Спостерігаємо світ

Прагнення дожити до нового тисячоліття

«Добре відомо, що людям, які страждають від важких недуг, бажання дочекатись якоїсь визначної події додає наснаги до життя»,— каже Річард Сузмен, працівник Національного інституту з проблем старіння, що в місті Бетесда (штат Меріленд, США). «Як це відбувається — фактично таємниця, але саме явище безперечне». Лондонська газета «Ґардіан» повідомляє, що, очевидно, дехто поставив собі за ціль дожити до нового тисячоліття, бо протягом першого тижня 2000 року померло більше людей, ніж звичайно. Порівнюючи з 1999 роком, у Великобританії того тижня було на 65 відсотків більше смертей, а в Нью-Йорку — на понад 50 відсотків. Роберт Батлер, президент Міжнародного центру досліджень довголіття, зазначив, що таке явище спостерігалося по цілому світі. Він додав: «Жага до життя може бути досить сильною».

Позаземні цивілізації під сумнівом

«Впродовж кількох останніх десятиліть чимраз більше астрономів висловлює думку про ймовірність існування у Всесвіті інших цивілізацій,— повідомляє газета «Нью-Йорк таймс».— Таке переконання спричинило не лише появу незліченної кількості книг, фільмів і телепередач... але й тривалі наукові дослідження з використанням велетенських параболічних антен, які мали б фіксувати появу в небі найслабших радіосигналів від розумних чужинців». Однак, на думку відомих науковців д-ра Пітера Д. Уорда та д-ра Дональда К. Браунлі, авторів книжки «Неповторна Земля» (англ.), такі дослідження, найімовірніше, не матимуть успіху. Згідно з їхніми твердженнями, нові відкриття в астрономії, палеонтології та геології виявляють, «що хімічний склад Землі та її стабільність — надзвичайно рідкісне явище», а умови деінде непідхожі для виникнення складних форм життя. «Ми зрештою вголос висловили те, про що багато інших вчених так довго думали — принаймні складні форми життя є чимось винятковим»,— сказав д-р Уорд. А д-р Браунлі додав: «Люди стверджують, що Сонце — звичайна зірка. Але це не так. Майже всі середовища у Всесвіті непридатні для життя. Воно може існувати лише в таких Едемських садах, як Земля».

Навігація за допомогою комп’ютера

Завдяки електронним приладам моряки, можливо, більше не потребуватимуть безлічі паперових навігаційних карт, зазначає лондонська газета «Дейлі телеграф». У листопаді 1999 року Міжнародна морська організація вперше через Гідрографічне управління Німеччини дала дозвіл на використання виключно комп’ютерної системи судноводіння. Замість паперових морських карт комп’ютер пропонує дві електронні версії — відтворену за допомогою сканера навігаційну карту й цифровий варіант, відомий за назвою векторна карта. Головною перевагою електронної карти є те, що вона в будь-який час точно показує місцеперебування корабля. А показники радара, які одночасно з картою висвітлюються на екрані комп’ютера, допомагають штурманам ще ліпше контролювати наявність небезпек на своєму шляху. Капітан одного торгового корабля, захоплений цим удосконаленням, сказав: «Це полегшує нашу працю... тепер ми зможемо більше зосереджуватися на судноводінні та русі інших кораблів, а коли наближатимемось до гавані,— на діях нашого лоцмана».

Ще більше перекладів Біблії

«Біблія і далі є книгою, яка перекладається найбільшою кількістю мов»,— зазначає мексиканська газета «Ексельсіор». Згідно з даними Німецького біблійного товариства, у 1999 році Біблія була перекладена ще 21 мовою і таким чином ця книга або її частини стали доступними 2233 мовами. «Старий та Новий Завіти були повністю перекладені 371 мовою, а це на 5 мов більше, ніж у 1998 році». Звідки взялося стільки мов? «Найбільше перекладів існує в Африці — 627 мовами, потім ідуть Азія — 553, Австралія та Океанія — 396, Латинська Америка та острови Карибського басейну — 384, Європа — 197 і Сполучені Штати Америки — 73»,— повідомляється у газеті. Незважаючи на такий поступ, «Біблія ще не перекладена навіть половиною мов світу». Чому? Тому що ними розмовляє порівняно невелика кількість людей і перекласти Біблію цими мовами буде нелегко. Крім того, багато хто розмовляє двома  мовами і, якщо Біблія не перекладена їхньою рідною мовою, вони можуть читати її іншою.

Як позбуваються зброї

Останнім часом італійські рибалки разом з виловом витягують небажані речі — хімічну зброю. За словами Валеріо Калсолайо, заступника секретаря Італійського міністерства довкілля, «за період з 1946 до 1970-х років... від застарілої зброї позбувалися досить просто — її, як правило, викидали в море». За деякими підрахунками, на дні Адріатичного моря, що омиває східні береги Італії, лежить біля 20 000 бомб. До 1997 року 5 італійських рибалок загинуло й 236 було госпіталізовано внаслідок витікання отруйних хімікатів з іржавої зброї, яку вони витягли в сітях. Крім того, протягом нещодавнього конфлікту на Балканах військові літаки скинули в це море чимало бомб, і деякі з них уже «виловили» рибальськими сітями. Та це стосується не лише Італії. За приблизними оцінками, на дні Балтійського моря лежить 100 000 тонн хімічної зброї; також відомо, що подібні ділянки зі зброєю є в прибережних водах Японії, США та Великобританії.

Чи вірити статистиці?

«Не завжди вірте тому, що читаєте в пресі»,— зазначає журнал «Економіст» (англ.). Журналісти «не є бездоганно точними», насамперед тоді, коли справа стосується статистики, особливо даних про катастрофи. Чому? «Неможливо напевне знати, скільки людей загинуло чи постраждало протягом війни або катастрофи у мирний час»,— повідомляє стаття. Щоб задовольнити допитливість людей, журналісти подають приблизні дані, часто завищені й «з плином часу рідко коли їх знижують». У чому причина? «Журналісти хочуть публікувати свої статті, редактори — продавати свої газети, а рятувальні організації — рекламувати свою діяльність. Також, можливо, що й урядовці хочуть знайти співчуття». Журнал радить читачам «остерігатися вдаваної точності, явних завищень та постійної схильності журналістів перебільшувати». До того ж додається, що «хоч би яким загалом був авторитет преси, якщо справа пов’язана з убивством людей, то перо набагато могутніше, ніж меч».

Обережно з домашніми улюбленцями!

Французька газета «Монд» повідомляє, що 52 відсотки сімей у Франції тримають домашніх тварин. Однак нещодавні дослідження, проведені групою ветеринарів Інституту порівняльної імунології тварин (Мезон-Альфор, Франція), показують, що у Франції власники 8,4 мільйона котів та 7,9 мільйона собак через грибки та паразити, які переносять їхні домашні улюбленці, набули деякі хвороби. Це трихофітоз, круглі черви, короста, вісцеральний лейшманіоз і токсоплазмоз, який може бути причиною викидня чи вад розвитку плоду вагітної жінки. У доповіді також згадується про численні алергічні реакції, викликані присутністю тварин у домі, і зазначається що у Франції кожного року реєструють біля 100 000 інфекційних заражень від укусів собак.

Екосистема ротової порожнини

«Вчені Станфордського університету виявили в одній з найбільш незвичайних на землі екосистем — ротовій порожнині людини — 37 нових неповторних організмів»,— інформує газета «Торонто Стар». Отже, уже відомо понад 500 видів ротових бактерій, «ця різноманітність настільки велика, що може позмагатись з різноманітністю вологих тропічних лісів, які вважаються вершиною багатства біологічних видів». Чи ці бактерії шкідливі? Виявивши в ротовому бактеріальному нальоті нові організми, мікробіолог д-р Дейвід Релмен заявив: «Така різноманітність досить корисна, оскільки забезпечує біологічну стабільність та захист». У газеті «Торонто Стар» додається, що більшість бактерій, «на думку вчених, забезпечують комфорт, захист та сприяють доброму травленню». І лише деякі з них спричиняють карієс, запалення ясен та поганий запах з рота.

А воєн все більше

Німецька газета «Зігенер Цайтунґ» повідомляє, що в 1999 році «кількість воєн продовжувала зростати». За підрахунками групи дослідників, які працюють при Гамбурзькому університеті над програмою «Вивчення причин війни», у 1999 році відбулося 35 збройних конфліктів, а це на 3 більше, ніж попереднього року. Чотирнадцять з них було в Африці, 12 — в Азії, 1 — в Європі, а всі решта — на Близькому Сході та в Латинській Америці. За словами тих же дослідників, час без війни — поки що лише мрія. Фактично «того ж року вісім воєн з’явилися в списку вперше; це, наприклад, запеклі сутички в Чечні, Непалі, Киргизстані та Нігерії». Підґрунтям цього може бути те, що довгий час усередині країни назрівають певні проблеми й зрештою переростають у збройний конфлікт чи справжню війну.