1, 2. Що ми розглядали в попередній статті і що розглянемо в цій?

У ПОПЕРЕДНІЙ статті ми розглянули кілька цінних думок з 19-го розділу книги Левіт. Наприклад, у 3-му вірші сказано, що кожен ізраїльтянин має поважати свою матір і свого батька. Ми дізналися, що можемо застосувати цю пораду, дбаючи про фізичні, емоційні і духовні потреби наших батьків. У цьому ж вірші міститься нагадування відзначати суботу. Ми говорили про те, що, хоча від нас не вимагається виконувати закон про суботу, ми застосовуємо принцип, який лежить в основі цього закону, тобто виділяємо час на справи, пов’язані з поклонінням Єгові. Таким чином ми намагаємось виконувати наказ з Левіт 19:2 і 1 Петра 1:15: «Будьте святі».

² У цій статті ми продовжимо обговорювати 19-й розділ Левіт. Ми розглянемо, як виявляти доброту до людей з фізичними обмеженнями, як бути чесними у бізнесових справах і як виявляти любов до ближніх. Ці питання дуже важливі, адже ми хочемо наслідувати нашого святого Бога.

3, 4. Як ізраїльтяни мали ставитися до глухих і сліпих, згідно з Левіт 19:14?

³ Прочитайте Левіт 19:14. Єгова хотів, щоб ізраїльтяни були добрими до людей з фізичними обмеженнями. Наприклад, вони не повинні були проклинати глуху людину, тобто погрожувати їй або обзивати  її. Це було б дуже жорстоко, адже така людина нічого не чула і не могла за себе постояти.

⁴ Крім того, Божі служителі не повинні були «ста[вити] перешкоди перед сліпим». В одному довіднику говориться: «У стародавні часи на Близькому Сході людей з фізичними вадами часто визискували, з них знущалися». Безсовісні люди могли ставити перед сліпими перешкоди, щоб зробити їм боляче або підняти їх на сміх. Яка ж підлість! Єгова дав цей наказ, щоб навчити свій народ виявляти співчуття до знедолених.

5. Як ми можемо виявити співчуття до тих, хто має фізичні обмеження?

⁵ Ісус співчував людям з фізичними вадами. Пригадайте, що́ він просив передати Іванові Хрестителю: «Сліпі тепер бачать, кульгаві ходять, прокажені стають чистими, глухі чують, мертві воскресають». Люди, які бачили ці чуда, «відда[вали] Богу хвалу» (Луки 7:20—22; 18:43). Християни охоче наслідують Ісуса і виявляють співчуття до тих, хто має фізичні обмеження. Тому ми добрі до таких людей, уважні й терпеливі. Звичайно, Єгова не наділив нас силою зціляти хворих. Але ми можемо розповідати людям, які страждають від фізичної або духовної сліпоти, що скоро на землі буде рай. У цьому раю всі люди матимуть досконале фізичне і духовне здоров’я (Луки 4:18). Багато з тих, хто чує цю добру новину, вже тепер віддають Богові хвалу.

6. Яку з Десяти заповідей ми зможемо ліпше зрозуміти, дослідивши 19-й розділ книги Левіт?

⁶ Деякі вірші з 19-го розділу Левіт допомагають краще зрозуміти Десять заповідей. Наприклад, восьма заповідь коротко каже: «Не кради» (Вих. 20:15). Дехто міг думати: «Я ніколи не беру чужого, значить дотримуюся  цієї заповіді». Але красти можна по-різному.

7. Як торговець міг порушити восьму заповідь?

⁷ Торговець міг пишатися тим, що ніколи не брав чужого. Але як він вів свою справу? Згідно з Левіт 19:35, 36, Єгова наказав: «Завжди будьте чесними, коли вимірюєте або зважуєте щось. У вас мають бути точні терези, точні гирі, точна ефа і точний гін». Якби торговець використовував неточні терези або неточні гирі, він, по суті, обкрадав би своїх покупців. В інших віршах 19-го розділу Левіт говориться про ще один вид крадіжки.

8. Як слова з Левіт 19:11—13 допомагали євреям не порушувати восьму заповідь і чим вони корисні для нас?

⁸ Прочитайте Левіт 19:11—13. Левіт 19:11 починається застереженням: «Не крадіть». А 13-й вірш застерігає проти шахрайства: «Не оббирай... свого ближнього». З цих слів видно, що будь-які ділові махінації — це фактично крадіжка. Восьма заповідь забороняла красти, а додаткові вказівки з книги Левіт допомагали євреям зрозуміти дух цього закону і відповідно поводитись. Нам слід переймати погляд Єгови на нечесність і крадіжку. Запитаймо себе: «Як я можу застосувати вказівки з Левіт 19:11—13 у своєму житті? Як я веду свій бізнес або як поводжуся на роботі?»

9. Як закон, записаний в Левіт 19:13, захищав найманих робітників?

⁹ Християни, які мають свій бізнес, повинні бути чесними ще в одній сфері. У Левіт 19:13 говориться: «Не залишай у себе до ранку плату найманого робітника». Більшість ізраїльтян займалися сільським господарством, і наймані працівники отримували зароблені гроші в кінці кожного робочого дня. Якби робітникові затримали платню, він би того дня не мав за що нагодувати свою сім’ю. Єгова пояснив: «Він у скруті і його життя залежить від цієї плати» (Повт. 24:14, 15; Матв. 20:8).

10. Чого можуть навчитися з Левіт 19:13 християни, які мають власний бізнес?

¹⁰ У наш час більшість працівників отримують платню не кожного дня, а раз чи два рази на місяць. Все ж принцип з Левіт 19:13 ніхто не скасовував. Деякі роботодавці наживаються на своїх працівниках, коли платять їм менше, ніж вони заслуговують. Іноді вони не мають іншого виходу, як тільки працювати за копійки, і їхні роботодавці цим користуються. У певному значенні такі роботодавці «залишають у себе» плату найманих робітників. Християнин, який має власний бізнес, повинен поводитись чесно зі своїми працівниками. Подивімось, чого ще ми можемо навчитися з 19-го розділу Левіт.

11, 12. Що підкреслив Ісус, процитувавши Левіт 19:17, 18?

¹¹ У стосунках з іншими недостатньо лише дотримуватись певних заборон. Бог очікує від нас чогось більшого. Це видно з Левіт 19:17, 18. (Прочитайте.) Єгова прямо каже: «Люби свого ближнього, як самого себе». Якщо ми хочемо догодити  Богові, нам обов’язково треба жити згідно з цими словами.

¹² Розгляньмо, як Ісус підкреслив важливість наказу, записаного в Левіт 19:18. Один фарисей його запитав: «Яка заповідь найбільша в Законі?» Ісус відповів, що перша і найбільша заповідь — «люби Єгову... всім своїм серцем, всією своєю душею і всім своїм розумом». Потім Ісус процитував Левіт 19:18, сказавши: «Друга, подібна до неї: “Люби свого ближнього, як самого себе”» (Матв. 22:35—40). Існує безліч способів виявляти любов до ближнього, і про деякі з них розповідається у 19-му розділі книги Левіт.

13. Як розповідь про Йосипа ілюструє слова з Левіт 19:18?

¹³ Ми покажемо, що любимо нашого ближнього, якщо будемо дотримуватися поради, записаної в Левіт 19:18. Там сказано: «Не мстися... і не затаюй... злоби». Можливо, декотрі ваші співпрацівники, однокласники чи родичі роками не розмовляють одне з одним. Пригадаймо, що сталося, коли десять братів Йосипа затаїли на нього злобу,— вони вчинили злочин (Бут. 37:2—8, 25—28). Як же від них відрізнявся Йосип! Маючи владу, він міг помститися братам, але натомість обійшовся з ними милосердно. Йосип не затаював злоби. Він поводився згідно з Левіт 19:18 задовго до того, як ці слова були написані (Бут. 50:19—21).

14. Чому ми повинні дотримуватися принципів, які лежать в основі закону з Левіт 19:18?

¹⁴ Йосип простив своїх братів. Він не затаював на них злоби і не мстився їм. Це чудовий приклад для всіх, хто хоче догоджати Богові. Ісус також наголосив на важливості прощення у зразковій молитві, яку він дав своїм послідовникам (Матв. 6:9, 12). Подібно й апостол Павло радив християнам: «Любі, не мстіться  самі за себе» (Рим. 12:19). А ще він заохочував: «Продовжуйте терпіти і з готовністю прощати одне одного, навіть якщо маєте підстави на когось поскаржитись» (Кол. 3:13). Принципи Єгови не змінюються, зокрема ті, що лежать в основі закону з Левіт 19:18.

15. Поясніть на прикладі, чому варто прощати образи і не затаювати злоби.

¹⁵ Розгляньмо приклад. Образу можна порівняти до рани. Деякі рани бувають незначні, а деякі — серйозні. Складаючи аркуш паперу, можна порізатися об його край. Це боляче, але біль швидко минає. Через день-два навіть важко згадати, де був поріз. Те саме можна сказати про незначні образи. Бездумним словом або вчинком друг може завдати нам болю, але нам неважко його простити. Все ж інколи нас можуть образити дуже сильно. Такі образи подібні до глибоких ран. На них зазвичай накладають шви і пов’язку. Якщо після цього постійно торкатися пораненого місця, то можна собі зашкодити. Подібної шкоди завдає собі той, хто весь час жаліє себе і думає про те, як боляче йому зробили. Але якщо затаювати злобу, то це ніяк не допоможе, а тільки посилить біль. Набагато краще прислухатися до поради з Левіт 19:18.

16. Як, згідно з Левіт 19:33, 34, ізраїльтяни мали ставитися до чужинців і чого це нас вчить?

¹⁶ Коли Єгова наказував ізраїльтянам любити ближніх, то мав на увазі не тільки їхніх співвітчизників. Вони мали любити й чужинців, які з ними жили. Це добре видно зі слів, записаних в Левіт 19:33, 34. (Прочитайте.) До чужинців слід було ставитися, як до корінних жителів, і ізраїльтяни повинні були любити їх, як самих себе. Наприклад, ізраїльтянам було наказано не визбирувати весь врожай, щоб чужинці і бідні збирали те, що залишилося (Лев. 19:9, 10). Християни теж живуть згідно з цим принципом (Луки 10:30—37). У наш час мільйони людей були змушені покинути свої домівки і переїхати в інші країни. Ми хочемо поважати гідність  таких чоловіків, жінок і дітей та бути до них уважними.

17, 18. а) До чого нас заохочують слова з Левіт 19:2 і 1 Петра 1:15? б) Яку важливу працю, за словами апостола Петра, ми повинні виконувати?

¹⁷ І в Левіт 19:2, і в 1 Петра 1:15 Божим служителям наказано бути святими. У 19-му розділі Левіт міститься багато думок, які можуть допомогти нам здобути схвалення Єгови. Ми розглянули лише кілька віршів, які показують, що нам варто і чого не варто робити *. Подібні вимоги можна знайти і в Грецьких Писаннях. Але Петро дає нам ще одну важливу вказівку.

¹⁸ Перед тим як сказати, що ми повинні бути святими у всіх своїх вчинках, Петро нас заохотив: «Підготуйте свої розуми до діяльності» (1 Пет. 1:13, 15). Яку діяльність він мав на увазі? Петро писав, що помазанці повинні «“усюди звіщати про чудові риси” того, хто покликав» їх (1 Пет. 2:9). У наш час усі християни, а не лише помазанці, удостоєні честі брати участь у цій дуже важливій праці. Хоча ми, як Божі святі служителі, багато чого робимо для Єгови і для інших, нам потрібно не переставати проповідувати добру новину і з ревністю навчати інших (Марка 13:10). Коли ми старанно застосовуємо принципи з 19-го розділу Левіт, то показуємо, що любимо Бога та ближніх і хочемо бути святими у всіх своїх вчинках.