21 жовтня 1940 року влада Нової Зеландії визнала організацію Свідків Єгови небезпечною для суспільства та винною у підривній діяльності. Труднощі, які були викликані рішенням влади, не зупинили Свідків. Вони продовжували збиратися разом для поклоніння, наражаючись при цьому на обшуки та арешти.

 Енді Кларк, чоловік однієї нашої сестри на ім’я Мері, побачив, що його дружина попри заборону рішуче налаштована відвідувати всі зібрання. Він боявся, що на одному з них Мері можуть заарештувати. Хоча до того Енді не відвідував зібрань, проте він вирішив це робити, пояснивши дружині: «Якщо вони заарештують тебе, то їм доведеться заарештувати і мене!» З того часу Енді не пропустив жодного зібрання. Згодом він став Свідком Єгови. Мері виявляла неабияку мужність перед лицем переслідувань. Це є лише одним з прикладів того, як поводилась більшість Свідків Єгови в Новій Зеландії під час Другої світової війни.

 Одного дня поліція зупинила 78-річного Джона Муррея, коли він говорив з людьми про Біблію, проповідуючи від дому до дому. Його визнали винним у членстві в організації, яку було звинувачено у підривній діяльності. Багато інших Свідків Єгови постало перед судом: декого штрафували, а декого ув’язнювали на термін до трьох місяців.

 Свідки відмовлялися від військової служби через навчене Біблією сумління (Ісаї 2:4). Внаслідок цього під час війни вони зазнавали жорстоких переслідувань. Замість того щоб проходити військову підготовку, близько 80 Свідків Єгови протягом усього періоду війни відбували покарання в таборах для в’язнів. Незважаючи на те що ці брати зазнавали жорстокого ставлення і терпіли сильні холоди взимку, вони продовжували радісно поклонятися Єгові.

 Свідки в таборах не припиняли займатися духовною діяльністю. Вони організували збори, регулярно проводили зібрання та проповідували іншим в’язням. В деяких таборах їм навіть дозволили організовувати конгреси, на яких обов’язково мав бути присутній охоронець. Дехто з в’язнів почав у таборі вивчати Біблію і там охрестився.

 Брюс, наймолодший син Мері та Енді, про яких говорилося раніше, вважав ув’язнення можливістю поглибити свої знання з Біблії. Він пригадував: «Для мене це було ніби навчання в школі. Я міг вести глибокі розмови із зрілими братами в таборі та переймати весь їхній досвід».

 В 1944 році уряд країни розглянув можливість звільнити з таборів деяких Свідків. Однак представники військової влади виступали проти цього, бо вважали, що після звільнення Свідки продовжуватимуть розповідати іншим про свою віру. В одному звіті зазначалося: «Якщо ми й далі триматимемо під вартою цих фанатиків, то зможемо до деякої міри їх контролювати, але ніколи не зможемо їх змінити».

 Через заборону багато людей дізналося про Свідків, і дехто почав цікавитися ними. З часом люди усвідомили, що Свідки Єгови не становлять жодної загрози суспільству, а є миролюбними християнами. Внаслідок цього кількість Свідків в Новій Зеландії зросла з 320 осіб в 1939 році до 536 осіб в 1945 році!

 Час від часу неупереджені можновладці визнавали, що заборона, накладена на діяльність Свідків Єгови, є несправедливою. Наприклад, один суддя, заслухавши докази проти брата, якого заарештували через проповідницьку діяльність, закрив порушену проти нього справу. Він сказав: «На мою думку, немислимо і протизаконно вважати кримінальним злочином розповсюдження Біблій».

 Коли наприкінці війни заборону нарешті зняли, Свідки почали розповідати людям про Боже Царство із ще більшою ревністю. В 1945 році всі збори Нової Зеландії отримали з філіалу листа, в якому було сказано: «Виявляймо до всіх людей тактовність, дружелюбність та доброту. Не втягуймося в суперечки. Пам’ятаймо, що люди, яким ми проповідуємо, щиро дотримуються своїх вірувань... Багато з них є Господніми “овечками”, яких потрібно привести до Єгови і його Царства».

 Сьогодні Свідки Єгови в Новій Зеландії продовжують ділитися біблійною звісткою з місцевими жителями і туристами. Одного дня четверо Свідків з містечка Турангі лише за кілька годин змогли дати свідчення 67 туристам з 17 країн.

 Без сумніву, жителі Нової Зеландії вважають Свідків Єгови миролюбними християнами, які мають глибоку повагу до Біблії. Щороку тут охрещуються сотні людей. У 2019 році в цій південній країні налічувалося понад 14 000 ревних Свідків.