У Біблії говориться: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають... і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже... Немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости» (Екклезіяста 9:5, 6, 10; Псалом 146:4). Як видно з цього вірша, померлі не можуть ані думати, ані щось робити або відчувати. Отже, після смерті людина перестає існувати.

«До пороху вернешся»

 У своїй розмові з першим чоловіком, Адамом, Бог пояснив, що́ стається з людиною після смерті. Оскільки Адам був неслухняний, Бог сказав йому: «Ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Перед тим як Бог створив Адама «з пороху земного», Адама не існувало (Буття 2:7). Тож, коли Адам помер, він повернувся до пороху і перестав існувати.

 Те саме стається з кожним, хто помирає. І про людей, і про тварин у Біблії сказано: «Все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху» (Екклезіяста 3:19, 20).

Смерть — це не обов’язково кінець усього

 У Біблії смерть часто порівнюється зі сном (Псалом 13:4; Івана 11:11—14; Дії 7:60). Той, хто міцно спить, не усвідомлює, що́ відбувається навколо нього. Так і з померлими: вони нічого не усвідомлюють. А втім, Біблія вчить, що Бог пробудить померлих зі смертного сну і знову дасть їм життя (Йова 14:13—15). Тому для тих, кого Бог воскресить, смерть — це не кінець усього.