Чому батьки зникають

«Не пригадую собі, щоб мама з татом хоч колись билися чи сперечались. Знаю лише, що тато був з нами, а потім — раз! — і його не стало. Мені досі не відомо, де він. Я не маю до нього жодних почуттів» (Брюс).

«Я була єдиною дитиною в школі, яка не мала обидвох батьків і не жила вдома... Мені завжди здавалось, що я виділяюся, що я дуже відрізняюся від усіх інших дітей мого віку» (Патриція).

СІМ’Ї стали втрачати своїх годувальників із початком промислової революції. Коли чоловіки пішли працювати на фабрики та заводи, вплив батька в сім’ї зменшився й мати взяла на свої плечі більший тягар відповідальності за виховання дітей *. Все ж переважна кількість чоловіків тоді ще залишалася зі своїми сім’ями. Але в середині 1960-х число розлучень у США почало загрозливо зростати. Релігійні, економічні та соціальні перешкоди розлученню стали руйнуватися. Небувала кількість подружжів вирішила розлучитися, прислухавшись до порад самозваних фахівців, які твердили, що розлучення аж ніяк не зашкодить дітям, а, навпаки, буде корисним для них. «У Бельгії, Франції та Швейцарії число [розлучень з 1960-х років] подвоїлось, а в Канаді, Англії і Нідерландах навіть зросло втричі»,— говориться в книжці Френка Ф. Ферстенберґа молодшого та Ендрю Дж. Черліна «Розділені сім’ї: що стається з дітьми, коли батьки розходяться» (англ.).

Хоча після розлучення батьків діти зазвичай залишаються з матерями, більшість татів також хочуть підтримувати зв’язок зі своїми дітьми. Тому поширеним розв’язанням проблеми є спільне право батьківської опіки. Але слід сказати, що більшість розлучених татів дуже мало контактує з дітьми. Згідно з одним опитуванням, після розлучення лише кожна шоста дитина бачиться зі своїм батьком щотижня. А більше  половини дітей не бачать його протягом цілого року!

Недоліки спільного права батьківської опіки

Щоб спільно опікуватися дітьми, розлученому подружжю потрібно багато співпрацювати й по-справжньому довіряти одне одному, а власне це їм зазвичай рідко вдається. Дослідники Ферстенберґ та Черлін так висловилися стосовно цього: «Здебільшого чоловіки перестають відвідувати своїх дітей через те, що не хочуть мати нічого спільного з колишніми дружинами. Таке ж ставлення виявляє багато жінок до своїх колишніх чоловіків».

Звичайно, чимало татів після розлучення таки бачаться регулярно зі своїми дітьми. Проте, оскільки батько більше не проводить з дітьми кожного дня, йому деколи важко відповідно поводитись з ними під час зустрічей. Тому багато батьків лише бавляться з дітьми або ведуть їх до магазину і купують подарунки. Ось як чотирнадцятирічний Арі описує вихідні, які він проводить з батьком: «Не потрібно дотримуватися жодного плану. Ніхто не каже: «Будь вдома о п’ятій тридцять»,— чи щось подібне. Ніяких обмежень. Роби, що хочеш. І купа подарунків від тата» (Джіл Кременц «Що значить розлучення батьків», англ.).

Добрий батько повинен ‘потрапити добрі дари своїм дітям давати’ (Матвія 7:11). Але подарунки не заступлять керівництва та картання, яких діти так потребують (Приповістей 3:12; 13:1). Коли хтось, замість того щоб поводитись з дітьми як батько, тільки бавиться з ними або лише навідує їх, то зв’язок між ним та дитиною обов’язково послабиться. «Розлучення може назавжди зруйнувати стосунки між батьком та дитиною» — такий висновок одного дослідження («Журнал подружжя і родини» за травень 1994 року, англ.).

Деякі батьки, ображені тим, що не мають впливу на життя своїх дітей, озлоблюються або просто стають байдужими й зовсім покидають сім’ю, відмовляючись підтримувати її фінансово (1 Тимофія 5:8) *. «Мені ні за що любити свого батька,— каже з гіркотою один підліток.— Він повністю зник з нашого життя: ніякої підтримки, абсолютно нічого. Просто противно».

Неодружені батьки

Основна причина того, чому стільки дітей росте без батька,— це небувала кількість незаконнонароджених дітей. «Сьогодні в [США] майже третина дітей народжується поза шлюбом»,— говориться у книжці «Америка без батька» (англ.). Щороку із близько 500 000 немовлят, народжених 15—19 річними матерями, 78 відсотків не мають батька. Але підліткова вагітність — це всесвітня проблема. І пропагування контрацепції або заклики утримуватися від статевих контактів майже зовсім не впливають на сексуальну поведінку підлітків.

У книжці «Батько-підліток» (англ.) Браєн Е. Робінсон каже: «Через більш ліберальне ставлення суспільства до сексу та дошлюбної вагітності, така вагітність більше не  приносить сорому та ганьби, як колись у 1960-х роках. ...Крім того, молодь сьогодні постійно чує про секс у рекламі, музиці, фільмах та телевізійних програмах. Американські засоби масової інформації вселяють підліткам думку, ніби секс — це щось романтичне, захопливе й приносить масу задоволення, замовчуючи, чим насправді закінчуються випадкові статеві зв’язки та безвідповідальне ставлення до них».

Багато юнаків і дівчат, здається, перебувають в блаженному невіданні про наслідки незаконних статевих зносин. Ось що довелося почути від такої молоді письменнику Робінсону: «Мені здавалося, вона не з тих [хто може завагітніти]», «Ми займалися сексом лише раз на тиждень» або «Не думала, що можна завагітніти з першого разу». Звичайно, деякі молоді хлопці дуже добре усвідомлюють, що статеві стосунки можуть закінчитись вагітністю. У книжці «Молодий неодружений батько» (англ.) говориться: «Для багатьох юнаків [які живуть у центрі міста] секс — це важливий показник їхнього становища серед місцевої молоді; сексуальні перемоги займають почесне місце в списку їхніх особистих досягнень. А чимало дівчат пропонує секс із вдячності, взамін за увагу юнака». В деяких групах у центрі міста хлопців, від яких ще не народжувалися діти, навіть висміюють за «незайманість»!

Ситуація виглядає ще гіршою, коли взяти до уваги результати опитування, проведеного 1993 року серед каліфорнійських матерів-школярок. З’ясувалося, що дві третини дівчат завагітніли не від підлітків, а від молодих чоловіків, котрим було вже за 20! Деякі вивчення виявляють, що багатьох неодружених матерів-підлітків змушують до статевого зв’язку або вони навіть стають жертвами насилля. Такі вражаючі масштаби сексуальної експлуатації виявляють, яким хворим і розбещеним є теперішнє суспільство (2 Тимофія 3:13).

Чому юнаки покидають своїх дітей

Підлітки, в яких народжуються діти, рідко піклуються про них довгий час. Ось як вчинив один хлопчина, дівчина якого завагітніла: «Я просто сказав їй: «Бувай». Але, як зазначається в журналі «Фемилі лайф едюкейтор», «більшість молодих татів дуже хоче підтримувати близькі стосунки зі своїми дітьми». Згідно з одним вивченням, проведеним серед молодих неодружених татів, 70 відсотків з них відвідують свою дитину раз на тиждень. «Проте,— застерігається там,— коли діти підростають, відвідини рідшають».

Один 17-річний батько підсумував причину цього так: «Якби я лише знав, скільки проблем виникне, то ніколи б до того не допустив». Небагато хлопців досягло емоційної зрілості або має досвід, необхідний для виховання дітей. Бракує їм також освіти та професійних навичок, щоб заробляти на життя. Тож, не бажаючи зносити приниження через невдачі, вони найчастіше просто покидають своїх дітей. «Моє життя — це самі неприємності»,— зізнається один молодий батько. Інший з болем каже: «Як я можу дбати про сина, коли собі не можу дати ради».

Кислі грона

У біблійні часи євреї мали таке прислів’я: «Батьки їли кислі грони, а в дітей на зубах оскома» (Єзекіїля 18:2, Кул.). Але Бог сказав євреям, що так не повинно бути, що немає потреби повторювати старі помилки (Єзекіїля 18:3). Все ж сьогодні мільйони дітей, батьки яких їли «кислі грони», відчувають оскому і мусять розплачуватися за незрілість, безвідповідальність та подружні невдачі своїх батьків. Результати досліджень переконливо свідчать, що діти, які ростуть без батька, наражаються на величезну фізичну та психічну небезпеку. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 7). Особливо турбує те, що ця проблема — відсутність батька в сім’ї — передається в спадок від одного покоління до другого і, здається, ніби із зачарованого кола болю та страждань неможливо вирватися.

Але чи сім’ї без батька приречені на вічні невдачі? Зовсім ні. Зачароване коло цих сімей таки можна розірвати. У нашій наступній статті ми поговоримо про це.

[Примітки]

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ЧИМ ЗАГРОЖУЄ ВИХОВАННЯ БЕЗ БАТЬКА

Діти, які ростуть без батька, наражаються на серйозні небезпеки. Хоча нижчеподана інформація може виявитися для декого неприємною, але усвідомлення цих небезпек є першим кроком на шляху до запобігання шкоді чи принаймні зменшення її. Візьміть до уваги також те, що статистичні дані виявляють стан цілих груп, а не окремих осіб. Багато дітей, які виховуються без батька, не мають жодної з цих проблем. Як буде показано в останній статті, материнська допомога та застосування біблійних принципів може значно зменшити ці потенційні труднощі. Тож розгляньте, що загрожує дітям, які не мають батька.

▪ Підвищена небезпека сексуального зловживання

Результати досліджень чітко показують, що діти, які не мають батька, наражаються на більший ризик сексуального зловживання. Одне вивчення виявило, що із 52 000 випадків статевого зловживання дітьми, «72 відсотки сталися з дітьми, які жили без одного або й обох рідних батьків». У книжці «Америка без батька» твердиться: «Основна причина, чому в нашому суспільстві зростає небезпека сексуального зловживання дітьми, полягає в тому, що дедалі частіше на місці батька в сім’ї з’являється вітчим, коханець або інший сторонній чоловік».

▪ Підвищений ризик ранньої сексуальної активності

Оскільки в неповних родинах батьківський нагляд нерідко послаблений, діти мають більше свободи і частіше поводяться аморально. Ще один можливий чинник — брак виховання. «Серед дівчат, які не мають батька, ймовірність завагітніти у два з половиною рази вища, ніж серед інших»,— повідомляє Департамент здоров’я та громадських служб США.

▪ Бідність

Вивчення, проведене серед темношкірих дівчат-підлітків у Південно-Африканській Республіці, виявило, що загальна проблема неодружених матерів — це бідність. «У майже 50% випадків,— говорять ведучі того вивчення,— дівчата-підлітки не повернуться до школи». Багато неодружених матерів згодом починають займатися проституцією та торгівлею наркотиками. В західних країнах ситуація не набагато ліпша. У Сполучених Штатах Америки «[1995 року] в бідності жило 10 відсотків дітей із повних сімей і аж 50 відсотків дітей, які виховувались одинокими матерями» («Американські діти: основні державні показники соціального добробуту за 1997 рік», англ.).

▪ Занедбання

Деякі одинокі матері, котрі змушені самі заробляти на життя, настільки перевантажені різними обов’язками, що не в стані проводити достатньо часу з дітьми. Одна розлучена жінка пригадує: «Вдень я працювала, а ввечері ходила до школи — і просто загнала себе. Що ж до дітей, то їх я зовсім занедбала».

▪ Психічні травми

Всупереч твердженню декотрих фахівців, ніби діти досить легко переносять розлучення, такі дослідники, як д-р Джудіт Валлерштайн, виявили, що розлучення завдає психічних ран, які ще довго кровоточать. «Більше третини молодих чоловіків та жінок віком від дев’ятнадцяти до двадцяти дев’яти років протягом десяти літ після розлучення батьків не мали майже ніяких прагнень у житті. Вони байдуже проживали свої дні, не ставлячи жодних цілей... з відчуттям цілковитої безпорадності» («Другий шанс», англ., д-р Джудіт Валлерштайн та Сандра Блейкслі). Багато дітей розлучених батьків страждають від комплексу неповноцінності та депресії, часто бувають роздратовані й більш схильні до правопорушень.

У книжці «Неповна сім’я» (англ.) говориться: «Численні вивчення показують, що коли хлопці виростають, не маючи доброго чоловічого прикладу для наслідування, то вони не впевнені щодо своєї статевої ідентичності, часто мучаться через комплекс неповноцінності й пізніше їм важко розвивати близькі стосунки з іншими. Проблеми, які можуть виникнути у дівчат через виховання в сім’ї, де нема чоловіка, зазвичай з’являються аж в юнацтві або й пізніше. І одна з них — невміння створити в дорослому віці успішні стосунки як з жінками, так і з чоловіками».