Господа. Тут немає означеного артикля перед грецьким словом, перекладеним як «Господь», тому в цьому контексті титул «Господь» може стосуватися як Бога Єгови, так і Ісуса Христа. Але ряд перекладів Грецьких Писань єврейською та іншими мовами вживають тут Боже ім’я, а це вказує на те, що, найімовірніше, слово «Господь» стосується Єгови. (Пор. коментар до Флп 4:4.)

Як послідовниці Господа, були однодумні. У Листі до філіппійців Павло часто хвалить і підбадьорює своїх одновірців, але в цьому уривку дає пораду. Він згадує про двох християнок, між якими виникло непорозуміння. Воно, очевидно, було настільки серйозним, що загрожувало миру та єдності збору; про нього дізнався навіть Павло, хоча й перебував в ув’язненні далеко в Римі. Павлова порада не означає, що ці християнки були незрілими. (Див. коментар до Флп 4:3.) Він знав з власного досвіду, що непорозуміння можуть виникати навіть між зрілими християнами (Дії 15:37—39). Павло не згадує, через що виникло непорозуміння, і не стає на чийсь бік, а лагідно просить обидвох жінок бути однодумними і мати єдність, оскільки їх об’єднує любов до Господа. (Див. коментар до Ів 17:21.)

Вірного співпрацівника. Павло вживає тут грецький вислів, який означає «щирий напарник в ярмі», коли звертається до одного християнина зі збору у Філіппах (він не називає його імені). Павло просить його допомогти Еводії та Синтихії вирішити їхнє непорозуміння і, «як послідовницям Господа, бу[ти] однодумними». (Див. коментар до Флп 4:2.) Цікаво, що Павло — апостол, якого вибрав Ісус Христос,— вважає себе співпрацівником своїх духовних братів і сестер, а не їхнім паном (Дії 9:15; Рм 11:13). Павло не панує над збором, він слухається слів Христа: «Усі ж ви — брати» (Мт 23:8; 1Пт 5:3; див. коментар до 2Кр 1:24).

Боролись пліч-о-пліч. Або «докладали великих зусиль». Хоча між Еводією та Синтихією було непорозуміння, про яке, очевидно, стало відомо в зборі у Філіппах, все ж Павло хвалить цих жінок за те, що вони раніше співпрацювали з ним, звіщаючи добру новину і навчаючи інших. Коли він говорить про їхню допомогу, то використовує грецьке дієслово, яке вжив у Флп 1:27. В обидвох віршах це дієслово передає думку про те, що хтось разом з іншими докладає великих зусиль, трудиться пліч-о-пліч чи ревно співпрацює з кимось.

Чиї імена записані в книзі життя. Ця символічна пам’ятна книга — це запевнення, що вірні служителі Бога залишаються в його досконалій пам’яті і що він нагородить їх вічним життям чи то на небі, чи на землі (Об 3:5; 20:15). З того, як цей вислів вживається в Єврейських Писаннях, видно, що, коли Бог записує вірних людей в книгу життя, то це не означає, що їхні імена будуть в ній назавжди. Щоб залишитися в цій книзі та отримати обіцяну нагороду, вони мають бути вірними і слухняними до кінця (Вх 32:32, 33; Пс 69:28, прим.; Мл 3:16). Павло щойно писав про Еводію і Синтихію, двох помазаних духом християнок зі збору у Філіппах, між якими виникла суперечка. Все ж, Павло згадує їх серед своїх співпрацівників, чиї імена записані в книзі життя. Він не вважає, що через їхні незначні прояви недосконалості та помилки ці християнки можуть втратити обіцяну нагороду, адже Бог запевняє, що її отримають всі, хто залишиться вірним до кінця. (Пор. 2Тм 2:11, 12.) Слова Павла про те, що імена записуються в книгу, могли нагадати тамтешнім християнам знайомий їм звичай: у місті Філіппи, як і в усіх інших римських колоніях, велися публічні реєстри, в яких записували імена тих, хто мав римське громадянство.

Завжди радійте, служачи Господу. Павло знову заохочує філіппійців радіти. (Див. коментар до Флп 3:1.) У цьому контексті титул «Господь» може стосуватися як Бога Єгови, так і Ісуса Христа, але це заохочення Павла дуже нагадує заохочення в Єврейських Писаннях, де говориться про Єгову (Пс 32:11; 97:12).

Поміркованість. Грецьке слово, перекладене як «поміркованість», має широке значення і може означати «поступливість», «ввічливість», «толерантність». Поміркована людина не наполягає на букві закону чи на своїх правах, а готова пристосуватися до обставин. Вона намагається бути уважною та лагідною до інших. Про таку рису християнина мають знати усі, навіть ті, хто не належить до християнського збору. В одному перекладі Біблії перша частина вірша звучить так: «Майте репутацію поміркованих людей». Звичайно, всі християни повинні намагатися бути поміркованими, але особливо це вимагається від наглядачів збору (1Тм 3:3; Тит 3:2; Як 3:17; див. коментар до 2Кр 10:1).

Господь близько. У цьому контексті титул «Господь» може стосуватися як Бога Єгови, так і Ісуса Христа, але слова Павла дуже нагадують вислови з Єврейських Писань, де говориться про Єгову, наприклад, Пс 145:18: «Єгова близький до всіх, хто кличе його». (Див. також Пс 34:18.) Бог наближається до того, хто наближається до нього; він близький до своїх служителів у тому розумінні, що чує їхні молитви і захищає їх (Дії 17:27; Як 4:8). Усвідомлення того, що Єгова близько, допомагає християнину радіти, бути поміркованим і не тривожитись надміру, як сказано в Флп 4:6. Бог близький і в тому розумінні, що невдовзі замінить цей старий світ на новий, яким буде правити його Царство (1Ів 2:17). Декілька перекладів Грецьких Писань єврейською та іншими мовами вживають тут Боже ім’я.

Не. Грецький вислів, перекладений тут як «не тривожтесь», також можна перекласти як «перестаньте тривожитися» чи «перестаньте переживати». (Див. коментар до Лк 12:22.)

Не тривожтесь. Грецьке дієслово, перекладене як «тривожитися» (мерімна́о), може передавати думку про переживання, які поглинають людину і розпорошують її увагу, позбавляючи радості. Ісус кілька разів заохочував своїх послідовників не тривожитися. (Див. коментарі до Мт 6:25; Лк 12:22.) У Павла було чимало причин тривожитися. Наприклад, він писав цей лист під час свого першого ув’язнення в Римі (Флп 1:7, 13, 14). Також він, можливо, переживав через те, що опинився в нужді (Флп 4:12), або хвилювався за одновірців (2Кр 11:28 і коментар). Павло заохочує християн, які опинилися в подібних ситуаціях: «З будь-якими проханнями звертайтесь... до Бога». (Див. також Пс 55:2, 22; 1Пт 5:7.)

З будь-якими. В молитві доречно говорити про все, що впливає на стосунки християнина з Богом чи на його життя. Якщо наші молитви узгоджуються з волею Бога, то вони можуть стосуватися, по суті, всіх сфер життя. Християнин може не соромлячись розповідати Єгові про свої найглибші почуття, потреби, страхи і переживання (Мт 6:9—13; Ів 14:13 (див. коментар), 14; 16:23, 24; 1Пт 5:7; 1Ів 5:14).

У молитвах і благаннях до Бога, висловлюючи йому також вдячність. Вжите тут слово «молитва» є загальним терміном, який стосується шанобливої розмови з Богом. А «благання» — це досить сильне слово, яке має вужче значення; це мольба, при якій людина відчуває сильні емоції і навіть плаче (Єв 5:7). Один довідник каже, що це, по суті, «крик, що людина чогось потребує». Додаючи слова «висловлюючи йому також вдячність», Павло показує, що завжди потрібно говорити Богу, як ми цінуємо все, що він для нас робить. Павло знав з власного досвіду, що навіть у найкритичніших ситуаціях завжди є причини бути вдячними (Дії 16:22—25; Еф 5:19, 20). Він також згадує прохання, і з цього видно, що доречно просити Бога задовольняти наші потреби. Павло щойно пояснив, що прохання християн можуть стосуватися найрізноманітніших сфер життя. (Див. коментар до вислову з будь-якими у цьому вірші.)

Божий мир. Йдеться про спокій, який панує в розумі християнина і який можна мати завдяки близьким стосункам з Богом Єговою. Християнин здатний відчувати такий мир навіть у важких обставинах і різних випробуваннях. «Божий мир» приходить не завдяки власним роздумам чи зусиллям, його може дати лише Бог Єгова, «Бог миру» (Флп 4:9; Чс 6:26; Пс 4:8; 29:11; Рм 15:33; див. коментар до Гл 5:22). Такий мир залежить від того, чи людина має близькі стосунки з Єговою і робить те, що йому подобається (Пр 3:32). Бог запевняє своїх служителів, що знає про їхні потреби та обставини і відповідає на їхні молитви. Завдяки такому запевненню вони мають спокій у серці та розумі (Пс 34:18; 94:14; 2Пт 2:9; див. коментар до слова берегтиме у цьому вірші).

Який неможливо збагнути розумом. Або «який перевершує все розуміння». Божий мир — це не результат роботи розуму чи доброго планування. По суті, коли людина намагається «збагнути розумом» ситуацію, то може відчувати ще більшу тривогу і безнадію (Ек 1:18). Але Божий мир «перевершує» все, що люди здатні збагнути чи уявити. Служитель Єгови може не бачити виходу зі своєї проблеми. І, хоча в деяких ситуаціях Бог робить те, чого людина навіть не очікує, і забирає проблему (Мр 10:27; 2Пт 2:9), все ж деколи єдиний вихід — це виявляти терпіння і витривалість (Як 5:11). Саме в таких випадках Єгова завжди дає мир тим, хто цілковито покладається на нього (Іс 26:3). Ті, хто не знає Єгови, не можуть до кінця зрозуміти, який внутрішній спокій і мир має Божий народ, коли стикається з серйозними проблемами, фізичним знущанням чи навіть смертю.

Берегтиме. Грецьке дієслово, перекладене як «берегтиме», в мові оригіналу було військовим терміном. Буквально воно стосувалося вартових або гарнізону воїнів, що охороняли, тобто берегли, укріплене місто (2Кр 11:32). Тут, а також в інших уривках Грецьких Писань, це слово вжито в переносному значенні (Гл 3:23; 1Пт 1:5). Філіппи були військовим містом. Його мешканці могли міцно спати вночі, бо знали, що воїни оберігають брами їхнього міста. Подібно «Божий мир» береже серця і розуми вірних християн, і вони мають душевний мир та перебувають у духовній безпеці. Вони переконані, що Єгова дбає про них і хоче, щоб вони були по-справжньому щасливі (Пс 4:8; 145:18; 1Кр 10:13; 1Пт 5:10). Таке знання береже їх від надмірної тривоги і знеохочення. (Див. коментар до вислову Божий мир у цьому вірші.)

Завдяки Христу Ісусу. Християни можуть отримати Божий мир, лише якщо вірять в Ісуса та усвідомлюють його роль у Божому намірі. Причиною цього є те, що викупна жертва Ісуса відкриває шлях до прощення гріхів, а це у свою чергу веде до близьких взаємин з Єговою. Саме такі взаємини є основою справжнього миру в розумі і серці (Дії 3:19; Гл 1:3—5; 1Ів 2:12). Також християн потішає те, що Ісус, як Цар Божого Царства, виправить усю шкоду, яку їм може заподіяти Сатана і його світ (Іс 65:17; 1Ів 3:8; Об 21:3, 4). Крім того, Ісус пообіцяв, що буде зі своїми учнями та активно підтримуватиме їх в останні дні, аж до закінчення цього віку. Все це дає християнам внутрішній мир (Мт 28:19, 20; Флп 1:18, 19).

Ваші серця. Коли слово «серце» вживається в Біблії в переносному значенні, то зазвичай стосується всієї внутрішньої сутності людини. Проте коли воно вживається разом зі словами «розум» і «здатність мислити», то, ймовірно, має вужче значення і вказує передусім на емоції, бажання і спонуки людини. (Див. коментар до Мт 22:37.)

Вашу здатність мислити. Або «ваші розуми; ваші думки». Вжите тут Павлом грецьке слово стосується інтелекту людини. У 2Кр 3:14; 4:4 воно перекладено як «розуми», у 2Кр 11:3 — як «мислення», а в 2Кр 10:5 — як «думка». Оскільки Павло згадує «серця» і «здатність мислити» разом, цим він наголошує, що «Божий мир» берегтиме всю внутрішню сутність людини.

Не переставайте роздумувати. Павло використовує тут грецьке слово, яке також може означати «обмірковувати», «брати до уваги» чи «заглиблюватися думками». Вжита тут форма дієслова вказує на постійну, безперервну дію. Тому в деяких перекладах воно передано як «наповнюйте всі свої думки» позитивними речами, про які Павло говорить далі, або «ніколи не переставайте думати про» них. Таке позитивне мислення виявляється у вчинках і впливає на все життя християнина (Флп 4:9).

Праведне. Див. глосарій, «Праведність».

Чисте. Або «цнотливе». Вжите тут грецьке слово вказує на чистоту і святість не лише в поведінці (статевій чи будь-якій іншій), але й в думках та спонуках (Пс 24:3, 4; Еф 5:3; 1Тм 4:12; 5:2; Як 3:17; 1Пт 3:2).

Господа. У цьому контексті титул «Господь» (у грецькому тексті без означеного артикля) може стосуватися як Бога Єгови, так і Ісуса Христа. Але чимало перекладів Грецьких Писань єврейською та іншими мовами вживають тут Боже ім’я, а це вказує на те, що, найімовірніше, слово «Господь» стосується Єгови. (Див. коментар до Флп 4:4.)

Задовольнятися тим, що маю. Павло вживає тут грецьке слово, яке в 1Тм 6:6 перекладається так само, як в цьому вірші, а в 2Кр 9:8 — як «достаток». Це слово передає думку про те, що хтось має достатньо всього, є задоволений цим і не залежить від інших. Павло навчився пристосовуватися до будь-яких обставин, в яких опинявся під час своїх подорожей. Він був щасливий і задоволений, хоч би яке завдання Єгова йому доручив (Флп 4:12, 13). Павло намагався наслідувати Ісуса: він не нагромаджував великого багатства і не шукав можливості десь осісти (Мт 8:20), а зосереджувався на виконанні Божої волі і був впевнений, що Єгова подбає про його основні потреби (Єв 13:5).

Македонії. Див. глосарій.

У справі, пов’язаній з даруванням і прийманням. Грецький вислів, перекладений як «дарування і приймання», широко використовувався в ділових справах, коли йшлося про дохід і витрати. Без сумніву, Павло говорить тут про фінансову допомогу, яку він отримав від християн з Філіпп. Раніше вони підтримували його матеріально, бо дуже цінували духовні благословення, які отримали завдяки його служінню. (Пор. 1Кр 9:11.) З самого початку — відколи Лідія виявила надзвичайну гостинність до Павла і його товаришів — філіппійці здобули репутацію щедрих людей (Дії 16:14, 15). Тамтешній збір принаймні чотири рази передавав Павлу матеріальну допомогу, щоб підтримати його в служінні. Останній раз вони передали через Епафродита кошти Павлу, коли той був ув’язнений в Римі, і, фактично, це була одна з причин, чому Павло написав цей лист (2Кр 11:9; Флп 4:14, 16, 18). У своїх листах Павло хвалив різні збори за їхню щедрість, а це заохочувало всіх християн розвивати в собі бажання щедро давати іншим (Рм 15:26; 2Кр 8:1—6).

Богу. Деякі переклади Грецьких Писань єврейською та іншими мовами вживають тут Боже ім’я.

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.

Дому цезаря. Ці слова були написані близько 61 року н. е., коли римським цезарем, або імператором, був Нерон. (Див. глосарій «Цезар».) Вислів «дім цезаря» не обов’язково стосується близьких родичів імператора. Він міг стосуватися слуг, яких було дуже багато, можливо, кілька тисяч. Серед них були раби, вільновідпущені, навіть службовці різних державних служб у Римі та провінціях, а також їхні дружини і діти. Юдейський письменник Філон Александрійський у своїй праці вжив той самий грецький вислів, говорячи про цю велику групу людей («Проти Флакка», 5, рос.). Павло нічого не пише про свої стосунки з християнами із дому цезаря під час ув’язнення в Римі, а також про те, яку роль він відіграв у їхньому наверненні. Також нічого невідомо про те, що пов’язувало християн з Філіпп з тими, хто належав до дому цезаря. Можливо, деякі християни у Філіппах були родичами або друзями тих християн, котрі були на службі в імператора, тобто належали до його дому. Коли Павло передавав вітання вірним християнам в кінці свого листа до римлян, то серед згаданих імен, ймовірно, були імена християн з дому цезаря (Рм 16:3—16).

З духом, який ви виявляєте. Див. коментар до Гл 6:18.

Виявляєте. Деякі стародавні рукописи додають «Амінь» в кінці листа, але аналіз різних рукописів дає вагомі підстави вживати коротший варіант, і саме з цим варіантом погоджуються багато вчених.