Як релігійній людині перевірити, чи її вірування правдиві? Сьогодні вона може взяти до рук Біблію і дослідити її. Але на початку XVI століття це було не так легко зробити. Чому? Тому що більшість людей не мали змоги читати Біблію своєю рідною мовою. Лише одиниці могли порівняти вчення церкви з тим, що говорить Біблія. А від священнослужителів годі було чекати допомоги. У книжці з історії християнської церкви сказано: «Церква у Швейцарії перебувала в жалюгідному духовному стані. Священики були неосвіченими, дотримувались забобонів і вели аморальне життя» a.

 Саме в той час Ульріх Цвінглі почав шукати біблійну правду. Що він довідався? Як ділився своїми переконаннями і чого можна навчитися з його життя та поглядів?

 У юності Цвінглі вирішив стати католицьким священиком. Як і інші кандидати на церковний сан, Цвінглі вивчав філософію, церковні традиції і твори так званих отців церкви — все, лише не Біблію.

 Як же Цвінглі почав знайомство з біблійними істинами? Навчаючись у Базельському університеті (Швейцарія), він відвідував лекції Томаса Віттенбаха, який засуджував церковну практику використання індульгенцій b. За словами одного біографа, Цвінглі «дізнався від [Віттенбаха], що Христос помер за наші гріхи раз і назавжди» (1 Петра 3:18). Тож Цвінглі зрозумів, що викуп, який заплатив Ісус,— це єдина основа для прощення. Тому він відкинув вчення про те, що священнослужителі можуть прощати гріхи за гроші (Дії 8:20). А втім, Цвінглі продовжив своє навчання і у 22 роки став католицьким пастором.

 У цей період Цвінглі самотужки вивчив грецьку мову, щоб розуміти оригінальний текст Нового Завіту. Також він досліджував праці Еразма Роттердамського, з яких довідався, що, згідно з Біблією, єдиним Посередником між Богом і людьми є Ісус (1 Тимофія 2:5). Тому Цвінглі почав сумніватися в католицькому вченні про роль святих як заступників перед Богом.

 Приблизно в 30 років Цвінглі вдався до глибших досліджень біблійних істин. Він власноруч переписав і навіть завчив напам’ять велику частину Грецьких Писань. А втім, Цвінглі також служив капеланом під час кількох війн, які точилися в Європі за панування над італійськими землями. Коли в 1515 році відбувалася битва під Мариньяно, він на власні очі бачив, як католики вбивають тисячі інших католиків. З 1519 року Цвінглі жив у Цюриху, який був центром політичної влади Швейцарії. Там він остаточно зрозумів, що церква повинна відмовитися від усіх вчень, які не мають біблійної основи. Але як йому переконати в цьому інших?

 Цвінглі щиро вірив, що, почувши біблійну правду, люди відкинуть релігійну брехню. Коли його призначили священиком у Гроссмюнстерській церкві — в одній з найважливіших церков Цюриха, у своїй проповіді він оголосив сміливий план: він не буде читати латинський Лекціонарій c, як це робили священики впродовж багатьох століть. Натомість Цвінглі читав уривки безпосередньо з Біблії, розділ за розділом, від початку до кінця, і пояснював прочитане. Він не посилався на «отців церкви», а дозволяв Святому Письму пояснювати самого себе. За допомогою легкозрозумілих біблійних віршів він проливав світло на складні (2 Тимофія 3:16).

 У своїх проповідях Цвінглі наголошував на практичній цінності Біблії і навчав парафіян біблійних норм моралі. Він висловлювався проти поклоніння Ісусовій матері Марії, проти молитов до святих і продажу індульгенцій та відкрито засуджував аморальність священнослужителів. Як реагували люди? Після його першої проповіді дехто казав: «Такої проповіді ми ще ніколи не чули!» Один історик написав про аудиторію Цвінглі: «Люди, які перестали ходити до церкви через те, що їх обурювала глупота і скандальні вчинки священиків, почали повертатись» d.

 Духівництво побачило в цьому серйозну загрозу церкві і в 1522 році, заручившись підтримкою влади, спробувало перешкодити поширенню ідей Цвінглі. Його звинуватили в єресі, але він не бажав відмовлятися від своїх переконань і зрікся сану.

 Цвінглі більше не служив священиком, але залишався активним проповідником і продовжував переконувати інших у своїх поглядах. Завдяки своїм проповідям він став відомим і здобув вплив серед політиків Цюриха. Користуючись цим, він намагався просувати релігійні реформи. Наприклад, у 1523 році він переконав місцеву владу заборонити релігійні вчення, які суперечать Біблії. Так у 1524 році заборонили ідолопоклонство. Міська влада за підтримки місцевих проповідників і народу знищила чимало вівтарів, образів, статуй і реліквій. В одній книжці зазначається: «Такого навмисного спустошення культових споруд Західна церква не зазнавала з часів вікінгів» e. Близько 1525 року він також переконав міську владу перетворити церковні споруди на лікарні і дозволити ченцям та черницям одружуватися. Крім того, він запропонував, щоб замість меси проводилось просте богослужіння за біблійним зразком (1 Коринфян 11:23—25). За словами істориків, Цвінглі об’єднав релігійних і політичних діячів Цюриха і заклав основу для Реформації та нової протестантської релігії.

 Найвизначнішим досягненням Цвінглі був переклад Біблії. У 1520-х роках він очолив групу вчених, які перекладали Біблію. Їхній метод перекладу був доволі простим. Вони зачитували вірш з оригінального єврейського чи грецького тексту, а також з таких авторитетних перекладів, як грецька Септуагінта і латинська Вульгата. Потім вони обговорювали значення цього вірша і записували, до якого висновку доходили. Так у 1531 році народилось однотомне видання Біблії, яке стало відоме як Цюрихська Біблія.

 Цвінглі, скоріш за все, мав щирі спонуки, але водночас був людиною нетерпимою і агресивною. Наприклад, у 1525 році він брав участь у судовому процесі над анабаптистами, які наполягали на хрещенні у дорослому віці. Цвінглі вважав, що немовлят слід хрестити. Тож, коли згодом суди почали виносити смертні вироки тим, хто заперечував хрещення немовлят, Цвінглі цьому не перешкоджав. Також він заохочував політичних діячів впроваджувати релігійні реформи з допомогою армії. Однак католицькі регіони Швейцарії чинили опір цим реформам, що призвело до громадянської війни. Цвінглі вирушив з Цюриха із солдатами на поле бою і там, у віці 47 років, загинув.

 Ульріх Цвінглі, безперечно, залишив значний слід в історії, але більш відомими стали впливові протестантські реформатори Мартін Лютер і Жан Кальвін. Цвінглі радикальніше порвав з римо-католицькою церквою, ніж Лютер, і проклав дорогу для Кальвіна. Тому дехто називає його третьою людиною Реформації.

 Зусилля Цвінглі мають і позитивні, і негативні сторони. Щоб поширювати свої погляди, він втручався в політику і підтримував війни. У цьому Цвінглі не наслідував Ісуса Христа, який тримався осторонь політики і навчав своїх учнів любити ворогів, а не вбивати їх (Матвія 5:43, 44; Івана 6:14, 15).

 Усе ж Цвінглі був старанним дослідником Біблії, який із завзяттям ділився тим, що дізнавався. Він зрозумів багато біблійних істин і допомагав у цьому іншим.