СЛОВА мудрого царя Соломона показують, що бажання жити вічно закладено в наші серця. Усвідомлюючи неминучість смерті і швидкоплинність життя, людина завжди мріяла про вічну молодість. До наших днів дійшло чимало історій і легенд про спроби осягнути таємницю безсмертя.

Наприклад, багато дивовижних легенд і міфів було складено про життя Гільгамеша, шумерського царя. Один з міфів, відомий як епос про Гільгамеша, розповідає про те, як він вирушив у небезпечну подорож, щоб знайти спосіб уникнути смерті, однак зазнав невдачі.

У IV столітті до н. е. китайські алхіміки працювали над створенням еліксиру, який би давав можливість жити, не вмираючи. Винайдений еліксир містив домішки ртуті і миш’яку і, як вважається, прискорив смерть кількох китайських імператорів. А у середні віки європейські алхіміки намагалися зробити золото їстівним, оскільки вірили, що завдяки своїй стійкості до окислення воно обов’язково має продовжити тривалість життя людини.

У наш час біологи і генетики хочуть збагнути глибинні причини старіння людського організму. Дослідження сучасних учених, так само як і пошуки еліксиру безсмертя у середньовіччі, свідчать про те, що людей і досі захоплює мрія перемогти старість і смерть. Що ж ученим вдалося дізнатись?

Науковці, які досліджують клітини людського організму, висунули понад 300 теорій, щоб пояснити, чому люди старіють і помирають. Нещодавно завдяки дослідженням у галузі молекулярної біології вченим вдалося вплинути на активність генів і білків, що дає можливість уповільнювати процеси старіння у тварин, а також у людських клітинах. Такий прорив у науці спонукав деяких багатих людей фінансувати дослідження «проблеми смерті». У яких же напрямках ведуться такі дослідження?

 Спроби сповільнити внутрішній годинник. Деякі біологи вважають, що головну роль у старінні відіграють кінцеві ділянки хромосом, які називаються теломерами. Теломери захищають генетичну інформацію під час поділу клітини. Однак кожного разу, коли клітина ділиться, теломери скорочуються. Тому зрештою клітини перестають ділитися, і починається процес старіння.

Лауреат Нобелівської премії 2009 року Елізабет Блекберн та її колеги відкрили фермент, який уповільнює скорочення теломер, а завдяки цьому і старіння клітини. Але, як кажуть самі дослідники, їхнє відкриття — не порятунок, адже воно не може продовжити середньої тривалості життя людини.

Перепрограмування клітин. Це ще один спосіб приборкати старіння. Коли наші клітини стають надто старими, щоб ділитися, вони посилають неправильні сигнали імунним клітинам, що веде до запалення, хронічних болей і хвороб. Недавно французькі вчені взяли для дослідів клітини у літніх людей, у тому числі навіть тих, хто перетнув столітній рубіж. Цікаво, що науковцям вдалося перепрограмувати отримані клітини, змусивши їх знову ділитися. Керівник дослідження, професор Жан-Марк Леметр, опублікував висновок: процес старіння клітини є зворотним.

Не всі науковці вважають, що боротьба зі старістю може значно продовжити людське життя. Хоча тривалість життя людини з XIX століття постійно зростає, це відбувається передусім завдяки підвищенню рівня гігієни, лікуванню і профілактиці інфекційних захворювань та застосуванню антибіотиків і вакцин. На думку деяких генетиків, середня тривалість людського життя досягла свого максимуму.

Приблизно три з половиною тисячі років тому Мойсей, автор кількох біблійних книг, написав: «Життя наше триває 70 років, а при більшій силі — 80. Але воно повне горя і страждання. Роки швидко минають, і ми зникаємо» (Псалом 90:10). Не зважаючи на всі зусилля віддалити смерть, сьогодні, як і за часів Мойсея, мало хто живе довше, ніж 80 років.

На противагу людям, деякі тварини, як-от червоний морський їжак або, скажімо, один з видів молюсків венерка, живуть понад 200 років, а вік такого дерева, як секвоя велетенська, сягає кількох тисяч років. Коли порівняти, скільки живемо ми та скільки живуть інші істоти, напрошується запитання: чому життя людини таке коротке, лише 70—80 років?