Першого дня тижня. Див. коментар до Мт 28:1.

Гробниці. Або «пам’ятної гробниці». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Іншого учня, якого Ісус особливо любив. Тобто улюбленого учня Ісуса. Це третя з п’яти згадок про учня, «якого Ісус любив [або «особливо любив»]», чи про «улюбленого учня» (Ів 13:23; 19:26; 20:2; 21:7, 20). Вважається, що ним був апостол Іван. (Див. коментарі до Ів 13:23; 18:15.) У чотирьох інших випадках вживається грецьке слово аґапа́о. А в цьому вірші використано синонім, грецьке слово філе́о, яке в цьому перекладі часто передається як «любити; відчувати прив’язаність до» (Мт 10:37; Ів 11:36; 16:27; 21:15—17; 1Кр 16:22; Тит 3:15; Об 3:19; див. коментарі до Ів 5:20; 16:27; 21:15).

В Писанні. Мабуть, йдеться про Пс 16:10 або Іс 53:10. Деякі пророцтва про Месію на той час були незрозумілі навіть для Ісусових учнів. Особливо це стосувалося пророцтв про те, що Месію відкинуть, що він страждатиме, помре і воскресне (Іс 53:3, 5, 12; Мт 16:21—23; 17:22, 23; Лк 24:21; Ів 12:34).

Єврейською. Див. коментар до Ів 5:2.

Раббуні! Слово семітського походження, яке означає «мій учитель». Дехто вважає, що спочатку титул «Раббуні» був більш шанобливим і теплим, ніж титул «Раббі». Однак у цьому вірші та в Ів 1:38 Іван перекладає обидва титули як учитель. На той час, коли Іван писав своє Євангеліє, займенниковий суфікс 1-ї особи однини (-і, що означає «мій») у цьому слові, очевидно, втратив своє значення.

Не тримайся за мене. Грецьке дієслово га́птомай означає «торкатися» або «триматися». У деяких перекладах Ісусові слова передано так: «Не торкайся до мене». Однак Ісус не заперечував, аби Марія Магдалина просто торкнулася до нього, адже він дозволив іншим жінкам, які побачили його після воскресіння, «обійня[ти] його ноги» (Мт 28:9). Очевидно, Марія Магдалина боялась, що він ось-ось підніметься у небо. Через сильне бажання бути зі своїм Господом вона вхопилась за Ісуса і не відпускала його. Аби запевнити Марію, що він поки що не йде, Ісус наказав їй не триматися за нього, піти до його учнів і повідомити новину про його воскресіння.

Бога свого й Бога вашого. З цієї розмови, яка відбулась 16 нісана 33 року н. е. між Ісусом і Марією Магдалиною, чітко видно, що воскреслий Ісус вважав Батька своїм Богом, так само як Марія Магдалина вважала Ісусового Батька своїм Богом. Два дні перед тим, ще коли Ісус висів на стовпі мук, він вигукнув: «Боже мій, Боже мій»,— так він виконав пророцтво з Пс 22:1 і визнав свого Батька своїм Богом (Мт 27:46; Мр 15:34; Лк 23:46). У книзі Об’явлення Ісус також називає Батька «мій Бог» (Об 3:2, 12). Ці уривки підтверджують, що воскреслий, прославлений Ісус Христос поклоняється небесному Батьку як своєму Богові, так само як це роблять Ісусові учні.

Юдеями. Очевидно, йдеться про юдейську владу, тобто релігійних провідників. (Див. коментар до Ів 7:1.)

Близнюком. Див. коментар до Ів 11:16.

Мій Господи, мій Боже! Букв. «Господь мій і Бог [го тео́с] мій!» Деякі біблієзнавці вважають, що, хоча цей вигук здивування був звернений до Ісуса, насправді він стосувався Бога, його Батька. На думку інших, грецький текст оригіналу вказує на те, що ці слова стосувалися Ісуса. Навіть якщо це так, то значення вислову «мій Господи, мій Боже» можна зрозуміти, взявши до уваги все натхнене Писання. Оскільки контекст показує, що незадовго до того Ісус передав учням слова: «Я йду до Батька свого й Батька вашого, до Бога свого й Бога вашого», немає підстав стверджувати, що Хома вважав Ісуса Всемогутнім Богом. (Див. коментар до Ів 20:17.) Хома чув, як Ісус молився до свого «Батька» і називав його «єдиним правдивим Богом» (Ів 17:1—3). Отже, Хома міг звернутися до Ісуса словами «мій Боже» з кількох причин. Він міг вважати, що Ісус є «богом», хоча й не Всемогутнім Богом. (Див. коментар до Ів 1:1.) Або ж Хома звернувся до Ісуса подібно до того, як стародавні Божі служителі зверталися до ангелів Єгови. З оповідей у Єврейських Писаннях Хома знав, що іноді люди звертались до посланого Єговою ангела так, наче він був Богом Єговою, і навіть самі письменники оповідей називали так ангелів. (Пор. Бт 16:7—11, 13; 18:1—5, 22—33; 32:24—30; Сд 6:11—15; 13:20—22.) Отже, Хома міг використати вислів «мій Боже» у такому самому значенні — він визнав, що Ісус є представником і речником правдивого Бога.

Дехто стверджує, що означені артиклі перед грецькими словами, перекладеними як «Господь» і «Бог», вказують на те, що ці слова стосуються Всемогутнього Бога. Однак артиклі можуть вживатися тут лише через те, що цього вимагають правила граматики. У грецькій мові називний відмінок іменника з означеним артиклем іноді перебирає на себе функцію кличного відмінка. Приклади цього містяться в таких уривках: Лк 12:32; Кл 3:18—4:1 і 1Пт 3:7. Тож артиклі не відіграють вирішальної ролі у тому, як слід розуміти слова Хоми.