Підбадьорюєте... потішаєте. Тут Павло вживає два грецькі іменники, які близькі за значенням. Слово, перекладене як «підбадьорюєте» (пара́клесіс), має широке значення. Його можна перекласти, як у цьому вірші, «підбадьорювати», а також «підбадьорення» (Єв 6:18), «заохочення» чи «заохочувати» (Дії 13:15; 1Фс 2:3; 1Тм 4:13; Єв 12:5) і «потіха» (Рм 15:4; 2Кр 1:3, 4; 2Фс 2:16). (Див. коментар до Рм 12:8.) Інше грецьке слово (парамı́тіон), перекладене тут як «потішаєте», походить від грецького дієслова, що означає «потішати; додавати впевненості» або «говорити комусь щось позитивне; розмовляти доброзичливо». (Пор. коментар до 1Кр 14:3.) Мабуть, Павло хоче сказати, що християни у зборі в Філіппах зміцнять узи єдності, якщо будуть підбадьорювати і потішати одні одних (Флп 2:2).

Духовну спільність. Або «спільність духу; співучасть духу». Цей вислів передає думку про близькі стосунки між людьми, які мають спільні інтереси і беруть участь у спільній справі. (Див. коментар до Дії 2:42, де обговорюється грецький вислів, який означає «співучасть; спільність».) У цьому та наступному віршах Павло каже, що коли християни разом стараються досягати духовних цілей і діють у згоді з керівництвом Божого святого духу, то між ними панує єдність, яку світ не може порушити. (Див. коментар до Флп 2:2.) Ось що говорить один біблійний довідник про вжите в цьому вірші грецьке слово: «Така спільність і співучасть можливі лише тоді, коли люди вважають інших вищими від себе» (2Кр 13:14; див. коментар до Ів 17:21).

Сердечність. У цьому контексті грецьке слово спла́нхнон вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі. (Див. коментар до 2Кр 6:12.)

Цілковиту єдність. Вжите тут грецьке слово сı́нпсіхос складається з двох слів: сін («з; разом») і псіхе́ (іноді перекладається як «душа»), тож його можна перекласти як «об’єднані (з’єднані) душею». У цьому контексті Павло використовує цей, а також кілька інших висловів, щоб показати християнам у Філіппах, наскільки важливо з усіх сил зберігати єдність. (Див. коментар до Флп 2:1.)

Пихатість. Завищена самооцінка. (Див. коментар до Гл 5:26, де спільнокореневе грецьке слово перекладене як «пихатими».)

Смиренними. Див. коментар до Дії 20:19.

Вважайте одне одного вищим від себе. Або «вважайте одне одного важливішим від себе» (Рм 12:3; 1Кр 10:24; Флп 2:4).

Майте такий самий склад розуму. Або «майте в собі таке мислення». Як видно з контексту, Ісус завжди мав смиренний склад розуму (Флп 2:3, 4).

Хоча й був у Божому образі. Основне значення грецького слова морфе́, перекладеного тут як «образ»,— це «природа; вигляд; форма; подоба». Ісус був духом, так само як «Бог є Дух» (Ів 4:24 і коментар). Слово морфе́ також вживається у Флп 2:7, де сказано, що Ісус «прийняв образ раба», коли «ста[в] тілом», тобто став людиною (Ів 1:14).

Навіть не допускав думки про те, щоб бути рівним Богові. Або «не вважав, що треба зазіхнути на рівність з Богом». Тут Павло заохочує християн у Філіппах розвивати такий самий склад розуму, який мав Ісус. У Флп 2:3 Павло каже їм: «Будьте смиренними і вважайте одне одного вищим від себе». У вірші 5 він продовжує: «Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса». Ісус вважав Бога вищим від себе і ніколи не зазіхав на рівність з Богом. Навпаки, «він упокорився і залишався слухняним навіть до смерті» (Флп 2:8; Ів 5:30; 14:28; 1Кр 15:24—28). Ісус мав зовсім інший погляд, ніж Диявол, який підштовхував Єву стати «як Бог», тобто стати рівною Богові (Бт 3:5). Павло тут наголошує, наскільки важливими є смиренність і слухняність нашому Творцеві, Богу Єгові, і саме тому згадує Ісуса, адже той подав у цьому досконалий приклад. (Див. коментар до вислову щоб бути у цьому вірші.)

Щоб бути. Вжитий тут грецький іменник (гарпаґмо́с, букв. «те, що треба захопити») походить від дієслова гарпа́зо, основне значення якого «схопити», «вихопити». На думку декого, це слово означає «не відпускати того, що комусь належить». Але в Біблії це грецьке слово ніколи не вживається в такому значенні. Часто воно перекладається як «заволодіти», «виривати», «схопити» та іншими подібними словами і виразами (Мт 11:12; 12:29; 13:19; Ів 6:15; 10:12, 28, 29; Дії 8:39; 23:10; 2Кр 12:2, 4; 1Фс 4:17; Юд 23; Об 12:5). Якщо Ісус «навіть не допускав думки про те, щоб бути рівним Богові», значить, він ніколи таким і не був.

Він відмовився від усього. Букв. «зробив себе порожнім». Тут Павло використовує цей вислів у переносному значенні стосовно Ісуса. Ісус відмовився бути духовною істотою в небесній сфері заради того, щоб стати людиною, жити на землі і зазнати страждань. Хоча ангели іноді брали собі фізичні тіла, щоб з’являтися людям, вони залишалися духовними істотами. На відміну від них, Ісус повністю відмовився від свого духовного тіла, а також пов’язаних з ним особливих можливостей і слави. Жодні людські жертви не зрівняються з жертвою, на яку пішов Ісус, щоб догодити Богові.

Він прийшов як людина. Букв. «він опинився у вигляді людини». (Див. коментар до Флп 2:6.)

Стовпі мук. Або «стовпі, на якому страчують». Ісус подав винятковий приклад смиренності і слухняності, добровільно пішовши на «смерть на стовпі мук», коли його несправедливо засудили як злочинця і богозневажника (Мт 26:63—66; Лк 23:33; див. глосарій, «Стовп»; «Стовп мук»). Після цього вже не залишалося жодних сумнівів, що люди можуть зберігати відданість Єгові навіть у найважчих випробуваннях (Ів 5:30; 10:17; Єв 12:2).

Великодушно дав. Вжите тут грецьке дієслово харı́зомай спільнокореневе з грецьким словом, яке часто перекладається як «незаслужена доброта», але також може перекладатися як «Божа ласка» (Ів 1:14 і коментар). Тут це дієслово передає думку, що любов і щедрість спонукали Бога виявити Ісусу ласку і дати йому «ім’я, вище від будь-якого іншого імені». Якщо Бог, Батько, міг дати таке ім’я своєму Сину Ісусу, то Він однозначно обіймає вище становище, а Ісус підкоряється йому (Ів 14:28; 1Кр 11:3). Тож вся пошана, яку отримує Ісус завдяки своєму високому становищу, є «на славу Бога, нашого Батька» (Флп 2:11).

Ім’я. У Біблії слово «ім’я» часом означає щось більше, ніж просто особисту назву. (Див. коментар до Мт 24:9.) Тут «ім’я» вказує на владу і становище, яке Батько дав Ісусу. З другого розділу Листа до філіппійців видно, що Ісус отримав це особливе ім’я після свого воскресіння (Мт 28:18; Флп 2:8, 10, 11; Єв 1:3, 4).

Будь-якого іншого імені. Цей грецький вислів буквально перекладається як «будь-якого імені» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). Він вживається в багатьох перекладах Біблії і створює враження, що ім’я Ісуса вище від імені самого Бога. Однак така думка суперечить контексту, оскільки Павло сказав: «Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому» це ім’я. Крім того, грецьке слово, яке перекладається як «будь-який; кожен; всі», в деяких контекстах означає «будь-який інший» або «всі інші». Для прикладу можна взяти Лк 13:2 («інші»); Лк 21:29 і Флп 2:21 («всі інші»). Тож, і контекст, і значення цього грецького слова в різних уривках свідчать на користь варіанта перекладу «будь-який інший». Тут Павло пояснює, що Ісусове ім’я вище від будь-якого іншого імені, окрім імені Єгови — Того, хто дав Ісусу таке ім’я. (Див. також 1Кр 15:28.)

Перед Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно. Ідеться про кожне розумне створіння на небі і на землі. Схилити коліно «перед Ісусовим ім’ям» означає визнати становище Ісуса і підкоритися його владі. (Див. коментар до Мт 28:19.)

Хто під землею. Очевидно, йдеться про померлих, які, за словами Ісуса, перебувають «в пам’ятних гробницях» (Ів 5:28, 29). Коли вони воскреснуть, їм теж потрібно буде підкоритися владі Христа і «відкрито визна[ти], що Ісус Христос — це Господь на славу Бога, нашого Батька» (Флп 2:11).

Відкрито визнав. Або «привселюдно звіщав; сповідував». Як видно з контексту, таке визнання пов’язане з упевненістю, що Єгова воскресив Ісуса з мертвих. (Пор. коментар до Рм 10:9.)

Що Ісус Христос — це Господь. Див. коментар до Рм 10:9.

Господь. Див. коментар до Рм 10:9. Дехто стверджує, що вислів «Ісус Христос — це Господь» вказує на те, що Ісус та його Батько Єгова — це одна і та сама особа. Але з контексту чітко видно, що це не так, адже «Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені» (Флп 2:9; див. коментар до Рм 10:9).

Присутності... коли мене немає поряд. Павло вживає тут грецьке слово парусı́а, говорячи про час, коли він буде разом з християнами у Філіппах. Значення цього грецького слова можна зрозуміти з того, що Павло протиставляє свою «присутність» своїй відсутності (грецькою апусı́а), тобто часу, «коли [його не буде] поряд». Крім того, слово парусı́а вживається в особливому значенні стосовно невидимої для людей присутності Ісуса Христа. Присутність Ісуса почалася, коли він сів на престол як Месіанський Цар на початку останніх днів цього віку. (Див. коментарі до Мт 24:3; 1Кр 15:23; Флп 1:26.)

Продовжуйте... працювати над тим, щоб отримати. Основне значення вжитого тут грецького слова — це «досягати; завершувати; спричиняти». В цьому вірші форма грецького дієслова вказує на постійні зусилля і передає думку про те, що хтось працює доти, доки не доведе справу до кінця.

Зміцнює вас. Або «діє у вас». Грецьке слово енерґе́о вживається двічі у цьому вірші і спочатку перекладається як «зміцнює», а потім — «щоб ви мали... силу діяти». Божий святий дух, або діюча сила,— це найбільше у всесвіті джерело сили та енергії. Бог послуговувався саме цієї силою, щоб створити усе (Бт 1:2; Пс 104:30; Іс 40:26). І саме через святий дух Єгова дає своїм служителям необхідну «силу діяти», коли їхні власні сили вичерпуються (Іс 40:31). А при потребі дух Єгови може навіть підсилити природні здібності людини (Лк 11:13; 2Кр 4:7). Апостол Павло часто відчував, що підтримка від Бога доповнювала його власні зусилля (Флп 4:13; Кл 1:29).

Щоб ви мали... бажання. Через знеохочення, власні помилки та інші причини деякі служителі Бога в минулому втрачали бажання служити і навіть жити (1Цр 19:4; Пс 73:13, 14; Йн 4:2, 3). Тут Павло каже, що в таких випадках Бог готовий розбудити це бажання в людині, особливо якщо вона просить його допомоги (Пс 51:10, 11; 73:17, 18).

Без нарікань. Нарікання — це скарги чи негативні розмови, які часто ведуться за чиєюсь спиною, а не відкрито. Ті, хто постійно нарікає, намагаються вплинути на інших. Вони надають надто великого значення своїм почуттям або становищу, привертають увагу до себе, а не до Бога. Нарікання спричиняє поділення серед одновірців і перешкоджає їм служити Єгові в єдності. Приблизно 55 року н. е. Павло нагадав збору в Коринфі, що Єгова розгнівався, коли ізраїльтяни нарікали в пустелі. (Див. коментар до 1Кр 10:10.) Але не всі скарги є поганими в Божих очах. Вжите тут грецьке слово також використовується в Дії 6:1, де сказано, що грекомовні юдеї в Єрусалимі «почали нарікати», бо їхніх вдів обділяли матеріально. Тож апостоли подбали про те, щоб виправити цю ситуацію (Дії 6:1—6).

Я. Або «моє життя». (Див. коментар до вислову я виливаюсь, немов виливна жертва у цьому вірші.)

Я виливаюсь, немов виливна жертва. Разом з більшістю жертв ізраїльтяни приносили також виливну жертву, виливаючи на жертовник чашу вина (Лв 23:18, 37; Чс 15:2, 5, 10; 28:7). Тут Павло порівнює себе з виливною жертвою. Він говорить про свою готовність повністю витратити фізичні та емоційні сили і підтримати одновірців у Філіппах та інших місцях, які приносять духовні жертви і виконують «святе служіння» Богу. (Пор. 2Кр 12:15.) Незадовго до своєї смерті він написав Тимофію: «Я вже виливаюсь, немов виливна жертва, і час мого визволення неминуче наближається» (2Тм 4:6).

Святе служіння. Або «служіння на благо інших». Павло говорить тут про християнське служіння. Його любов до одновірців у Філіппах і ревне служіння заради них принесли їм велику користь: їхня віра зміцнилась і спонукала їх виконувати служіння на благо інших людей. Павло вживає тут грецьке слово лейтурґı́а, і воно могло нагадати християнам, що жили в римській колонії Філіппи, про обов’язки, які громадяни виконували в інтересах міста і громади. (Див. коментар до 2Кр 9:12.) Оскільки ці обов’язки часто виконували за власний рахунок, філіппійці розуміли, що віддане служіння включає в себе особисті жертви. У Грецьких Писаннях це грецьке слово та спільнокореневі слова часто стосуються служіння у храмі, а також християнського служіння. Щоб побачити приклади такого вживання, див. коментарі до Лк 1:23; Дії 13:2; Рм 13:6; 15:16.

Сподіваюсь... незабаром послати до вас Тимофія. В цьому уривку не говориться, як саме Тимофій збирався добратися з Рима до міста Філіппи. Цю подорож можна було здійснити кораблем або пішки. Подорожні йшли з Рима на схід дорогами, які були частиною розгалуженої системи римських доріг, або пливли кораблем. Обидва варіанти були пов’язані з труднощами. За днів Тимофія, навіть якщо людині вдалося сісти на корабель, вона ночувала і проводила весь час на палубі за будь-якої погоди. Море не завжди було спокійним, тому люди страждали від морської хвороби і корабель міг зазнати аварії. А піша подорож до Філіпп займала до 40 днів. Мабуть, спочатку треба було йти Аппієвою дорогою, потім здійснити коротку подорож через море Адрії і тоді знову йти сушею, можливо, Егнатієвою дорогою, аж до Філіпп. (Див. додаток Б13.) Під час таких подорожей люди мокли під дощем, зносили спеку та холод, і на них могли напасти злодії. За свідченням сучасників, місця для нічлігу мали погану славу, були переповненими, брудними і кишіли блохами. (Пор. коментар до Дії 28:15.) Та незважаючи на все це, Павло був впевнений, що Тимофій охоче здійснить цю подорож і принесе йому новини про духовний стан християн у Філіппах.

Епафродита. Вірний християнин зі збору у Філіппах, про якого згадується лише в цьому листі. На той час Павло був ув’язнений в Римі, і збір, бажаючи передати йому дар, відправив туди Епафродита. Можливо, Епафродит планував залишитися в Римі на довше, щоб допомагати Павлу, але йому довелося вернутися у Філіппи, бо він захворів і «навіть мало не помер» (Флп 2:27, 28; див. коментарі до Флп 2:26, 30).

Співпрацівника. Див. коментарі до Рм 16:3; 1Кр 3:9.

Посланця. Або «апостола». Павло вживає тут грецьке слово апо́столос у широкому значенні; воно може означати «той, кого послали», «посланець» або «вісник». Збір у Філіппах відправив у Рим Епафродита як свого представника; він мав передати дар ув’язненому Павлу.

Прагне побачитись з усіма вами. У деяких стародавніх рукописах міститься варіант «сумує за всіма вами», і саме він використовується в багатьох перекладах Біблії. Але аналіз різних рукописів дає вагомі підстави вживати варіант «прагне побачитись з усіма вами». У будь-якому разі Павлові слова означають, що Епафродит скучив за одновірцями у Філіппах. (Див. додаток A3.)

Дуже засмутився. Павло вживає тут те саме грецьке слово, яке використовується у розповідях про нестерпні переживання Ісуса у Гефсиманському саду і перекладається там як «сильна тривога» (Мт 26:37; Мр 14:33). За визначенням одного словника, це слово означає «бути в тривозі, бути вкрай занепокоєним, дуже стурбованим». Причиною емоційних страждань Епафродита було те, що християни у Філіппах дізналися про його хворобу. Можливо, він переживав, що в них складеться враження, ніби він не допомагає Павлу, а, навпаки, став для нього тягарем. Невдовзі після того як Епафродит одужав, Павло відправив його у Філіппи і передав лист тамтешньому збору. У цьому листі (Флп 2:25—29) Павло пояснив, чому Епафродит так швидко повернувся, та запевнив збір — і, без сумніву, самого Епафродита — у тому, що цей брат є вірним і цінним співпрацівником. (Див. коментарі до Флп 2:25, 30.)

Працю Христа. Або, можливо, «працю Господа». Хоча деякі стародавні рукописи містять вислів «працю Господа», але аналіз різних рукописів дає вагомі підстави вживати варіант «працю Христа».

Ризикуючи своїм життям. Або «наражаючи свою душу на небезпеку». Очевидно, Епафродит ішов на певний ризик, коли виконував доручення дістатися Рима і передати ув’язненому Павлові дар. Він «захворів» і «навіть мало не помер», можливо, через антисанітарні умови під час подорожі та нічлігу (Флп 2:26, 27). Хоч би якою була причина хвороби, Павло каже, що Епафродит «мало не помер за працю Христа». Павло мав усі підстави похвалити Епафродита і попросити християн у Філіппах: «Прийміть його... як і заведено серед тих, хто служить Господу, і дорожіть такими людьми» (Флп 2:29; див. коментарі до Флп 2:25, 26 і глосарій, «Душа»).