1. Яка одна з найпривабливіших граней Ісусової особистості? Поясніть.

ОДНА з найпривабливіших граней Ісусової особистості — це його здатність розуміти, з якими труднощами стикаються недосконалі люди. Коли Ісус жив на землі, він умів радіти «з тими, хто радіє» і плакати «з тими, хто плаче» (Рим. 12:15). Приміром, коли 70 учнів повернулися радісними після успішного проповідницького служіння, Ісус, «сповнившись святого духу... надзвичайно зрадів» (Луки 10:17—21). Проте коли він побачив, як рідні і близькі горюють через смерть Лазаря, він «тяжко зітхнув і стривожився» (Ів. 11:33).

2. Завдяки чому Ісус був таким чуйним до людей?

² Завдяки чому цей досконалий чоловік був настільки милосердним і співчутливим у стосунках з грішними людьми? Перш за все Ісус любив людей. Як згадувалося в попередній статті, він «найбільше раді[в] людськими синами» (Присл. 8:31). З любові до людей він намагався добре зрозуміти їхній спосіб мислення. Апостол Іван пояснив, що Ісус «бачив серце кожного» (Ів. 2:25). Ісус співчував іншим. Вони відчували його любов і слухали звістку про Царство. Чим з більшим співчуттям ми ставимося до людей, тим ефективнішим буде наше служіння (2 Тим. 4:5).

3, 4. а) Як ми будемо ставитися до служіння, якщо виявляємо чуйність? б) Що ми розглянемо в цій статті?

³ Апостол Павло знав, що на ньому лежить обов’язок проповідувати. Ми теж маємо такий обов’язок (1 Кор. 9:16). Але якщо ми чуйні, то служіння буде для нас не лише обов’язком. Ми будемо щиро турбуватися про  людей і з готовністю їм допомагати. Адже ми знаємо, що «більше щастя в тому, щоб давати, а не брати» (Дії 20:35). Якщо ми пам’ятаємо про це, коли проповідуємо, служіння буде приносити нам більше радості.

⁴ У цій статті ми розглянемо, як виявляти чуйність у служінні. Спочатку ми побачимо, чого ми можемо навчитися з того, як Ісус ставився до людей. Потім ми розглянемо чотири поради, які допоможуть нам наслідувати його приклад (1 Пет. 2:21).

5, 6. а) До кого Ісус виявляв чуйність? б) Чому, як і передрікалося в Ісаї 61:1, 2, Ісус проймався жалем до людей, яким проповідував?

⁵ Подумаймо над тим, як Ісус виявляв чуйність. Одного разу Ісус і його учні невтомно проповідували добру новину. Вони «не мали часу навіть поїсти». Тому Ісус повів їх «у віддалене місце, щоб побути на самоті» і трохи відпочити. Але дуже багато людей побігло туди, куди прямував Ісус зі своїми учнями. Як зреагував Ісус, коли побачив усіх цих людей? Він «пройнявся до них жалем *, адже вони були як вівці без пастуха. І він почав їх багато чого навчати» (Марка 6:30—34).

⁶ Зверніть увагу, чому Ісус пройнявся жалем, виявивши до них чуйність. Він помітив, що люди «були як вівці без пастуха». Можливо, Ісус бачив, що деякі з них були бідні і тяжко працювали, дбаючи про свою сім’ю. Дехто міг горювати через смерть близької людини. Якщо так, Ісус, мабуть, добре розумів їхню ситуацію. Як обговорювалося в попередній статті, він, очевидно, сам стикався з цими проблемами. Ісус турбувався про інших і хотів потішити їх. (Прочитайте Ісаї 61:1, 2.)

7. Як ми можемо наслідувати приклад Ісуса?

 ⁷ Чого ми вчимося з Ісусового прикладу? Нас, як і Ісуса, оточують люди, про яких можна сказати, що вони «як вівці без пастуха». Ці люди стикаються з багатьма труднощами. У нас є те, чого вони потребують,— звістка про Царство (Об’яв. 14:6). Тож, наслідуючи нашого Вчителя, ми проповідуємо добру новину, бо ми проймаємося жалем до «нужденних та вбогих» (Пс. 72:13). Ми співчуваємо людям і хочемо якось їм допомогти.

8. Як ми можемо виявляти чуйність у служінні? Поясніть на прикладі.

⁸ Що допоможе нам виявляти чуйність до тих, кому ми проповідуємо? Нам потрібно ставити себе на їхнє місце і поводитися з ними так, як би ми хотіли, щоб люди поводилися з нами * (Матв. 7:12). Як це робити? Розгляньмо чотири поради. По-перше, зважаймо на потреби кожної людини. Коли ми проповідуємо, ми діємо подібно до лікаря. Хороший лікар бере до уваги потреби кожного пацієнта. Він ставить запитання й уважно слухає, як пацієнт описує свій стан або симптоми. Він не прописує перші-ліпші ліки, а може деякий час поспостерігати за хворим і тільки тоді призначає правильне лікування. Подібно й нам не слід використовувати однаковий підхід до всіх, кого ми зустрічаємо в служінні. Натомість важливо зважати на конкретні обставини та погляди кожної людини.

9. Чого не варто думати, коли ми зустрічаємо когось у служінні? Поясніть.

⁹ Зустрічаючи когось у служінні, не думайте, що ви вже знаєте, які в нього обставини, у що він вірить і чому (Присл. 18:13). Ставте тактовні запитання, щоб довідатися, що у людини в серці (Присл. 20:5). Якщо це прийнято у вашій культурі, розпитайте її про роботу, про сім’ю, про її життя та погляди. Коли ми ставимо іншим запитання, ми, по суті, дозволяємо їм самим розповісти, чому їм потрібна добра новина. Тоді ми можемо взяти до уваги їхні потреби і надати необхідну допомогу, як це робив Ісус. (Порівняйте 1 Коринфян 9:19—23.)

10, 11. Як ще ми можемо виявляти чуйність, згідно з 2 Коринфян 4:7, 8? Наведіть приклад.

¹⁰ По-друге, стараймося уявити собі життя людини. Ми можемо певною мірою зрозуміти її обставини. Адже ми теж недосконалі і стикаємося з подібними проблемами (1 Кор. 10:13). Життя  в теперішньому світі може бути дуже складним. І ми знаємо, що зносити труднощі нам допомагає Єгова. (Прочитайте 2 Коринфян 4:7, 8.) Але подумайте, як важко жити в цьому світі тим, хто не має близьких стосунків з Єговою. Так само як Ісус, ми проймаємося до них жалем і хочемо нести їм «добру новину про щось ліпше» (Ісаї 52:7).

¹¹ Розгляньмо приклад Сергія. До пізнання правди Сергій був замкнений. Йому важко було висловлювати свої думки. Згодом він погодився на біблійне вивчення. «Вивчаючи Біблію, я зрозумів, що християни мають обов’язок ділитися з людьми біблійними істинами,— каже Сергій.— Я був переконаний, що ніколи не зможу цього робити». Усе ж він думав про тих, хто ще не чув правди, і розумів, як їм тяжко живеться без Єгови. Сергій говорить: «Біблійні знання приносили мені радість і внутрішній мир. Я усвідомлював, що інші люди теж потребують цих знань». Сергій виявляв чуйність, і це допомагало йому сміливо проповідувати. «Я почав розповідати їм те, про що дізнавався з Біблії,— продовжує Сергій.— На моє здивування, це додавало мені впевненості. Крім того, моя віра ставала міцнішою» *.

12, 13. Чому нам треба виявляти терпіння до тих, кого ми навчаємо правди? Поясніть на прикладі.

¹² По-третє, виявляймо терпіння до тих, кого навчаємо правди. Вони могли ніколи й не замислюватися над біблійними істинами, які ми дуже добре знаємо. Багато людей міцно тримаються своїх поглядів. Вони можуть вважати, що їхні релігійні переконання служать основою для їхніх родинних, культурних і соціальних зв’язків. Як ми можемо їм допомогти?

 ¹³ Подумайте над таким прикладом. Що роблять, коли необхідно замінити старий хиткий міст? Зазвичай, поки будується новий міст, старим продовжують користуватися. Коли будівництво нового моста завершується, старий зносять. Перш ніж радити людям відмовитися від дорогих їхньому серцю «старих» переконань, можливо, нам потрібно буде допомогти їм пізнати й полюбити «нові» істини — біблійні вчення, з якими вони ще не знайомі. Тільки тоді вони будуть готові відкинути свої старі погляди. Щоб допомогти іншим зробити такі зміни, може знадобитися час (Рим. 12:2).

14, 15. Як ми можемо допомогти тим, хто не знає про надію на вічне життя в раю на землі або знає про неї дуже мало? Наведіть приклад.

¹⁴ Якщо під час служіння ми виявляємо до людей терпіння, то не очікуємо, що вони зрозуміють чи приймуть біблійну правду, як тільки її почують. Ми виявляємо до них чуйність і допомагаємо їм упродовж певного часу роздумувати над тим, що говорить Біблія. Для прикладу розгляньмо, як можна вести розмову про надію на вічне життя в раю на землі. Багато людей взагалі не знають про це вчення або знають дуже мало. Вони можуть вірити, що зі смертю все закінчується, або ж думати, що всі добрі люди йдуть на небо. Як їм допомогти?

¹⁵ Один брат розповів про підхід, який він вважає ефективним. Спочатку цей брат читає Буття 1:28. Потім він запитує співрозмовника, де і в яких умовах мали жити люди, згідно з Божим наміром. Більшість людей відповідає, що на землі, в хороших умовах. Після цього брат читає Ісаї 55:11 і запитує, чи Божий намір змінився. Нерідко співрозмовники відповідають «ні». У кінці брат читає Псалом 37:10, 11 і запитує, що чекає на людей у майбутньому. За допомогою Біблії він допоміг деяким людям зрозуміти, що Бог і далі хоче, щоб добрі люди жили вічно в Раю на землі.

16, 17. Як ми можемо на практиці виявляти чуйність, беручи до уваги слова з Прислів’я 3:27? Поясніть на прикладі.

¹⁶ По-четверте, намагаймося ставитись до інших з розумінням. Скажімо, ми прийшли до людини в незручний для неї час. Можна попросити вибачення і сказати, що повернемося в зручніший час. А що, коли людина потребує допомоги в чомусь незначному або не виходить з дому і не в стані владнати якусь побутову справу? У такому випадку ми могли б їй допомогти. (Прочитайте Прислів’я 3:27.)

¹⁷ Ось яких хороших результатів досягла одна сестра, зробивши добрий  вчинок, який міг здаватися незначним. Чуйність спонукала її написати листа сім’ї, в якої померла дитина. У листі вона згадала кілька підбадьорливих біблійних віршів. Як зреагувала ця сім’я? «Вчора в мене був жахливий день,— написала згорьована мама.— Ви й не уявляєте, як вплинув на нас ваш лист. Безмежно вам вдячна. Важко передати словами, як ваш лист нас потішив. Учора я перечитувала його разів 20. Я була здивована, скільки в ньому доброти, турботи і потіхи. Від усього серця дякуємо вам!» Поза всяким сумнівом, ми теж можемо досягати хороших результатів, якщо будемо ставити себе на місце тих, хто страждає, і намагатися їм допомогти.

18. Який врівноважений погляд ми хочемо зберігати, відповідно до 1 Коринфян 3:6, 7?

¹⁸ Звичайно, ми хочемо зберігати врівноважений погляд на свою роль у служінні. Ми робимо свій внесок у те, щоб інші дізнавалися про Бога. Але наша роль у цій праці не головна. (Прочитайте 1 Коринфян 3:6, 7.) Єгова сам приводить до себе людей (Ів. 6:44). Зрештою, те, як людина відгукується на добру новину, залежить від стану її серця (Матв. 13:4—8). Пам’ятайте, що більшість людей не прийняла звістку, яку проголошував Ісус, а він був найбільшим Вчителем усіх часів. Тож нам не треба знеохочуватися, якщо чимало людей, яким ми намагаємось допомогти, не слухають нас.

19. Чого можна досягти, виявляючи чуйність у служінні?

¹⁹ Якщо ми будемо виявляти чуйність у служінні, то досягнемо чудових результатів. Проповідницька праця приноситиме нам більше задоволення. Ми почуватимемося щасливішими, оскільки даємо щось іншим. А тим, хто «схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя», буде легше відгукнутися на добру новину (Дії 13:48). Тож «поки є можливість, чинімо добро всім, а особливо одновірцям» (Гал. 6:10). Тоді ми будемо радіти, що несемо славу нашому небесному Батькові (Матв. 5:16).