1. Яка обіцянка Ісуса записана в Матвія 11:28—30?

ІСУС дав чудову обіцянку людям, які слухали його. Він сказав: «Прийдіть до мене... і я відсвіжу вас». (Прочитайте Матвія 11:28—30.) Це не були пусті слова. Подумайте, наприклад, що він зробив для жінки, яка страждала від тяжкої хвороби.

2. Що зробив Ісус для хворої жінки?

² Ця жінка відчайдушно шукала допомоги. Вона зверталася до багатьох лікарів, щоб вилікуватися від своєї хвороби. Минуло 12 років, а вона й далі страждала від своєї недуги. Згідно з Законом, ця жінка була нечистою (Лев. 15:25). Почувши, що Ісус зціляє людей від різних хвороб, вона почала шукати його. Коли жінка знайшла Ісуса, вона торкнулася до торочок його одягу і відразу зцілилася. Але Ісус не тільки зцілив жінку від хвороби. Його ставлення до неї відновило в ній почуття власної гідності. Приміром, коли Ісус розмовляв з нею, він з теплотою і повагою назвав її «дочкою». Яке ж відсвіження отримала ця жінка! Який приплив сил вона відчула! (Луки 8:43—48).

3. Які запитання ми розглянемо?

³ Вартим уваги є те, що жінка сама прийшла до Ісуса. Це вона зробила перший крок. Ми теж маємо докладати зусиль, щоб прийти до Ісуса. У наш час Ісус не зцілятиме чудом тих, хто приходить до нього. Проте він продовжує запрошувати людей: «Прийдіть до мене... і я  відсвіжу вас». У цій статті ми розглянемо п’ять запитань: як ми можемо прийти до Ісуса? Що він мав на увазі, коли сказав: «Візьміть на себе ярмо моє»? Чого ми можемо навчитися від Ісуса? Чому нас відсвіжає праця, яку нам доручив Ісус? І як нам далі знаходити відсвіження під Ісусовим ярмом?

4, 5. Що означає прийти до Ісуса?

⁴ Прийти до Ісуса означає якомога більше дізнаватися про те, що він говорив і робив (Луки 1:1—4). Ніхто інший не зробить цього за нас. Нам самим потрібно вивчати розповіді про Ісуса. Прийти до Ісуса також означає прийняти рішення охреститися і стати учнем Христа.

⁵ Крім того, прийти до Ісуса означає звертатися до старійшин, якщо нам потрібна допомога. Ісус послуговується цими «людьми, які стали дарами», щоб дбати про своїх овець (Еф. 4:7, 8, 11; Ів. 21:16; 1 Пет. 5:1—3). Нам треба робити перший крок, щоб отримати від старійшин допомогу. Не варто сподіватися, що старійшини читають наші думки і знають наші потреби. Ось що розповів брат, якого звати Юліан: «Через хворобу я був змушений припинити служіння в Бетелі. Один мій друг порадив мені попросити про пастирський візит. Спочатку я вважав, що не потребую цього. Але згодом я звернувся за допомогою, і пастирський візит став для мене одним з найліпших подарунків у моєму житті». Віддані старійшини можуть допомогти нам пізнати «розум Христів», тобто розуміти його спосіб мислення і наслідувати його (1 Кор. 2:16; 1 Пет. 2:21). Це справді один з найкращих подарунків, який вони можуть зробити нам.

6. Що мав на увазі Ісус, коли сказав: «Візьміть на себе ярмо моє»?

⁶ Коли Ісус сказав: «Візьміть на себе ярмо моє», він, очевидно, мав на увазі «підкорення його владі». Ісусові слова також можна передати як «станьте під моє ярмо зі мною, і ми разом будемо працювати для Єгови». Так чи інакше ярмо вказує на працю.

7. Яку працю нам доручено, згідно з Матвія 28:18—20, і яке запевнення міститься в цьому уривку?

⁷ Ми приймаємо Ісусове запрошення, коли присвячуємо своє життя Єгові та охрещуємося. Ісус запрошує всіх, і він ніколи не відкине того, хто щиро прагне служити Богові (Ів. 6:37, 38). Усі послідовники Христа мають честь брати участь у праці, яку Єгова доручив Ісусові. І ми можемо бути впевнені, що Ісус завжди буде з нами та допомагатиме нам виконувати цю працю. (Прочитайте Матвія 28:18—20.)

8, 9. Чому до Ісуса тягнулися смиренні люди і які запитання варто поставити собі?

⁸ До Ісуса тягнулися смиренні люди (Матв. 19:13, 14; Луки 7:37, 38). Чому? Подумайте, наскільки відрізнявся Ісус від фарисеїв. Ці релігійні провідники були безсердечні і зарозумілі (Матв. 12:9—14). Ісус був чуйний і смиренний. Фарисеї були честолюбні і хизувалися своїм становищем у суспільстві. Ісус не схвалював почуття честолюбства і заохочував своїх учнів поводитися смиренно та служити іншим (Матв. 23:2, 6—11). Фарисеї панували над людьми, вдаючись до залякування (Ів. 9:13, 22).  Ісус відсвіжав інших своїми добрими ділами і словами.

⁹ Чи ви наслідуєте приклад Ісуса? Запитайте себе: «Чи мене знають, як лагідну і смиренну людину? Чи я з готовністю виконую малопочесні завдання, щоб служити іншим? Чи я добрий до інших?»

12—14. Чому нас відсвіжає праця, яку нам доручив Ісус?

¹² Чому нас відсвіжає праця, яку нам доручив Ісус? На це є багато підстав, але розгляньмо лише деякі з них.

¹³ Ми маємо найкращих наглядачів. Єгова, Всевишній Бог, не є невдячним або жорстоким паном. Він цінує нашу працю (Євр. 6:10). І він дає нам необхідну силу, щоб нести свою ношу відповідальності (2 Кор. 4:7; Гал. 6:5, прим.). Ісус, наш Цар, дав нам досконалий приклад у тому, як ставитися до інших (Ів. 13:15). Старійшини, які дбають про нас, намагаються наслідувати Ісуса, «великого пастиря» (Євр. 13:20; 1 Пет. 5:2). Навчаючи і захищаючи нас, вони стараються виявляти доброту і мужність, а також підбадьорювати нас.

¹⁴ Ми маємо найкращих співпрацівників. Ніхто з людей не має таких сердечних друзів або такої змістовної праці, як у нас. Тільки подумайте: ми співпрацюємо з людьми, які живуть за найвищими моральними нормами, але які не є самовдоволеними. Вони талановиті, але водночас скромні і вважають інших вищими від себе. Вони ставляться до нас не лише як до співробітників, але й як до друзів. Їхня любов до нас настільки сильна, що вони готові навіть віддати за нас своє життя.

15. Як ми маємо ставитися до нашої праці?

¹⁵ Ми маємо найкращу працю. Ми навчаємо людей правди про Єгову і спростовуємо брехливі твердження Диявола (Ів. 8:44). Брехня Сатани лежить на людях важким тягарем. Наприклад, він хоче переконати нас у тому, що Єгова не пробачить наші гріхи і що ми не гідні любові. Який же це гнітючий тягар, і яка ж підла брехня! Коли ми приходимо до Христа, наші гріхи прощаються. Правда полягає в тому, що Єгова дуже сильно любить усіх нас (Рим. 8:32, 38, 39). Коли ми вчимо людей покладатися на Єгову і бачимо, як поліпшується їхнє життя, ми відчуваємо величезну радість.

16. Як ноша, котру пропонує нам нести Ісус, відрізняється від будь-якої іншої ноші?

¹⁶ Ноша, котру пропонує нам нести Ісус, відрізняється від будь-якої іншої ноші. Приміром, під кінець робочого дня багато хто почувається не тільки виснаженим, але й незадоволеним. Однак, провівши час у служінні Єгові та Христу, ми відчуваємо глибоке задоволення. Можливо, після важкого робочого дня нам треба змушувати себе йти ввечері на зібрання. Але з зібрання ми часто повертаємося додому відсвіжені та з новими силами. Подібне відсвіження та приплив сил ми відчуваємо й тоді, коли докладаємо зусиль, щоб проповідувати і проводити особисте біблійне вивчення.

17. Що нам слід усвідомлювати і добре обдумувати?

¹⁷ Ми маємо усвідомлювати, що в кожного з нас є свій запас сил. Тому треба добре обдумувати, на що ми їх спрямовуємо. Наприклад, ми могли б витрачати свої сили, намагаючись накопичити статки. Зверніть увагу на те, що Ісус сказав багатому молодому чоловікові, який запитав: «Що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?» Цей чоловік уже дотримувався Закону. Він, напевне, був хорошою людиною, адже в євангельській оповіді Марка підкреслюється, що Ісус пройнявся до нього любов’ю. Він сказав цьому молодому начальнику: «Піди продай усе, що маєш... А тоді приходь та будь моїм учнем». Чоловік завагався, але, очевидно, не зміг розпрощатися зі своїм «великим маєтком» (Марка 10:17—22). Тому він відмовився взяти на себе Ісусове ярмо і залишився рабом багатства (Матв. 6:24). А що зробили б ви?

18. Що ми повинні час від часу робити і чому?

¹⁸ Час від часу варто переоцінювати наші пріоритети. Чому? Щоб упевнитися, чи ми мудро використовуємо свої сили. Ось що сказав молодий чоловік, на ім’я Марк: «Багато років я думав, що веду просте життя. Я служив піонером, але завжди думав про гроші і про те, як влаштувати собі зручніше життя. Я не міг зрозуміти, чому я незадоволений своїм життям. Згодом я усвідомив, що переважно ставив на перше місце власні інтереси і віддавав Єгові лише залишки свого часу і сил». Коли Марк змінив своє мислення і спосіб життя, він зміг робити більше у служінні Єгові. «Інколи я тривожуся,— каже він,— але з допомогою Єгови та Ісуса я долаю свої труднощі».

19. Чому так важливо зберігати правильний погляд?

¹⁹ Ми і далі будемо знаходити відсвіження під Ісусовим ярмом, якщо дотримуємося трьох порад. По-перше, зберігайте правильний погляд. Ми виконуємо працю Єгови, тому нам слід виконувати її так, як цього хоче він. Ми працівники, а Єгова — наш Господар (Луки 17:10). Якщо ми намагаємося виконувати його працю по-своєму, то наче пручаємося в ярмі. Навіть міцний бик ранить себе і знесилюється, якщо постійно намагається йти куди заманеться, пручається в ярмі і не слухається свого господаря. Але якщо ми дотримуємося вказівок Єгови, то можемо робити неймовірне і долати будь-які перепони. Пам’ятайте: ніхто не може перешкодити виконанню Божої волі! (Рим. 8:31; 1 Ів. 4:4).

20. З якими спонуками ми маємо нести Ісусове ярмо?

 ²⁰ По-друге, працюйте з правильних спонук. Наша мета — нести славу нашому люблячому Батькові, Єгові. Деякі люди в першому столітті керувалися жадібністю або егоїзмом. Зрештою вони стали незадоволеними і скинули з себе ярмо Ісуса (Ів. 6:25—27, 51, 60, 66; Філ. 3:18, 19). А ті, кого спонукувала безкорислива любов до Бога і до ближнього, з радістю несли це ярмо все своє життя на землі, маючи надію служити з Христом у небі. Ми також будемо з радістю нести Ісусове ярмо, якщо матимемо правильні спонуки.

21. У чому нас запевняють слова з Матвія 6:31—33?

²¹ По-третє, будьте впевнені в підтримці. Ми вирішили вести саможертовне життя і виконувати важку працю. Ісус попереджав, що нас будуть переслідувати. Проте ми можемо бути впевненими, що Єгова дасть нам сил витримати будь-які труднощі. Чим більше ми виявляємо витривалість, тим сильнішими стаємо (Як. 1:2—4). Крім того, ми можемо бути впевненими, що Єгова буде забезпечувати нас усім необхідним, що Ісус як пастир доглядатиме нас і що наші одновірці будуть нас підбадьорювати. (Прочитайте Матвія 6:31—33; Ів. 10:14; 1 Фес. 5:11). А це все, що нам потрібно, щоб знести будь-яке випробування!

22. За що ми можемо бути вдячними?

²² Жінка, яку зцілив Ісус, відчула відсвіження в день свого зцілення. Але вона могла б відчувати відсвіження вічно, якби стала відданою ученицею Христа. Що, на вашу думку, зробила ця жінка? Якщо вона вирішила взяти на себе Ісусове ярмо, уявіть, яку нагороду вона отримала — служіння з Ісусом у небі! Жертви, на які їй довелося піти, щоб бути послідовницею Христа, не зрівняються з цим благословенням. Хоч би яку надію ми мали — жити вічно в небі чи на землі, ми можемо бути надзвичайно вдячними Ісусу за його запрошення: «Прийдіть до мене»!