Підліткові роки часто асоціюються з квітучим здоров’ям і, здавалося б, невичерпною енергією. Проте деякі молоді люди страждають від серйозних хвороб. Чи ти теж маєш погане здоров’я? Якщо так, тебе може підбадьорити приклад Влорії, Джастіна та Ніси, які є Свідками Єгови. Зверни увагу на те, як вони дають собі раду попри серйозні проблеми зі здоров’ям.

•  Влорія

•  Джастін

•  Ніса

 Я хворію на фіброміалгію з 14 років. Коли мені виповнилось 20, я вже мала артрит, вовчак та хворобу Лайма. Важко робити все те, що хочеш, коли постійно почуваєшся знесиленою. Іноді у мене віднімало нижню частину тіла, і я була прикута до інвалідного візка.

 Але фізичні обмеження через хворобу були не такі страшні, як емоційні страждання через те, що я не могла робити навіть найпростіших речей, як-от зняти кришку з банки або щось написати. Коли я бачила, як гуляють діти, то думала, чому мені так важко ходити. Я почувалася невдахою.

 На щастя, мене підтримувала моя сім’я, а також збір Свідків Єгови, до якого я належу. Брати і сестри часто відвідували мене, і мені менше дошкуляла самотність. Дехто запрошував мене на товариські зустрічі, хоча було нелегко пересаджувати мене з візка в машину і з машини у візок.

 Особливу допомогу я отримувала від літніх одновірців, адже вони чудово розуміли, що значить мати проблеми зі здоров’ям. Вони допомогли мені навчитися жити зі своїми обмеженнями і не картати себе за те, що я не можу робити стільки, скільки роблять інші. Найбільшу радість я відчуваю, коли я на зібраннях та в служінні (Євреїв 10:25). Тоді я усвідомлюю, що, хоча й хворію, я мало чим відрізняюся від інших.

 Я завжди пам’ятаю, що Єгова дає нам усе необхідне для того, аби ми могли вистояти. Наприклад, як каже Біблія, наша внутрішня людина «день у день обновлюється», навіть якщо фізичне тіло нищиться (2 Коринфян 4:16). Саме це я можу сказати про себе!

 Поміркуй. Якщо ти страждаєш від серйозної хвороби, чому важливо шукати спілкування з іншими? Якщо в тебе добре здоров’я, то як ти міг би підтримати когось, хто хворіє? (Прислів’я 17:17).

 Я впав на підлогу і не міг підвестися. Мені стиснуло груди, і було важко поворухнутися. Мене відразу відвезли у відділення реанімації. Спочатку лікарі не могли з’ясувати, що зі мною. Але коли напади повторилися ще кілька разів, мені поставили діагноз — хвороба Лайма.

 Хвороба Лайма вразила мою нервову систему. Хоча пройшло вже кілька років після того, як мені поставили діагноз, в мене досі бувають напади тремтіння, часом такі сильні, що їх неможливо контролювати. Бувають дні, коли болить усе тіло, а іноді сильно болять пальці і я не можу ними навіть поворухнути. Це так, наче мої суглоби поіржавіли.

 Колись я думав: «Я надто молодий, щоб хворіти». Це мене дуже злило. Щодня я в сльозах запитував Бога: «Чому я маю це зносити?» Мені навіть здавалося, що Бог мене покинув. Але потім я почав роздумувати над біблійною історією про Йова. Хоча Йов не до кінця розумів, чому зазнавав стількох випробувань, він залишився вірним Богові. Якщо Йов зміг залишитися вірним за неймовірно складних обставин, то я теж можу.

 Мене дуже підтримують старійшини мого збору. Вони завжди відвідують мене і цікавляться моїм самопочуттям. Один старійшина сказав, що я можу телефонувати йому в будь-який час, якщо відчуватиму потребу з кимось поговорити. Я кожного дня дякую Єгові за таких друзів! (Ісаї 32:1, 2).

 Часом, стикаючись із серйозною хворобою, ми забуваємо про очевидну істину — Єгова знає, що нам доводиться зносити. У Біблії сказано: «Свого тягаря поклади на Єгову, і тебе він підтримає» (Псалом 55:22). Саме так я і намагаюся робити щодня.

 Поміркуй. Як рідні та друзі можуть допомогти тобі зносити проблеми зі здоров’ям? (Прислів’я 24:10; 1 Фессалонікійців 5:11).

 У підліткові роки у мене виявили синдром Марфана — захворювання, яке вражає суглоби, роблячи їх слабкими. Синдром Марфана також може негативно впливати на очі, серце та інші життєво важливі органи. Іноді мене мучать дуже сильні болі.

 Коли я дізналась про свій діагноз, то багато плакала. Мене непокоїло, чи зможу я в майбутньому займатися улюбленими справами. Наприклад, мені подобається танцювати, і я боялася, що одного дня через сильний біль я більше не зможу цього робити. Я переживала, що взагалі не буду ходити.

 Моя сестра дуже мене підтримувала. Вона допомогла мені перестати жаліти себе. Вона сказала, що не можна дозволити страху зруйнувати все моє життя. Також сестра заохотила мене настійно молитися, тому що тільки Єгова повністю знає та розуміє, з чим мені доводиться стикатись (1 Петра 5:7).

 Мене дуже підбадьорюють слова з Псалма 18:6: «У час біди я кликав Єгову, Бога свого благав я про поміч, і він зі свого храму мій голос почув, мої благання про поміч дійшли до його вух». Завдяки цьому віршу я зрозуміла: якщо проситиму Єгову про витривалість, він почує і допоможе мені. Єгова завжди поруч зі мною.

 Я побачила, що немає нічого поганого в тому, щоб відчувати сум і навіть знеохочуватися через життєві трагедії. Такі почуття є природними, якщо ми не дозволяємо їм цілковито поглинути нас і зашкодити нашій дружбі з Єговою. Бог не спричиняє наших проблем і ніколи не полишить нас, якщо ми ставимо його справи на перше місце у своєму житті (Якова 4:8).

 Поміркуй. Чи Бог винен у наших стражданнях? (Якова 1:13).