«ЖНИВО справді велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива» (Луки 10:2). Ці слова, які Ісус сказав приблизно 2000 років тому, добре описують ситуацію в сучасній М’янмі. Чому? У М’янмі приблизно 4200 вісників поширюють добру новину серед 55 мільйонів людей.

Однак «Господар жнив», Єгова, зворушив серця сотень братів і сестер з різних куточків землі, і вони приїхали до цієї країни в Південно-Східній Азії, щоб допомагати у духовних жнивах. Що спонукало їх залишити рідні місця? Що посприяло їхньому переїзду? І які благословення вони тепер мають? Подивімось.

Кілька років тому Кадзухіро, піонер з Японії, мав епілептичний напад. Він зомлів і був госпіталізований. Лікар заборонив йому два роки водити автомобіль. Кадзухіро почувався приголомшеним. Він роздумував над тим, як зможе далі служити піонером, бо сильно любив це служіння. Кадзухіро палко молився, благаючи Єгову показати йому, як він може продовжити піонерське служіння.

Цей брат розповідає: «Через місяць про моє становище почув мій друг, який служив у М’янмі. Він подзвонив мені і сказав: “У М’янмі основним транспортом є автобус. Якщо ти приїдеш сюди, то зможеш проповідувати без автомобіля.” Я запитав свого лікаря, чи моє здоров’я дозволить мені переїхати до М’янми. На моє здивування, лікар відповів: “Один невролог з М’янми зараз у Японії. Я познайомлю вас з ним. Якщо у вас колись станеться напад, він зможе подбати про вас”. У словах лікаря я побачив відповідь Єгови».

Кадзухіро відразу написав електронного листа до філіалу в М’янмі і розповів, що вони з дружиною бажають служити піонерами в цій країні. Усього через п’ять днів філіал відповів: «Приїжджайте! Піонери нам потрібні». Кадзухіро і його дружина Марі продали свої автомобілі, отримали візи і купили квитки на літак. Тепер вони радісно служать у жестовій групі в Мандалаї. Кадзухіро говорить: «Пережите нами зміцнило нашу віру в обіцянку, записану в Псалмі 37:5:  “Довір свою дорогу Єгові, надійся на нього, і він тобі допоможе”».

У 2014 році Свідки Єгови в М’янмі провели спеціальний конгрес. На цю подію приїхало чимало делегатів з-за кордону. Серед них була Моніка, сестра зі США, якій коло 35 років. Вона каже: «Повернувшись з конгресу, я молилася до Єгови про наступний крок, який мала зробити у своєму житті. Крім того, я поговорила з батьками про свої духовні цілі. Ми всі вважали, що я повинна поїхати до М’янми. Але мені потрібний був час, щоб прийняти остаточне рішення, і я багато молилася». Моніка пояснює чому.

«Ісус радив своїм послідовникам порахувати витрати. Тож я запитала себе: “Чи можу я дозволити собі цей переїзд? Чи не доведеться мені більше працювати, щоб забезпечувати себе в цій країні?”» Вона зізнається: «Я швидко зрозуміла, що мені не вистачить грошей, щоб переїхати на інший кінець світу». Тож як їй це вдалося? (Луки 14:28).

Моніка ділиться: «Одного дня моя начальниця покликала мене до себе. Я переживала, думаючи, що мене хочуть звільнити. Проте начальниця подякувала мені за добру роботу. Потім вона сказала, що хоче дати мені премію. Саме такої суми грошей я потребувала».

З грудня 2014 року Моніка служить в М’янмі. Що вона думає про своє служіння в країні, де є більша потреба у вісниках? «Я така щаслива, що служу тут,— каже вона.— Я проводжу три біблійних вивчення. Одна з моїх зацікавлених має 67 років. Вона завжди з усмішкою зустрічає мене і міцно обнімає. Коли ця жінка довідалася, що Боже ім’я — Єгова, вона не могла стримати сліз і сказала: “Я вперше у своєму житті чую, що Боже ім’я — Єгова. Ти удвічі молодша за мене, але ти навчила мене найважливішого”. Звичайно, я теж розплакалась. Завдяки таким випадкам розумієш, що служачи там, де є більша потреба у вісниках, ти отримуєш від життя справжнє задоволення». Нещодавно Моніка пройшла навчання в Школі для проповідників Царства.

А що спонукало інших братів і сестер переїхати до М’янми? Розповідь про цю країну в «Щорічнику Свідків Єгови» за 2013 рік. Сестра Лі, якій за 30, вже жила в Південно-Східній Азії. Вона працювала повний робочий день, але розповідь зі «Щорічника» спонукала її подумати про служіння в М’янмі. «У 2014 році я побувала на спеціальному конгресі в Янгоні, де зустріла подружню пару, яка служить у китайськомовній території в М’янмі, де є більша потреба у вісниках. Я розмовляю китайською, тому вирішила переїхати до М’янми, щоб допомагати китайськомовній групі. Ми разом з Монікою переїхали до Мандалая. Єгова поблагословив нас, допомігши знайти роботу з неповною зайнятістю в одній школі і квартиру поблизу. Незважаючи на спеку і деякі незручності, я радію, що служу тут. Люди в М’янмі ведуть просте життя, вони ввічливі та охоче слухають добру новину. Так приємно бачити, як Єгова пришвидшує працю. Я переконана, що воля Єгови була в тому, щоб я служила тут у М’янмі».

Чимало вісників, які служать там, де є більша потреба, відчули на собі силу молитви. Приміром, Джумпей і його дружина Нао, яким близько 35 років, служили в жестовому зборі в Японії. Чому вони переїхали до М’янми? Джумпей  розповідає: «Ми з дружиною завжди мали мету служити в країні, де є більша потреба. Брат з нашого збору в Японії переїхав до М’янми. Хоча в нас було небагато заощаджень, в травні 2010 року ми теж переїхали туди. Брати і сестри в М’янмі нас щиро прийняли». Що Джумпей думає про служіння в жестовому зборі в М’янмі? Він каже: «Тут люди цікавляться правдою. Коли ми показуємо глухим відео мовою жестів, їх це дуже вражає. Ми такі раді, що прийняли рішення переїхати сюди, щоб служити Єгові!»

Як Джумпей і Нао дають собі раду з фінансовими труднощами? Джумпей розповідає: «За три роки ми витратили більшу частину наших заощаджень і не мали грошей заплатити за житло на наступний рік. Ми з дружиною часто зверталися до Єгови в палких молитвах. Несподівано ми отримали листа з філіалу, в якому нас запрошували служити тимчасовими спеціальними піонерами. Ми покладалися на Єгову і відчули, що він нас не покинув. Бог піклується про нас у всьому». Недавно Джумпей і Нао теж пройшли навчання в Школі для проповідників Царства.

Що спонукало Сімоне, якому за 40 і який походить з Італії, а також його дружину Анну, якій за 35 і яка походить з Нової Зеландії, переїхати до М’янми? «Розповідь про М’янму зі “Щорічника” за 2013 рік»,— відповідає Анна. А Сімоне додає: «Нам подобається служити в М’янмі. Життя тут дуже просте, і я можу присвячувати праці Єгови більше часу. Так приємно відчувати на собі турботу Єгови, коли служиш у території, де є більша потреба у вісниках» (Пс. 121:5). Анна говорить: «Я ще ніколи не була такою щасливою. Ми ведемо просте життя. Я більше часу проводжу з чоловіком, і ми стали ближчими. Крім того, ми знайшли чудових друзів. Люди не мають упереджень до Свідків і виявляють великий інтерес до правди». З чого це видно?

Анна розповідає: «Одного дня я свідчила на ринку студентці університету, і ми домовилися зустрітись з нею знову. Коли я прийшла, вона привела з собою подругу. Наступного разу ця дівчина привела ще кількох дівчат. Пізніше вона привела ще більше дівчат. Тепер я вивчаю Біблію з п’ятьма з них». Сімоне каже: «Люди в території привітні і допитливі. Багато хто цікавиться правдою. У нас просто не вистачає на всіх часу».

А що зробили деякі вісники, перш ніж прийняти рішення про переїзд до М’янми? Мідзухо з Японії каже: «Ми з Сачіо, моїм чоловіком, завжди хотіли служити в країні, де була більша потреба у вісниках, але не знали, куди саме поїхати. Прочитавши розповідь про М’янму в “Щорічнику” за 2013 рік, ми були настільки зворушені  випадками зі служіння, що почали роздумувати, чи могли б ми служити в М’янмі». А Сачіо додає: «Ми вирішили на тиждень поїхати до Янгона, столиці М’янми, щоб, так би мовити, розвідати цей край. Завдяки цій короткій подорожі ми переконалися, що нам треба переїхати туди».

Родні і його дружина Джейн, яким за 50, походять з Австралії. У 2010 році вони разом зі своїм сином Джорданом і донькою Данікою переїхали служити до М’янми. Родні каже: «Ми були надзвичайно вражені тим, як тут люди прагнуть знати правду. Я щиро раджу іншим сім’ям спробувати служіння в таких місцях, як М’янма». Чому? Родні пояснює: «Це неабияк впливає на духовність нашої сім’ї. Багато молодих людей думають лише про телефони, автомобілі, роботу і таке інше. А наші діти зайняті вивченням нових слів, які використовують у служінні. Вони вчаться вести розмови з тими, хто не знайомий з Біблією, і давати коментарі на зібраннях місцевого збору. Також вони поглинуті багатьма іншими духовними справами».

Олівер зі США, якому за 35, пояснює, чому він радить таке служіння іншим: «Те, що я служу Єгові у незвичних для мене умовах, приносить мені чимало благословень. Переїзд допоміг мені зміцнити довір’я до Єгови. Хоч би якими були мої обставини, я покладаюсь на Бога. Я служу з тими, кого раніше не знав, але нас об’єднують наші переконання. Це можливо лише завдяки Божому Царству». Тепер Олівер і його дружина Анна ревно служать у китайськомовній території.

Трейзел з Австралії, якій за 50, служить у М’янмі з 2004 року. Вона каже: «Тим, кому дозволяють обставини, я дуже раджу служити там, де є більша потреба у вісниках. Якщо ти маєш бажання служити Єгові, він благословляє твої зусилля. Я переконалася в цьому на власному досвіді. Я навіть не мріяла про таке життя. Це найприємніший і найзмістовніший спосіб життя».

Ми побачили, з якою теплотою розповідають про своє служіння ті, хто переїхав до М’янми. Чи не могли б і ви допомагати щиросердим людям у територіях, де не ступала нога вісника? Чому б вам не відгукнутися на заклик братів і сестер: «Прийдіть до М’янми та допоможіть нам»?