1. Поясніть на прикладі, чому важливо пильнувати за часом і за тим, що відбувається довкола. (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

П’ЯТЬ, чотири, три, два, один! Коли під час регіонального конгресу ми бачимо на великому екрані, як годинник відраховує хвилини назад, ми знаємо, що треба зайняти свої місця, аби насолоджуватися музичним вступом, яким розпочинається кожна частина програми. Настав час уважно слухати чудову музику у виконанні оркестру Товариства «Вартова башта» і, головне, готувати свій розум та серце до подальшої програми. А що, коли увага деяких присутніх розпорошена, вони ходять туди-сюди або розмовляють з друзями, навіть не усвідомлюючи, що програма вже починається? Очевидно, що вони не пильнували за часом і за тим, що відбувається довкола. Вони не помітили, що ведучий уже на сцені, звучить музика і що інші присутні сидять на своїх місцях. Ця ситуація допомагає зрозуміти, наскільки важливо стежити за зворотним відліком часу до набагато важливішої події. З огляду на цю подію нам потрібно чітко усвідомлювати, що́ чекає на нас у недалекому майбутньому. Що це за подія?

2. Чому Ісус сказав своїм послідовникам: «Пильнуйте»?

 ² Говорячи про «закінчення цього віку», Ісус Христос заохочував своїх учнів: «Будьте насторожі, пильнуйте, бо не знаєте, коли настане визначений час». Після цього він кілька разів заклика́в: «Пильнуйте» (Матв. 24:3; прочитайте Марка 13:32—37). Описуючи ту саму ситуацію, Матвій каже, що Ісус застерігав своїх послідовників словами: «Пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь... Будьте готові, адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте». І знову Ісус сказав: «Пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години» (Матв. 24:42—44; 25:13).

3. Чому ми зважаємо на Ісусове застереження?

³ Як Свідки Єгови, ми серйозно ставимося до Ісусового застереження. Ми знаємо, що живемо на завершальному етапі «часу кінця» і що до початку «великого лиха» залишилося мало часу (Дан. 12:4; Матв. 24:21). Ми бачимо спустошливі війни, ріст аморальності і беззаконня, релігійне сум’яття, голод, епідемії та землетруси по цілому світі. Нам відомо, що народ Єгови повсюдно виконує грандіозну працю проповідування про Царство (Матв. 24:7, 11, 12, 14; Луки 21:11). Ми прагнемо побачити, що́ прихід Господа означатиме для нас і як він вплине на здійснення Божого наміру (Марка 13:26, 27).

4. а) Чому ми вважаємо, що тепер Ісус знає, коли розпочнеться Армагеддон? б) У чому ми можемо не сумніватися, хоча й не знаємо, коли почнеться велике лихо?

⁴ Ми знаємо, що кожна частина програми конгресу має починатися у свій точно визначений час. Однак визначити конкретний рік, а тим більш день і годину, коли розпочнеться велике лихо, ми не можемо, хоч би як старалися. Під час свого земного служіння Ісус сказав: «Про день той чи годину не знає ніхто: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Батько» (Матв. 24:36). Але в небі Христос був наділений владою, щоб воювати проти світу Сатани (Об’яв. 19:11—16). Тож логічно дійти висновку, що тепер Ісус знає, коли розпочнеться Армагеддон. А ми не знаємо. Нам вкрай необхідно залишатися пильними до початку великого лиха. Проте час цієї події завжди був відомий Єгові. Він точно визначив, коли прийде кінець. Він веде зворотний відлік часу до початку великого лиха, і воно «не спізниться». (Прочитайте Авакума 2:1—3.) Чому ми можемо не сумніватися в цьому?

5. Наведіть приклад того, як пророцтва Єгови завжди сповняються у свій час.

⁵ Пророцтва Єгови завжди сповняються у свій час! Розгляньмо, наскільки конкретно він призначив час визволення ізраїльтян з Єгипту. Про 14 нісана 1513 року до н. е. Мойсей сказав: «Саме в той день, коли минуло 430 років, весь численний народ Єгови вийшов з єгипетського краю» (Вих. 12:40—42). Ці 430 років почалися в 1943 році до н. е., коли набула чинності угода Єгови з Авраамом (Гал. 3:17, 18). Пізніше Єгова сказав Авраамові: «Знай, що твої потомки стануть чужинцями в краю, який їм не належатиме, і тамтешній народ буде їх поневолювати й утискати 400 років» (Бут. 15:13; Дії 7:6). Ці 400 років утиску, очевидно, почалися 1913 року до н. е., коли Ізмаїл насміхався з Ісака, якого в той час відлучили від грудей, і закінчилися 1513 року до н. е., коли ізраїльтяни  вийшли з Єгипту (Бут. 21:8—10; Гал. 4:22—29). Отже, за чотири століття наперед Єгова призначив конкретний час визволення свого народу!

6. Чому ми можемо бути впевненими, що Єгова врятує свій народ?

⁶ Ісус Навин, який був серед народу, визволеного з Єгипту, нагадав усім ізраїльтянам: «Ви добре знаєте — знаєте всім своїм серцем та всією своєю душею, що жодне слово з усіх тих добрих обіцянок, які Єгова дав вам, не залишилось несповненим, усе виконалося. Жодне слово не було порожнім» (Іс. Нав. 23:2, 14). Ми можемо бути впевненими, що обіцянка Єгови врятувати нас під час великого лиха, не залишиться несповненою. А втім, якщо ми хочемо пережити знищення цього світу, нам потрібно пильнувати.

7, 8. а) Яку роль у давнину виконував вартовий і чого ми вчимося з цього? б) Наведіть приклад того, що стається, коли вартові засинають на посту.

⁷ Щоб зрозуміти, наскільки важливо пильнувати, зазирнімо в минуле. У той час великі міста, наприклад Єрусалим, були оточені високими мурами. Такі мури захищали місто від загарбників. Крім того, з них було зручно спостерігати за довколишньою місцевістю. День і ніч вартові стояли на мурах і при брамах. Вони мали попереджати мешканців міста про наближення небезпеки (Ісаї 62:6). Від пильності й уважності вартових залежало життя інших людей (Єзек. 33:6).

⁸ Юдейський історик Йосиф Флавій розповідає, що 70 року н. е. римським військам вдалося захопити фортецю Антонія, яка прилягала до муру Єрусалима, тому що вартові при брамах поснули! Звідти римляни рушили на храм і підпалили його. Це стало завершенням найбільшого з усіх лих, яких зазнавав Єрусалим та юдейський народ.

9. Про що сьогодні не знає більшість людей?

⁹ Сьогодні в більшості держав «вартовими» є прикордонники та високотехнологічні системи спостереження. Вони стежать, щоб ніхто не вторгся на їхню територію, і стараються помітити ворогів, які загрожують державній безпеці. Однак такі «вартові» бачать лише загрозу з боку інших людей та держав. Вони не знають про існування та діяльність Божого Царства — небесного уряду на чолі з Христом — і про те, яку роль воно відіграватиме в неминучому суді над усіма народами (Ісаї 9:6, 7; 56:10; Дан. 2:44). На відміну від них, ми стараємося зберігати духовну пильність, щоб бути готовими до дня суду, хоч би коли він прийшов (Пс. 130:6).

10, 11. а) Чого нам слід остерігатися і чому? б) Чому ви переконані, що Диявол впливає на людей, аби вони не зважали на біблійні пророцтва?

¹⁰ Уявіть собі вартового, який цілу ніч пильнує на своєму посту. Він почувається дуже втомленим і легко може заснути перед закінченням варти. Подібно і з нами: чим менше часу залишається до кінця цього злого світу, тим важче нам пильнувати. Якими ж трагічними будуть наслідки, якщо ми втратимо пильність! Розгляньмо три чинники, які можуть послабити нашу пильність, якщо ми необачні.

¹¹ Диявол заколисує людей, доводячи їх до стану духовної байдужості.  Незадовго перед смертю Ісус тричі попередив своїх учнів про «правителя цього світу» (Ів. 12:31; 14:30; 16:11). Ісус знав, що Диявол триматиме розуми людей у темряві, щоб вони втратили пильність, яку необхідно зберігати з огляду на Божі пророцтва про майбутнє (Соф. 1:14). Сатана засліплює їхні розуми за допомогою світової імперії фальшивої релігії. Що ви помічаєте, розмовляючи з людьми? Хіба Диявол не «засліпив розуми» невіруючим, аби вони не бачили, що наближається кінець цього злого світу і що Христос тепер править у Божому Царстві? (2 Кор. 4:3—6). Як часто ви чуєте від людей: «Мене це не цікавить»? Більшість з них виявляє байдужість, коли ми намагаємося розповісти їм, куди прямує цей світ.

12. Чому не слід дозволяти Дияволу вводити нас в оману?

¹² Нехай байдужість інших не знеохочує вас і не заважає вам пильнувати. Ви ж знаєте, чому це важливо. Павло писав одновірцям: «Ви самі дуже добре знаєте, що день Єгови прийде так само, як злодій вночі». (Прочитайте 1 Фессалонікійців 5:1—6.) Ісус застерігав: «Будьте готові, бо Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» (Луки 12:39, 40). Невдовзі Сатана введе людей в оману, створивши хибне враження, наче всюди є «мир і безпека». Він переконає їх, що у світі все добре. А що сказати про нас? День суду «не захопить [нас], немов злодіїв», якщо ми пильнуємо та залишаємося тверезими. Саме тому ми повинні щодня читати Боже Слово, Біблію, і роздумувати над тим, що нам говорить Єгова.

13. Як дух світу впливає на людей і як ми можемо уникати цього небезпечного впливу?

¹³ Дух світу присипляє духовно. Багато людей не «усвідомлює свої духовні потреби», оскільки вони з головою поринули в буденні справи (Матв. 5:3). Їхню увагу повністю поглинули матеріальні речі, за допомогою яких цей світ розпалює «прагнення плоті» і «прагнення очей» (1 Ів. 2:16). Крім того, індустрія розваг затуманює людям розум, використовуючи  любов до задоволень, і з кожним роком стає більше й більше спокус (2 Тим. 3:4). Ось чому Павло сказав християнам: «Не обдумуйте наперед, як задовольнити бажання плоті», адже такі бажання можуть присипляти духовно (Рим. 13:11—14).

14. Яке застереження міститься в Луки 21:34, 35?

¹⁴ Ми хочемо, щоб на нас впливав не дух цього світу, а Божий дух, завдяки якому Єгова дає нам чітке розуміння подій, що чекають на нас попереду ^[1] (1 Кор. 2:12). Усе ж ми усвідомлюємо, що непотрібно чогось особливого, аби людину охопила духовна сонливість. Для цього достатньо звичайних повсякденних клопотів, якщо ми дозволяємо їм витісняти з нашого життя духовні справи. (Прочитайте Луки 21:34, 35.) Дехто може висміювати нас за те, що ми завжди насторожі. Але це не причина втрачати пильність (2 Пет. 3:3—7). Нам треба регулярно спілкуватися з братами й сестрами на зібраннях збору, де перебуває Божий дух.

15. Що сталося з Петром, Яковом та Іваном і як те саме може статися з нами?

¹⁵ Наша недосконала плоть може послабити нашу рішучість пильнувати. Ісус знав, що недосконалі люди схильні піддаватися слабкостям своєї плоті. Розгляньмо, що сталося в ніч перед стратою Ісуса. Щоб зберегти непорочність, йому потрібно було молитися про силу до свого небесного Батька. Ісус попросив Петра, Якова та Івана попильнувати, поки він молиться. Проте вони не розуміли всієї серйозності того, що мало відбутися. Не виконавши прохання свого Пана, вони піддалися слабкій плоті і заснули. А Ісус, хоч і був фізично втомлений, не спав і палко молився до свого Батька. Це мали робити і його апостоли (Марка 14:32—41).

16. Як ми можемо пильнувати, згідно зі словами Ісуса, записаними в Луки 21:36?

¹⁶ Щоб пильнувати духовно, самого бажання недостатньо. За кілька днів до цього випадку в Гефсиманському саду Ісус заохотив тих самих учнів звертатися до Єгови з благаннями. (Прочитайте Луки 21:36.) Отже, щоб залишатися духовно пильними, нам теж потрібно бути насторожі і постійно молитися (1 Пет. 4:7, прим.).

17. Як можна перевірити, чи ми готові до того, що станеться в найближчому майбутньому?

¹⁷ Ісус сказав, що кінець прийде «о тій годині, про котру не думаєте», тому не час духовно дрімати, не час жити ілюзіями і фантазіями, піддаючись спокусам Сатани і його світу, які так притягують нашу плоть (Матв. 24:44). На сторінках Біблії Бог та Христос розповідають нам, що́ вони невдовзі зроблять для нас і як ми можемо залишатися пильними. Потрібно приділяти увагу своїй духовності й стосункам з Єговою і ставити Царство на перше місце в житті. Необхідно зважати на час, в який ми живемо, та на події, які відбуваються, і тоді ми будемо готові до того, що станеться в найближчому майбутньому (Об’яв. 22:20). Від цього залежить наше життя!