Упродовж наступних місяців чоловікові ніяк не вдавалося знайти роботу, і це його дуже пригнічувало. Під час однієї співбесіди Хітоші сказав, що не зможе виконувати доручень, які вимагають вдаватися до нечесності. У відповідь він почув: «Ви говорите якісь дивні речі!» Рідні та друзі заохочували його не поступатися своїми принципами, але в нього закралися сумніви. Він навіть почав задумуватися, чи варто взагалі згадувати про свої переконання.

Історія Хітоші підкреслює сумний факт: чесність цінується не всіма. Більш того, дехто вважає, що бути нечесним просто необхідно, особливо у світі бізнесу. «На роботі мене оточують нечесні люди,— каже одна жінка з ПАР,— і деколи дуже важко не піддатися тиску й не стати такою, як вони».

Сьогодні найбільш поширеним виявом нечесності є обман. Не так давно Роберт Фельдман, психолог з Університету штату Масачусеттс у місті Амхерст, провів дослідження, в якому виявив, що 60 відсотків дорослих за десять хвилин розмови хоча б раз кажуть неправду. «Це нас дуже вразило,— говорить Фельдман.— Ми й не думали, що обман став невід’ємною частиною нашого життя». Парадоксально, але більшість людей обурюються, коли їх обманюють, і водночас та сама більшість — обманює.

Чому в наш час обман, крадіжки та інші вияви нечесності стали такими звичними? Як нечесність впливає на суспільство в цілому? І, що найважливіше, як нам самим не ступити на її шлях?