело надії, через вашу довіру до нього сповнить вас усією радістю і миром, щоб завдяки силі святого духу ви збагатились надією» (Римлян 15:13, «Переклад нового світу»).

 «Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!» (Римлян 15:13, переклад І. Огієнка).

 Цими словами апостол Павло висловив побажання, щоб Бог сповнив християн «радістю і миром». Радість і мир нерозривно пов’язані з надією, яку дає Бог, а також з силою святого духу.

 Про надію, яку Бог дає своїм служителям, ми дізнаємось з його Слова, Біблії. Згідно з Римлян 15:4, «все, що було написано раніше [в Біблії], написано нам для науки, щоб через витривалість і потіху з Писань ми мали надію». У Біблії написано, що Бог обіцяє вирішити всі проблеми, через які життя сьогодні може здаватись безнадійним,— як-от бідність, несправедливість, хвороби і смерть (Об’явлення 21:4). Ці обіцянки Бог виконає через Ісуса Христа, і саме на цих обіцянках ґрунтується наша надія на краще майбутнє (Римлян 15:12).

 Ми можемо «збагати[тись]» або, як сказано в примітці до 13-го вірша, «переповни[тись]» такою надією тільки тоді, коли повністю довіряємо Богові. Чим більше знань ми будемо здобувати про Бога, тим більше будемо переконуватися, що він заслуговує цілковитої довіри (Ісаї 46:10; Тита 1:2). Саме завдяки чудовій надії, яку дає Бог, людина може відчувати радість і мир, навіть зазнаючи труднощів (Римлян 12:12).

 Мир, радість і надію можна здобути завдяки святому духу, тобто Божій силі a. Бог виконує свої обіцянки за допомогою свого святого духу, і це вселяє в нас надію. Крім того, радість, мир та інші хороші риси в людях є плодом святого духу (Галатів 5:22).

 Книга Римлян — це лист апостола Павла до християн, які жили в Римі. Ці християни походили з різних народів. Серед них були також євреї. Павло заохочував усіх цих християн мати єдність в думках і ділах, незважаючи на те, що вони походили з різних культур (Римлян 15:6).

 Павло нагадав християнам з Рима, що Бог передрік століттями раніше: люди з усіх народів вихвалятимуть його в єдності. На підтвердження цього Павло чотири рази наводить цитати з Єврейських Писань b (Римлян 15:9—12). Він хотів підкреслити таку думку: служіння Христа приносить користь не лише євреям, але й людям з усіх інших народів. Бог дає християнам з обох груп одну й ту саму надію. Тож усі в римському зборі, хоч би яке походження вони мали, повинні були «щиро прийма[ти] одне одного», тобто ставитися одне до одного гостинно і з добротою (Римлян 15:7).