Велика біла акула. Жертва нападу

Найбільша хижа риба у світі велика біла акула, можливо, викликає у людей більше страху за будь-яку іншу живу істоту. І все ж сьогодні вона належить до видів, які перебувають під охороною у всіх або деяких прибережних водах Австралії, Бразилії, Намібії, Південної Африки та США, а також у Середземному морі. Інші країни теж розглядають питання щодо впровадження такої охорони. Але навіщо охороняти славнозвісного вбивцю? Це питання, як ми побачимо далі, не таке вже просте. Крім того, не завжди уявлення людей про білу акулу узгоджується з фактами.

РАЗОМ з косаткою і кашалотом велика біла акула * стоїть у верхній частині морського ланцюга живлення. У родині акул вона вважається царицею, суперакулою. Вона їсть усе: риб, дельфінів і навіть інших акул. Але з віком, стаючи більшою та повільнішою, біла акула віддає перевагу тюленям, пінгвінам і падалі, особливо мертвим китам.

У пошуках їжі більшість акул використовують усі свої чуття, у тому числі чудовий зір. Якщо ж говорити про їхній нюх, то метафора плаваючий ніс найбільш тут підхожа! Крім того, мало що проходить повз їхній слух, настільки мало, що акул також можна назвати плаваючими вухами.

На додаток до вух в акули з обох боків є клітини, які реагують на зміну тиску. Ніщо не проходить повз увагу цієї системи підслуховування, котра особливо чутлива до вібрацій, наприклад, коли на кінці гарпуна б’ється риба. Тому для рибалок з гарпуном було б розсудливо якнайшвидше витягати з води таку рибу.

Акули мають також шосте чуття. Завдяки ампулам Лорензіні — маленьким канальцям навколо носа — вони можуть реагувати на слабі електричні поля,  які виникають у результаті роботи серця і зябер або пульсації м’язів потенційної здобичі. Це шосте чуття таке гостре, що завдяки ньому акули чутливі до взаємодії магнітного поля Землі з океаном. Внаслідок цього вони можуть знати, в якому напрямі є північ та в якому — південь.

Як розпізнати білу акулу

Хоч її називають великою білою акулою, вона лише під сподом є білого або блідого забарвлення. Спина акули зазвичай має темний відтінок сірого. Вздовж боків риби ці два кольори межують, утворюючи нерівну лінію, і цим акули різняться між собою. Ця особливість дозволяє їм ліпше маскуватись, а також допомагає вченим розпізнавати різновиди акул.

Якого розміру досягають білі акули? У книжці «Велика біла акула» (англ.) говориться: «Найбільші білі акули сягають 5,8—6,4 метра». Риба такого розміру може важити понад 2000 кілограмів. Однак завдяки вигнутим трикутним плавцям на торпедоподібному тілі ці монстри пересуваються під водою, наче ракети. Їхній майже симетричний сильний хвіст, є ще одним дивом у світі акул, оскільки більшість інших видів акул мають виразно несиметричні хвости.

Найбільш вражаючі й у той же час грізні особливості білої акули — це її величезна конусоподібна голова, колючі чорні очі та паща, що рясніє гострими, як бритви, трикутними зубами. Коли ці двосічні «ножі» сточуються або випадають, зубний «рухомий конвеєр» підштовхує готову заміну.

Могутня через теплішу кров

Кровоносна система ряду ламнових акул, серед яких є сіро-голуба, атлантична оселедцева й біла, надзвичайно відрізняється від кровоносної системи більшості акул. Температура їхнього тіла вища від температури води приблизно на 3—5 градусів за Цельсієм. Тепліша кров цих акул пришвидшує травлення та додає їм сил і витривалості. Сіро-голуба акула, яка харчується швидкими пелагічними рибами, такими як тунець, може розвивати протягом коротких ривків швидкість 100 кілометрів за годину!

Під час плавання акули виставляють свої два грудні плавці. Якщо вони пливуть надто повільно, то зупиняються й опускаються, наче літак, і це вони роблять незважаючи на плавучість, яка існує завдяки запасу олії у печінці, настільки великій, що може становити четверту частину всієї ваги акули! Крім того, деякі види акул, щоб дихати, повинні постійно перебувати в русі, бо завдяки цьому вони пропускають насичену киснем воду через свою пащу й зябра. Ось чим можна пояснити їхній постійний лютий оскал!

Людоїд?

Сьогодні відомо 368 видів акул, та лише приблизно 20 є небезпечними. І тільки чотири з них відповідальні за більшість із 100 нападів на людей, про які щороку повідомляється по всьому світі. Близько 30 таких атак смертельні. До чотирьох винних видів належать: Carcharhinus leucas, що, мабуть, забирає більше людських життів, ніж будь-яка інша акула, тигрова акула, Carcharhinus longimanus і біла акула.

Цікаво, що принаймні 55 відсотків людей — а у деяких частинах світу 80 — залишились живими після нападів білої акули й могли розповісти, як усе відбувалось. Чому так багато людей змогли пережити напад настільки страхітливого хижака?

 Кусати й випльовувати

Біла акула відома тим, що випльовує поранену здобич після того, як міцно схопить її. Потім вона чекає поки жертва помре. Така поведінка дозволяє людині, яка стала жертвою нападу, врятуватись. У цій ситуації потерпілому іноді успішно допомагали сміливі компаньйони, таким чином доводячи мудрість поради ніколи не плавати самому.

Однак такі рятівні заходи вважались би самогубством, якщо б не інша особливість у поведінці білої акули. Запах крові не викликає у неї шаленства, так як це буває з певними іншими видами. Але чому біла акула використовує стратегію кусати й випльовувати?

На думку одного вченого, причиною є її очі. На відміну від інших акул, біла акула не має повікоподібної оболонки для захисту очей; натомість, коли зіткнення неминуче, вона обертає їх по очних орбітах. У момент удару око залишається незахищеним, наприклад, від гострих пазурів тюленів. Тому зазвичай біла акула швидко смертельно кусає, а потім відпливає.

Пам’ятайте також, що білі акули поводяться дуже подібно до малих дітей — усе без розбору йде прямо до рота для дослідження! «На жаль, коли велика біла акула кусає [пробуючи], наслідки можуть бути трагічними»,— пояснює океанобіолог з Сіднея (Австралія) Джон Вест.

Хоча біла акула — це небезпечна істота, вона не є страховиськом, яке прагне людського м’яса. Один шукач коралів, який провів у сумі 6000 годин під водою, бачив лише двох білих акул, і жодна з них не напала на нього. Фактично біла акула часто втікала від людей.

Дослідник океану Жак-Ів Кусто та його компаньйон стикнулися біля острова Кабо-Верде з масивною білою акулою. «[Її] реакція була несподіваною,— пише Кусто.— У повному страху монстр випустив клуби екскрементів і відплив з надзвичайною швидкістю». Дослідник закінчив: «Роздумуючи про всі випадки, коли ми зустрічались з білою акулою, я неодноразово був приголомшений тим, наскільки велика розбіжність існує між уявленням людей про цю істоту й тим, якою бачили її ми».

Полювання на білу акулу

На загальне уявлення про акул дуже повпливав роман 70-х років «Щелепи» (англ.), за мотивами якого було поставлено популярний фільм. Біла акула відразу ж стала уособленням зла, і «вся зграя любителів трофеїв кинулась на полювання, аби побачити, хто з них перший повісить у себе над каміном голову або щелепи людоїда»,— говориться у книжці «Велика біла акула». З часом оправлені зуби білої акули вже коштували до 1000 доларів (в Австралії), а повна щелепа — понад 20 000.

Більшість білих акул гине через прибуткове комерційне рибальство. Крім того, щорічно ловлять мільйони інших акул, аби задовольнити ринок, де зростає попит на цих тварин, особливо на їхні плавці. Оскільки кількість тих риб за останні роки зменшилась, по всьому світі б’ють на сполох, особливо стосовно білих акул.

Приходить знання

Акули відомі тим, що очищають моря від хворих, вмираючих, ослаблених і мертвих організмів. Отже, здорова популяція акул — означає здоровий і чистий стан океанів.

Усвідомлюючи загрозу виживанню акул, Комісія у справі збереження видів при Міжнародному союзі охорони природи зібрала групу фахівців, щоб вони дослідили проблему, пов’язану з акулами. Але вивчити білу акулу не так легко: вона не дуже плідна, а в неволі помирає. Отже, її слід вивчати у природному середовищі.

Коли люди дізнались більше про акул, їхнє ставлення до цих незвичайних створінь змінилось. Але це не змінює велику білу акулу. Хоча вона й не ворог людського роду, проте є небезпечною істотою, до якої слід ставитись з обережністю та повагою. З великою повагою!

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 11]

Ці акули мають великі страхітливі пащі.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 10]

Фото Rodney Fox Reflections

South African White Shark Research Institute