Християни вірять, що Ісус помер за гріхи всіх людей (1 Петра 3:18). Але, щоб спастися, недостатньо лише вірити в Ісуса як Спасителя. Наприклад, демони знають, що Ісус — Божий Син, проте на них чекає знищення, а не спасіння (Луки 4:41; Юди 6).

•  Що мені робити, щоб спастися?

•  Чи потрібно проказувати «Молитву грішника»?

•  Звідки походить «Молитва грішника»?

•   Вірити, що Ісус віддав своє життя у жертву за наші гріхи (Дії 16:30, 31; 1 Івана 2:2). Ісус був реальною особою, і все, що про нього розповідає Біблія,— правда. Це важливо визнавати.

•   Дізнаватися, чого насправді вчить Біблія (2 Тимофія 3:15). У Біблії записані слова, які апостол Павло і Сила сказали тюремному наглядачеві: «Вір у Господа Ісуса, і спасешся ти». Після того вони розповіли йому «слово Єгови» a (Дії 16:31, 32). З цього бачимо, що тюремний наглядач не міг по-справжньому повірити в Ісуса, поки не зрозумів основних істин з Божого Слова. Він мусив набути «точного знання правди» зі Святого Письма (1 Тимофія 2:3, 4).

•   Покаятися (Дії 3:19). Також потрібно покаятися, тобто відчути глибокий жаль за свої неправильні думки та вчинки. Ваше каяття буде очевидним для інших, якщо ви покинете поведінку, яка ображала Бога, і почнете робити «вчинки, які свідчать про каяття» (Дії 26:20).

•   Охреститися (Матвія 28:19). Ісус сказав, що його учні мають охреститися. Наприклад, згаданий раніше тюремний наглядач охрестився (Дії 16:33). Також після того, як апостол Петро розповів правду про Ісуса великому натовпу людей, «ті, хто радо прийняв його слова, охрестилися» (Дії 2:40, 41).

•   Виконувати Ісусові накази (Євреїв 5:9). Ті, хто «дотриму[ється] всього того», що наказав Ісус, показують своїм життям, що є його послідовниками (Матвія 28:20). Вони стають «виконавцями слова, а не лише слухачами» (Якова 1:22).

•   Витримати до кінця (Марка 13:13). Щоб спастися, Ісусовим учням «потрібна витривалість» (Євреїв 10:36). Наприклад, апостол Павло чітко дотримувався Ісусових вчень і був завжди відданим Богові. Він залишався на цьому шляху з того часу, як став християнином, і аж до смерті (1 Коринфян 9:27).

 У деяких релігіях прийнято проказувати спеціальні молитви, як-от «Молитва грішника» чи «Молитва про спасіння». Зазвичай ті, хто молиться, визнають свою гріховність і виражають віру в те, що Ісус помер за їхні гріхи. Також вони просять Ісуса прийти в їхнє серце чи життя. Але ніде в Біблії немає зразка «Молитви грішника» і навіть не згадано про таку молитву.

 Дехто думає: якщо особа прокаже «Молитву грішника», то може бути впевненою у своєму спасінні. Але жодна молитва не гарантує спасіння. Оскільки ми недосконалі, то й далі робимо помилки (1 Івана 1:8). Саме тому Ісус вчив своїх послідовників постійно молитися про прощення гріхів (Луки 11:2, 4). Крім того, деякі християни могли спастися і жити вічно, але втратили таку можливість через те, що відпали і відвернулися від Бога (Євреїв 6:4—6; 2 Петра 2:20, 21).

 Історики не можуть дійти згоди щодо походження «Молитви грішника». Декотрі кажуть, що цю молитву почали використовувати ще за часів Реформації. Інші ж переконані, що вона бере початок у XVIII—XIX століттях, коли стали популярними різні релігійні течії. Хоч би як там було, традиція повторювати «Молитву грішника» не узгоджується з Біблією, а навіть суперечить їй.