1, 2. а) Що, за словами Єгови, мало відбуватися в наш час? б) Які запитання ми обговоримо в цій статті? (Дивіться ілюстрацію на початку статті).

ПРО наш час Єгова передрік: «У ті дні десятеро чоловіків з усіх мов і народів міцно вхопляться за поділ юдея і скажуть: “Ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог”» (Зах. 8:23). Подібно до символічних десяти чоловіків, ті, хто має земну надію, «міцно вхоп[или]ся за поділ юдея». Вони пишаються тим, що співпрацюють з помазаним духом «Ізраїлем Божим», бо знають, що Єгова благословляє своїх помазанців (Гал. 6:16).

² Так само як пророк Захарій, Ісус звертав увагу на те, що серед Божого народу пануватиме відсвіжна єдність. Він говорив про дві групи своїх послідовників — «малу отару» та «інших овець». Але, за його словами, ці дві групи будуть «однією отарою» з «одним пастирем» (Луки 12:32; Ів. 10:16). Коли йдеться про стосунки між цими двома групами, то виникає кілька запитань: 1) чи необхідно іншим вівцям знати імена всіх, хто сьогодні є помазанцем? 2) Який погляд на себе повинні мати помазанці? 3) Як реагувати, коли хтось у зборі починає споживати хліб і вино на Спомині? 4) Чи треба перейматися  тим, що збільшується кількість учасників Спомину? Розгляньмо відповіді на ці запитання.

3. Чому нам неможливо визначити, хто належатиме до 144 000?

³ Чи іншим вівцям необхідно знати імена всіх помазанців у наш час? Якщо коротко, то ні. Чому? Тому що ті, хто отримав небесне покликання, мають лише запрошення, а не остаточне підтвердження того, що одержать нагороду. Ось чому Сатана послуговується лжепророками, «щоб, коли можливо, ввести в оману навіть обранців» (Матв. 24:24). Неможливо дізнатись, чи отримає помазаний християнин свою небесну нагороду, аж поки Єгова не вирішить, що він гідний цього. Єгова прийме це рішення і поставить остаточну печатку або перед тим, як цей християнин помре, зберігши вірність, або перед тим, як почнеться «велике лихо» (Об’яв. 2:10; 7:3, 14). Тож було б марною справою намагатися визначати, хто з сучасних Божих служителів зрештою належатиме до 144 000 [1].

4. Як ми можемо «піти» з помазанцями, котрі тепер живуть на землі, якщо неможливо знати всіх їх на ім’я?

⁴ Якщо неможливо точно знати імена всіх духовних ізраїльтян, що живуть на землі сьогодні, то як тоді інші вівці можуть «піти» з ними? Звернімо увагу, що́ говориться в пророцтві Захарія про символічних десятьох чоловіків. Вони «міцно вхопляться за поділ юдея і скажуть: “Ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог”». Хоча тут згадано про одного юдея, але вислів «з вами» показує, що йдеться не про когось одного. Отже, духовний юдей — це збірне поняття, а не якась особа. Тому немає потреби знати кожного окремого духовного юдея, щоб потім ходити з ним або з нею. Натомість нам необхідно розпізнати їх як групу і тоді підтримувати їх. Святе Письмо в жодному разі не заохочує нас іти за людиною. Наш Провідник — Ісус (Матв. 23:10).

5. Над яким застереженням мають серйозно роздумувати помазанці і чому?

⁵ Ті, хто споживає хліб і вино на Спомині, повинні серйозно замислитись над застереженням з 1 Коринфян 11:27—29 (прочитайте). Про що говорить апостол Павло у цих віршах? Помазаний християнин буде їсти хліб та пити вино на Спомині негідно, якщо він не підтримує хороших стосунків з Єговою (Євр. 6:4—6; 10:26—29). Це застереження допомагає помазаним християнам пам’ятати, що нагорода ще не в їхніх руках. Вони мають і далі намагатися «досягти мети — отримати нагороду небесного покликання, яке Бог дає через Христа Ісуса» (Філ. 3:13—16).

6. Що повинні думати про себе помазані християни?

⁶ Під натхненням Бога Павло благає помазаних християн «поводитись так, щоб бути гідними свого покликання». Як це слід робити? Павло далі каже: «Виявляйте цілковиту смиренність, лагідність і терпеливість, з любов’ю терпіть одне одного і з усіх сил намагайтесь зберігати єдність духу в узах миру» (Еф. 4:1—3). Дух Єгови сприяє смиренню, а не гордості (Кол. 3:12). Помазанці скромно визнають, що вони не обов’язково отримують більше святого духу, ніж християни з земною надією. Помазані  християни не заявляють, що мають особливі знання чи об’явлення, і не намагаються показати, ніби в чомусь вищі за інших. Вони ніколи не будуть казати якійсь людині, що вона, на їхню думку, теж належить до помазанців і має бути учасником Спомину. Навпаки, ці християни смиренно визнають, що покликання помазанців походить від Єгови.

7, 8. Чого не очікують помазані християни і чому?

⁷ Хоча мати небесне покликання — це надзвичайна честь, помазані християни не очікують особливої шани від інших (Еф. 1:18, 19; прочитайте Філіппійців 2:2, 3). Дух Єгови засвідчив особисто їм, що вони помазанці, і ніхто інший про це не знає. Тому помазанці не дивуються, якщо дехто не відразу вірить, що вони справді помазані святим духом. Вони знають застереження зі Святого Письма про те, що не варто поспішно вірити комусь, хто стверджує, що має особливе призначення від Бога (Об’яв. 2:2). Тож помазані християни, знайомлячись з іншими, ніколи не будуть використовувати своє помазання як таку собі «візитну картку». У більшості випадків вони навіть не будуть про це згадувати, щоб не привертати до себе уваги. Крім того, вони і не подумають хвалитися своєю майбутньою нагородою (1 Кор. 1:28, 29; прочитайте 1 Коринфян 4:6—8).

⁸ Також помазані християни не вважають себе членами якогось елітного клубу. Вони не розшукують осіб, які теж кажуть, що мають небесне покликання, для того щоб спілкуватися з ними чи досліджувати Біблію окремими групами (Гал. 1:15—17). Такою поведінкою помазанці спричинили б поділення у зборі і діяли б проти святого духу, який сприяє миру та єдності. (Прочитайте Римлян 16:17, 18).

9. Чому нам треба бути обачними в нашому ставленні до тих, хто споживає хліб і вино на Спомині? (Дивіться супровідну інформацію  «Любов “не поводиться непристойно”»).

⁹ Як тобі ставитись до когось, хто споживає хліб і вино на Спомині? Ісус сказав своїм послідовникам: «Усі ж ви — брати». Він продовжив: «Той, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матв. 23:8—12). Тому було б неправильно звеличувати людей, навіть якщо вони є помазаними братами Христа. Коли йдеться про старійшин, Біблія заохочує нас наслідувати віру тих, хто бере провід, але ніколи не каже вважати якусь людину нашим провідником (Євр. 13:7). Щоправда, Святе Письмо згадує християн, які «гідні подвійної шани», але не тому, що мають небесне покликання, а тому, що вони «добре головують» і «наполегливо працюють у слові й навчанні» (1 Тим. 5:17). Тож помазанці почувалися б ніяково, якби хтось виявляв до них недоречну увагу чи шану. А що гірше, через таке особливе ставлення помазаним християнам було б важко залишатися смиренними (Рим. 12:3). Ніхто з нас не хотів би стати каменем спотикання для когось з Христових братів (Луки 17:2).

10. Як ми можемо виявляти повагу помазаним християнам?

¹⁰ Як ми можемо виявляти належну повагу до тих, кого Єгова обрав і помазав? Ми не будемо ставити їм особисті запитання про їхнє помазання. Так ми покажемо, що не втручаємося в чужі справи (1 Фес. 4:11; 2 Фес. 3:11). Ми не повинні припускати, що  батьки, подружжя або інші родичі помазанця теж помазані святим духом. Спадковість чи шлюбні узи не відіграють у цьому ніякої ролі (1 Фес. 2:12). Також нам слід опиратися бажанню запитувати шлюбних партнерів помазанців про те, як вони почуваються, знаючи, що будуть жити в майбутньому Раю на землі без свого подружжя. Краще не ставити таких запитань, адже вони можуть завдавати болю. Натомість будьмо цілковито впевнені, що Єгова відкриє свою руку і задовольнить «бажання всього живого» (Пс. 145:16).

11. Від чого ми захищаємо себе, якщо не захоплюємося особистостями?

¹¹ Ті, хто належно ставиться до помазаних християн, захищають себе від прихованої небезпеки. Святе Письмо каже нам, що у збір можуть прокрастися «фальшиві брати» (Гал. 2:4, 5; 1 Ів. 2:19). Ці самозванці можуть навіть заявляти, що є помазанцями. До того ж дехто з помазаних християн може стати відступником (Матв. 25:10—12; 2 Пет. 2:20, 21). Якщо ми не будемо захоплюватись особистостями, то такі люди не відведуть нас від правди. Наша віра не зазнає руйнівного удару, якщо відомий християнин або той, хто служив Єгові багато років, перестане бути вірним (Юди 16, прим.).

12, 13. Чому не слід перейматися кількістю тих, хто споживає хліб і вино на Спомині?

¹² В останні роки збільшується кількість тих, хто споживає хліб і вино на Спомині Христової смерті. Це відрізняється від того, що ми бачили протягом багатьох десятиліть, коли кількість учасників Спомину зменшувалась. Чи треба цим перейматися? Ні. Розгляньмо деякі важливі чинники, котрі варто пам’ятати.

¹³ «Єгова знає тих, хто належить йому» (2 Тим. 2:19). Брати, які рахують учасників Спомину, не можуть судити, хто насправді має небесну надію. Тому число учасників Спомину включає і тих, хто помилково вважає себе помазанцем. Деякі люди почали споживати хліб і вино на Спомині, але згодом припинили це робити. Ще хтось унаслідок психічних чи емоційних розладів може думати, що правитиме з Христом у небі.  Отже, кількість учасників Спомину не відображає точно числа помазанців на землі.

14. Що каже Біблія про кількість помазанців, які будуть жити на землі, коли почнеться велике лихо?

¹⁴ У той час, коли Ісус прийде, щоб забрати помазанців на небо, вони житимуть у багатьох частинах світу. Біблія каже, що тоді Ісус «пошле своїх ангелів з потужним звуком сурми, і вони зберуть його обранців з чотирьох сторін світу — від одного краю неба до іншого» (Матв. 24:31). Святе Письмо дійсно говорить, що в останні дні на землі залишиться тільки останок помазаних християн (Об’яв. 12:17). Однак у Біблії не повідомляється, скільки помазанців буде на землі, коли розпочнеться велике лихо.

15, 16. Що нам необхідно усвідомлювати стосовно 144 000, яких вибрав Єгова?

¹⁵ Єгова вирішує, в який період історії він обиратиме помазанців (Рим. 8:28—30). Єгова почав вибирати помазанців після Ісусової смерті та воскресіння, і здається, що всі члени християнського збору першого століття були помазанцями. З першого століття і до початку останніх днів абсолютна більшість тих, хто називав себе послідовником Христа, були фальшивими християнами. Ісус прирівняв їх до бур’янів. А втім, навіть у той час Єгова продовжував помазувати деяких вірних осіб, і вони виявилися «пшеницею», про яку говорив Ісус (Матв. 13:24—30). Протягом останніх днів Єгова далі вибирав тих, хто належатиме до 144 000 [2]. Якщо він вирішує помазати когось перед самим кінцем, то хто ми такі, щоб сумніватися в його мудрості? (Ісаї 45:9; Дан. 4:35; прочитайте Римлян 9:11, 16) [3]. Ми повинні бути обачними, щоб не реагувати подібно до невдоволених робітників, котрі нарікали на те, як їхній господар повівся з робітниками, що працювали з 11-ї години. (Прочитайте Матвія 20:8—15).

¹⁶ Не всі християни з небесною надією входять до складу «вірного і розсудливого раба» (Матв. 24:45—47). Як і в першому сторіччі, сьогодні Єгова та Ісус годують багатьох за допомогою маленької групи. У першому столітті тільки невелика кількість помазаних християн брала участь у написанні Грецьких Писань. Подібно і в наш час лише декількох помазанців призначено «своєчасно давати... [духовну] поживу».

17. Чого ви навчилися з цієї статті?

¹⁷ Чого ми навчилися з цього обговорення? Єгова приготував дві нагороди — небесне життя для духовних юдеїв та життя на землі для символічних десятьох чоловіків. Але він вимагає, щоб і християни з небесним покликанням, і християни, в яких земна надія, однаково виявляли йому відданість. Обидві групи мають залишатися смиренними. Обидві групи мають бути в єдності. Обидві групи мають сприяти миру в зборі. Оскільки наближається кінець останніх днів, будьмо всі рішуче налаштовані служити як одна отара під проводом Христа.