ЧИ ВИ помічали, як багато людей сьогодні наполягають на своїх правах і вимагають до себе особливого ставлення? Іноді складається враження, що їм неможливо догодити. Причина криється в егоїзмі та невдячності — рисах, які, згідно з пророцтвом, мали бути поширені в останні дні цього світу (2 Тим. 3:2).

Звичайно, егоїзм з’явився не сьогодні. Ще на світанку людської історії самолюбні бажання підштовхнули Адама та Єву присвоїти собі право вирішувати, що є добром, а що злом, і це призвело до катастрофічних наслідків. Століттями пізніше юдейський цар Уззія вирішив, що має право спалювати фіміам у храмі, хоча робити це повинні були тільки священники (2 Хр. 26:18, 19). А за днів Ісуса фарисеї та садукеї вважали, що, будучи нащадками Авраама, вони заслуговують на особливу прихильність Бога (Матв. 3:9).

Ми живемо серед егоїстичних і пихатих людей. Існує небезпека, що ми станемо схожими на них (Гал. 5:26). У нас може з’явитися думка, що ми важливіші, ніж інші, і заслуговуємо на якісь переваги та привілеї. Як не заразитися егоїзмом? Розгляньмо, що про нього думає Єгова. У цьому нам допоможуть два біблійних принципи.

Хто на що має право, визначає Єгова. Ось кілька прикладів.

• Чоловік має право на повагу своєї дружини, а дружина — на любов чоловіка (Еф. 5:33). Кожен з них справедливо очікує, що його подружжя виявлятиме  романтичні почуття тільки до нього (1 Кор. 7:3). Батьки по праву вимагають послуху від дітей, а діти мають право на любов і підтримку батьків (2 Кор. 12:14; Еф. 6:2).

• Старійшини у зборі виконують багато роботи і тому гідні нашої поваги (1 Фес. 5:12). Однак вони не повинні панувати над братами та сестрами (1 Пет. 5:2, 3).

• Бог уповноважив уряди збирати податки і вимагати пошани від своїх підданих (Рим. 13:1, 6, 7).

Єгова дає нам незмірно більше, ніж ми заслуговуємо. Ми грішні, тому якщо чогось і заслуговуємо, то хіба що смерті (Рим. 6:23). Все ж Єгова дуже нас любить і обдаровує нас багатьма благословеннями (Пс. 103:10, 11). Кожне благословення і кожне доручення, яке ми від нього отримуємо,— це незаслужений дар (Рим. 12:6—8; Еф. 2:8).

Пильнуйте за тим, щоб не переймати поглядів цього світу. Ми можемо і не помітити, як почнемо думати, що заслуговуємо більшого, ніж інші. Як легко з’являються такі думки, Ісус показав своєю притчею про робітників у винограднику. Дехто з них працював під палючим сонцем цілий день, а хтось прийшов лише на годину. Проте господар заплатив усім однаково — по денарію. Робітників, які працювали цілий день, це обурило. Вони вирішили, що їм належиться більша платня (Матв. 20:1—16). Мораль цієї притчі така: ми маємо радіти всьому, що Єгова дає нам зі своєї щедрої руки.

Більше дякуйте, менше вимагайте (1 Фес. 5:18). Апостол Павло не вимагав, щоб брати в Коринфі його забезпечували, хоча мав на це право (1 Кор. 9:11—14). Його приклад варто наслідувати.  Цінуймо кожне своє благословення і не вважаймо, що всі нам винні.

Будьте смиренні. Людина, яка про себе надто високої думки, починає вимагати від інших особливого ставлення. Найліпші ліки у такій ситуації — це смирення.

Чудовим прикладом смиренної людини був пророк Даниїл. Він мав шляхетне походження, був вродливий, розумний і талановитий. Через це він міг вважати, що почесті і становище, які він отримав, належать йому по праву (Дан. 1:3, 4, 19, 20). Однак Даниїл залишався смиренним, і саме це робило його цінним в очах Єгови (Дан. 2:30; 10:11, 12).

Світ сьогодні просякнутий егоїзмом і пихатістю. Не піддаваймося його впливу. Будьмо вдячні за кожне благословення, яке Єгова дає нам, і не забуваймо, що це вияв його незаслуженої доброти.