Як допомогти особам з ПЧХ

ЧЕРЕЗ чутливість до загальновживаних речовин — чи то до одеколонів, чи до миючих засобів — хворі мають не тільки труднощі зі здоров’ям, але й труднощі в спілкуванні. Людям подобається проводити час з іншими, але підвищена чутливість до хімікатів (ПЧХ) змушує багатьох товариських осіб, які люблять повеселитися, ставати відлюдниками. «У минулому в мене були інші недуги,— розповідає Шеллі, яка має ПЧХ,— але ця проблема найгірша. Зносити самотність найважче».

На жаль, іноді особи з ПЧХ здаються диваками. Одна з причин цього полягає в тому, що ПЧХ — складне явище, яке світ поки що не навчився сприймати. Але незнання про ПЧХ не може бути підставою для підозр. Журнал «Американський сімейний лікар» (англ.) говорить: «Ці хворі справді страждають через свої симптоми».

Мудра людина не дивитиметься скоса на осіб з ПЧХ тільки тому, що вони мають загадкову й незрозумілу недугу, а керуватиметься принципом з Приповістей 18:13: «Хто відповідає на слово, ще поки почув,— то глупота та сором йому». Наскільки ж ліпше без упередження виявляти любов Христа до всіх хворих! Хоч би які були відкриття медицини в майбутньому, ми ніколи не пошкодуємо, що виявляємо таку любов.

Як виявляти любов Христа

Любов Христа подібна до чудового багатогранного діаманта, який є прикрасою за будь-яких обставин. Якщо наш друг має ПЧХ, любов Христа повинна іскритися співчуттям, і це допоможе нам поставити  себе на місце товариша. Також любов «не шукає тільки свого», тобто не домагається своїх прав. Вона ставить на перше місце благополуччя інших. Любов допомагає нам бути ‘довготерпеливими, усе зносити, вірити у все, усе терпіти’. Така любов «ніколи... не перестає» (1 Коринтян 13:4—8).

Мері не хворіє на ПЧХ, але дехто з її друзів має цю недугу. «Особисто я люблю духи,— пише Мері,— але не користуюся ними, коли йду до когось, хто має ПЧХ». Намагаючись наслідувати Ісуса, Мері каже: «Я хочу допомагати» (Марка 1:41). У Тревора з’явилася ПЧХ ще  коли він був немовлям. Його мама каже: «Люди, з якими я працюю, робили все можливе, аби мій син добре почувався». Одна австралійка на ім’я Джой сильно страждає від ПЧХ. Джой є Свідком Єгови. Вона каже, що отримує підтримку від своїх друзів та родичів, які регулярно приходять до неї і показують, що розуміють її труднощі.

З другого боку, хворим на ПЧХ слід бути терпеливими, якщо хтось все-таки приходить до них надушений. Ернест, слова якого цитувалися в попередній статті, сказав кореспонденту «Пробудись!»: «Наша хвороба — це тягар, який нам треба нести. Інші мають свої проблеми, тому ми вдячні, якщо ці люди приходять нам на допомогу». Коли ми будемо заохочувати до співпраці, а не змушувати до неї, це принесе найліпші результати. «Якщо хтось надушиться і запитує мене, чому я погано виглядаю,— розповідає Лоррейн,— відповідаю, що погано реагую на запахи і сьогодні мені гірше. Часто для проникливих людей цього достатньо». Звичайно, це не означає, що коли ви страждаєте від ПЧХ, то не можете привітно сказати друзям, що потребуєте їхньої допомоги.

Пам, слова якої цитувались раніше, знайшла для себе потіху. Вона написала: «Усі наші теперішні страждання тимчасові». Чому Пам вжила слово «тимчасові»? Тому що має надію, яка ґрунтується на Біблії. Вона вірить, що незабаром Боже Царство усуне із землі всі страждання. Воно навіть викоренить смерть, від якої тепер не може втекти найздоровша людина (Даниїла 2:44; Об’явлення 21:3, 4).

А тим часом усі, хто зносить хворобу, від якої поки що немає ліку, можуть сподіватися правління Божого Царства, коли «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24). У теперішній системі речей нам доводиться зносити різні випробування, тому стараймося бути подібними до Ісуса і зосереджуймося на нагороді, яка чекає нас у майбутньому (Євреїв 12:2; Якова 1:2—4).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Виявляймо любов одні до одних

Біблійні принципи, подані нижче, допоможуть вам, якщо ваш друг чи родич має підвищену чутливість до хімікатів (ПЧХ) або коли ви самі страждаєте від цієї недуги.

«Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12).

«Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:39).

«Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:24, 25). Усі ми потребуємо духовного підбадьорення, особливо коли хворіємо. Слід сказати, що багато християн з ПЧХ намагаються приходити на зібрання, в інших ця недуга проявляється сильніше, і тому іноді вони слухають програму по телефону. У деяких Залах Царства для хворих на ПЧХ виділяють спеціальне місце, де немає запахів. Але це не завжди можливо чи практично.

«Не забувайте ж і про доброчиність... бо жертви такі вгодні Богові» (Євреїв 13:16). Зауважте, доброчинність часто вимагає особистих жертв. Чи ви готові робити жертви, щоб допомогти комусь з ПЧХ? З другого боку, особи з ПЧХ не повинні ставити високих вимог до інших. Наприклад, християнські старійшини не можуть встановлювати правил щодо користування духами або одеколоном і не завжди робитимуть оголошення про це. Крім того, на зібрання збору приходять зацікавлені і відвідувачі, які користуються духами, і ми щиро вітаємо їх. Ми ж не хочемо викликати в них почуття ніяковості чи незручності, через те що вони надушені.

«Шукай миру й женися за ним» (1 Петра 3:11). Звичайно, хвороби не повинні ставати причиною суперечок між християнами. «Мудрість, що зверху вона... спокійна [«мирна», Хом.], лагідна [«поміркована», НС]... повна милосердя»,— говориться в Якова 3:17. Мирні люди — чи вони мають ПЧХ, чи ні — не вдаватимуться в крайнощі і не ставитимуть вимог стосовно вживання чи невживання хімікатів. Також помірковані, ‘повні милосердя’ особи не будуть наполягати на своєму праві вживати духи, якщо бачитимуть, що це шкодить здоров’ю когось іншого. Цим вони покажуть, що теж хочуть жити «в мирі» і ‘мир чинити’ (Якова 3:18, УКУ).

З другого боку, негнучке і непомірковане ставлення — чи то хворого на ПЧХ, чи то іншої людини — може посіяти незгоду. Така поведінка нікому не йде на користь і навіть може зіпсувати наші стосунки з Богом (1 Івана 4:20).

Християни мають величезний дар — дух Єгови. Якщо вони постійно просять в Єгови, щоб він дав їм свого духа, то розвивають його чудові плоди, особливо любов — «досконалий зв’язок єдності» (Колосян 3:14, НС). Водночас християни виявляють терпеливість, поки святий дух допомагає іншим розвивати риси Христа (Галатів 5:22, 23).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Як і всі люди, хворі на ПЧХ потребують друзів.