Лист до римлян 5:1—21

5  Отже, тепер, коли ми визнані праведними на основі віри,+ будьмо в мирі з Богом завдяки нашому Господу Ісусу Христу,+  через якого ми також отримали можливість завдяки вірі відчувати незаслужену доброту, в якій перебуваємо.+ Крім того, радіймо надією одержати славу від Бога.+  Радіймо навіть тоді, коли зносимо лиха,+ бо ми знаємо, що вони допомагають розвивати витривалість,+  витривалість приносить схвалення в Божих очах,+ схвалення — надію,+  а надія не веде до розчарування.+ Адже Божа любов наповнює наші серця через святий дух, який ми отримали.+  І, коли ми ще були слабими,+ Христос у визначений час помер за безбожних.  Навряд чи хтось помре за праведного, хоча за добру людину, можливо, хтось і наважиться померти.  А Бог виявляє нам свою любов* тим, що Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками.+  Оскільки тепер ми визнані праведними на основі його крові,+ то тим більше через нього врятуємось від Божого гніву.+ 10  Бо якщо, будучи ворогами, ми примирилися з Богом через смерть його Сина,+ то тим більше тепер, примирившись, врятуємося завдяки життю його Сина. 11  І радість нам приносить не тільки це, але також єдність з Богом, яку ми маємо завдяки нашому Господу Ісусу Христу, через якого тепер примирилися з Богом.+ 12  Тож, як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть,+ і так смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили...+ 13  Гріх же існував у світі ще до Закону, але коли закону немає, гріх нікому не зараховується.+ 14  Однак від Адама до Мойсея смерть царювала над усіма, навіть над тими, хто не вчинив такого переступу, як Адам, який був подібний до того, хто мав прийти.+ 15  Але з даром не так, як з проступком. Бо якщо проступок одного чоловіка приніс багатьом смерть, то тим більше незаслужена доброта Бога і його дар, даний завдяки незаслуженій доброті одного чоловіка,+ Ісуса Христа, приносять численні блага* багатьом.+ 16  І з даром не так, як з наслідками гріха однієї людини.+ Адже вирок, винесений лише за один проступок, ніс із собою осуд,+ а дар, який люди отримали після багатьох проступків, послужив тому, що їх було визнано праведними.+ 17  Бо якщо через проступок одного чоловіка зацарювала смерть,+ то тим більше ті, хто сповна отримує незаслужену доброту й дар праведності,+ матимуть життя і царюватимуть+ завдяки одному — Ісусу Христу.+ 18  Ось тому, як через один проступок усілякі люди отримали осуд,+ так само через один праведний вчинок усілякі люди+ можуть бути визнані праведними і отримати життя.+ 19  Як через непослух одного чоловіка багато людей стало грішниками,+ так і через слухняність одного чоловіка багато людей стане праведними.+ 20  Закон же з’явився для того, аби можна було побачити більше проступків.+ А там, де гріхів було більше, незаслужена доброта виявлялася ще більше. 21  Для чого? Щоб, подібно як царювали гріх і смерть,+ царювала й незаслужена доброта через праведність, яка веде до вічного життя, завдяки Ісусу Христу, нашому Господу.+

Примітки

Або «доводить свою любов до нас».
Або «переповнюють благами».

Коментарі

Будьмо в мирі. У деяких стародавніх рукописах — «ми маємо мир».

Радіймо. У деяких стародавніх рукописах — «ми радіємо». Вжите тут грецьке дієслово можна також перекласти як «невимовно радіти; вихвалятися».

Радіймо. У деяких стародавніх рукописах — «ми радіємо». Вжите тут грецьке дієслово можна також перекласти як «невимовно радіти; вихвалятися».

Витривалість. У Біблії грецький іменник гіпомоне́ передає думку про витривалість, яку людина виявляє з мужністю, непохитністю і терпеливістю, не втрачаючи надії попри перешкоди, переслідування, випробування чи спокуси. Споріднене дієслово гіпоме́но, що перекладається як «витримувати», буквально означає «залишатися (стояти) під». Воно часто означає «залишатися, замість того щоб втекти; не здавати своїх позицій; триматися до кінця; залишатися непохитним» (Мт 10:22; Рм 12:12; Єв 10:32; Як 5:11). Якщо християнин терпеливо і стійко зносить випробування, покладаючись на Божу допомогу, то це показує, що він має витривалість.

Надію. В Біблії основне значення грецького слова елпı́с — «сподівання чогось доброго». У переліку, який в цьому уривку наводить Павло, надія згадується після лиха, витривалості і схвалення в Божих очах. Тож очевидно, що Павло не має на увазі надію, яка з’являється в людини, коли вона тільки приймає добру новину від Бога. Він говорить про міцну надію, яку християнин здобуває після того, як витривало зносить випробування. Коли християнин у випробуваннях зберігає відданість Богу, він усвідомлює, що має схвалення в Божих очах, а це в свою чергу зміцнює надію, яку він мав на початку (Єв 6:11).

Не веде до розчарування. Грецький вислів, основне значення якого «не осоромлює», вказує на те, що людина, яка щиро вірить в Бога, не буде осоромлена або розчарована. Пасивна форма того самого грецького дієслова (перекладена як «розчарується») вживається у Рм 9:33; 10:11; 1Пт 2:6.

Безбожних. Або «тих, хто не має благоговіння». Хоча це слово часто вживається щодо лихих людей (2Пт 2:5; Юд 4), тут воно стосується всіх грішних, відчужених від Бога людей, на яких поширюється викуп (Кл 1:21).

Примирилися з Богом. Грецьке дієслово каталла́ссо двічі вживається в цьому вірші і двічі в 2Кр 5:18, 19. Його основне значення — «змінювати; обмінювати». Також воно набуло значення «змінити ворожість на дружні стосунки». Коли йдеться про стосунки людей і Бога, воно передає думку про відновлення втраченого миру і дружби. Павло використав це дієслово, коли дав пораду жінці, яка живе окремо від свого чоловіка: «Нехай... помириться з [чоловіком]» (1Кр 7:11). Споріднене дієслово діалла́ссомай трапляється в Мт 5:24, де Ісус говорить «примири[ти]ся з братом», перш ніж складати приношення на жертовнику. (Див. коментар до Мт 5:24.) Людям необхідно примиритися з Богом, оскільки перший чоловік Адам виявив непослух і передав усім своїм нащадкам гріх та недосконалість. Як наслідок, люди стали ворогами Бога; тепер вони відчужені від нього, адже Бог, дотримуючись своїх норм, не може дивитись крізь пальці на гріх (Рм 5:12; 8:7, 8).

Бо всі згрішили... В цьому вірші Павло пояснює основоположну істину про те, як гріх і смерть поширились на всіх людей. Це пояснення узгоджується з темою книги Римлян: Бог безсторонній і відкриває можливість спастися перед усіма грішними людьми, які вірять в Ісусову викупну жертву. Павло говорить, що і юдеї, і люди з інших народів є грішниками і, для того щоб стати праведними в Божих очах, вони мусять виявляти віру в Бога Єгову та викупну жертву його Сина (Рм 1:16, 17). Слово світ тут стосується людства. (Див. коментар до Ів 3:16.) Три крапки в кінці цього вірша вказують на те, що Павло перериває своє пояснення і, ймовірно, повертається до нього у вірші 18 (в деяких академічних виданнях грецького тексту цю незакінченість думки позначено за допомогою тире). Тож хід думок Павла, схоже, такий: у вірші 12 він починає з того, що наводить порівняння з Адамом («як через одного чоловіка» всі стали грішниками), а закінчує свою думку у вірші 18 («так само через один праведний вчинок усілякі люди можуть бути визнані праведними і отримати життя») і у вірші 19. Тож завдяки тому, що Ісус усім своїм життям, а також смертю довів незламну відданість Богу, перед багатьма людьми відкрилась можливість стати праведними і отримати спасіння на основі їхньої віри.

Смерть царювала. Тут образно сказано, що смерть, як і гріх, «царює» над людством від часу Адама (Рм 6:12). Ці символічні царі, так би мовити, мають свій «закон», або сильний вплив на людство, і цей «закон» діє так, що успадкована недосконалість підштовхує людей до гріха, а гріх веде до смерті (Рм 7:23; див. коментар до Рм 8:2). Відтоді як Христос прийшов на землю і було заплачено викуп, незаслужена доброта — кращий цар — царює над тими, хто приймає Божий дар, і це «веде до вічного життя» (Рм 5:15—17, 21).

Царювала. У багатьох перекладах вжите тут грецьке дієслово басіле́уо перекладається як «панувати». Такий варіант перекладу можливий (Мт 2:22), але оскільки це дієслово споріднене з іменником басіле́ус, що означає «цар», його також можна перекласти як «царювати; ставати царем» (Лк 19:14, 27). Воно вживається щодо Ісуса Христа (Лк 1:33; 1Кр 15:25) і Бога Єгови (Об 11:15, 17; 19:6), які царюють у небі. Крім того, це дієслово вживається стосовно вірних помазаних духом християн, які мають надію «царюва[ти] над землею» (Об 5:10; 20:4, 6; 22:5). В цьому уривку Павло використовує його у переносному значенні, коли говорить про гріх, смерть і незаслужену доброту.

Який був подібний до того, хто мав прийти. Перший чоловік Адам був подібний до Ісуса Христа, прихід якого Бог Єгова передрік в Едемському саду, перед тим як винести вирок Адаму і Єві (Бт 3:15). Адам та Ісус були досконалими людьми. Також вони є батьками. Адам — батько в буквальному значенні, тому що від нього походять усі грішні люди (Бт 1:28). А Ісус — батько в переносному значенні, тому що він Керівник, завдяки якому можна отримати життя, і «Вічний батько» слухняних людей (Іс 9:6; Дії 3:15). Адам не послухався Бога і став батьком грішного людського роду. Щоб Ісус, Викупник людства, міг усунути гріх, або, іншими словами, скасувати борг Адамових нащадків, він мав бути досконалою людиною, як Адам. Така рівноцінність узгоджується з принципом «життя за життя» (Пв 19:21). Ось чому в 1Кр 15:45 Павло сказав: «Написано: “Перший чоловік Адам став живим створінням”. Останній Адам став життєдайним духом». Словом «подібний» перекладено грецьке слово тı́пос, що буквально означає «зразок» або «прототип». Тож вислів «який був подібний до того» ще можна перекласти «який був зразком (прототипом) того». Однак, на відміну від бунтівного і непокірного Адама, Ісус виявляв цілковиту слухняність Єгові.

Послужив тому, що... було визнано праведними. Або «був вчинком, який привів до виправдання». (Див. коментар до Рм 5:18.)

Один праведний вчинок. Або «один вчинок, який привів до виправдання». Грецьке слово діка́йома може стосуватися вчинку, який відповідає вимогам справедливості і праведності. У цьому контексті воно вказує на весь непорочний життєвий шлях Ісуса, в тому числі його жертовну смерть. Він був єдиним з людей, хто у випробуваннях показав, що заслуговує того, щоб бути праведним у Божих очах. Завдяки цьому «праведному вчинку» Бог визнав Ісуса праведним. Цей вчинок також підтвердив, що Ісус достойний служити Божим помазаним Царем і Священиком в небі, і став підставою для того, щоб людей, які вірять в нього, було визнано праведними (Рм 3:25, 26; 4:25; 5:17—19).

Медіафайли