Невелика рибка, яка називається каліфорнійська атерина-груніон, відкладає ікру на узбережжі штату Каліфорнія (США) та однойменного півострова в Мексиці. Щоб її потомство могло вижити, ця рибка обирає для нересту найвідповідніший час.

 Поміркуйте. Груніони нерестяться упродовж 3-4 ночей після найбільшого припливу, який відбувається при повному чи молодому місяці. Якби вони виходили на нерест за кілька днів до того, то припливні хвилі, які розмивають пісок на узбережжі, змили б ікринки в море. Та оскільки груніони нерестяться невдовзі після найбільшого припливу,— коли хвилі починають спадати і пісок осідає,— ікра опиняється під достатньо товстим піщаним «покривалом» і безпечно розвивається.

 Але і це ще не все. Припливні хвилі вночі сильніші, ніж вдень. Тож груніони нерестяться саме вночі, бо тоді вони можуть заплисти на узбережжя чимподалі, щоб ікру не змили хвилі наступного припливу.

 Груніони чекають високої хвилі, яка віднесе їх максимально далеко на берег. Коли вода трохи спадає, самки задньою частиною тіла зариваються в пісок приблизно до половини. На глибині 5—8 сантиметрів вони відкладають ікру, яку запліднюють самці. Після цього рибки повзуть до води і з наступною хвилею повертаються в океан.

 У вологому піску ікра розвивається, але щоб вилупитись, личинкам потрібно дочекатися припливних хвиль. Приблизно через два тижні, під час наступного високого припливу, личинки виходять з ікри, хоча іноді це відбувається через чотири тижні.

 Як ви вважаєте? Здатність атерини-груніона ідеально вираховувати час для нересту — результат еволюції чи задуму?