Чи Земля «закладена» завдяки випадку?

ДЛЯ того щоб на Землі не було різких перепадів температур, вона повинна обертатися на відповідній відстані від Сонця. В інших планетних системах також виявили планети, які рухаються навколо зірок сонячного типу і вважаються придатними для життя, оскільки здатні утримувати воду в рідкому стані. Однак навіть ці нібито придатні для життя планети можуть не надаватися для людського життя, бо для цього вони повинні також обертатися з відповідною швидкістю й бути відповідного розміру.

Якби Земля мала трохи менший розмір та масу, то сила гравітації була б слабшою і значна частина цінної земної атмосфери покинула б планету. Така ситуація склалася на Місяці та інших двох планетах, Меркурії і Марсі. Будучи меншого розміру й ваги, ніж Земля, вони мають або дуже незначний атмосферний шар, або взагалі його не мають. А що, коли б Земля була трохи більшою?

Тоді її сила тяжіння була б сильніша, і більше часу йшло б на те, щоб такі легкі гази, як водень та гелій, залишили атмосферу. «Гіршим є те,— пояснюється у підручнику «Середовище життя» (англ.),— що порушилося б точне співвідношення атмосферних газів».

Або візьмімо, наприклад, кисень, завдяки якому відбувається процес горіння. Якби його концентрація зросла на 1 відсоток, лісові пожежі траплялися б частіше. З іншого боку, коли б збільшувався вміст вуглекислого газу, який спричиняє парниковий ефект, люди страждали б від перенагрівання Землі.

Земна орбіта

Ще однією досконалою характеристикою Землі є форма її орбіти. Якби орбіта була більш витягнута, то ми б мучилися через нестерпні перепади температури. Однак Земля рухається майже по коловій орбіті. Ситуація, звичайно ж, змінилася б, коли б повз Землю пролетіла планета-гігант типу Юпітера. В останні роки науковці виявили, що навколо деяких зірок на дуже малій відстані від них рухаються великі планети, подібні до Юпітера. Багато з цих планет мають витягнуті орбіти. Будь-якій планеті типу Землі довелося б сутужно у таких системах.

Астроном Джефрі Марсі порівняв ці планетні системи з нашою Сонячною системою, до складу котрої входять такі чотири планети, як Меркурій, Венера, Земля та Марс. У своєму інтерв’ю Марсі із захопленням вигукнув: «Лише подивіться, яка вона [структура]  досконала. Вона подібна до самоцвіту. Усі орбіти колові й лежать в одній площині. Всі планети рухаються в одному напрямку. (...) Це щось майже надприродне!» Чи ж можна такі дива пояснити сліпим випадком?

Наша Сонячна система має ще одну чудову особливість. Такі планети-гіганти, як Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун, рухаються навколо Сонця на безпечній від нас відстані. Тому вони нічим не загрожують нам, а, навпаки, виконують важливу роль. Астрономи прирівнюють їх до «небесних пилососів», бо завдяки своїй гравітації вони притягують великі метеори, які могли б становити небезпеку для життя на Землі. Наша планета дійсно була дуже добре «закладена» (Йова 38:4, Хом.). І її розміри, і її розміщення у Сонячній системі якраз такі, як потрібно. Але це ще не все. Земля має також інші виняткові особливості, необхідні для людського життя.

Кисень та фотосинтез

Атоми кисню складають коло 63 відсотків ваги живих організмів на Землі. Крім того, кисень верхніх шарів атмосфери захищає земні рослини та тварин від сонячного ультрафіолетового випромінювання. Але кисень дуже швидко вступає в реакцію з іншими речовинами, наприклад, діючи на залізо, він спричиняє іржавіння. Як же тоді в атмосфері підтримується 21-відсотковий вміст цього високореактивного елемента?

Секрет полягає у фотосинтезі — дивовижному процесі, за допомогою якого земна рослинність, використовуючи сонячне світло, створює їжу для людей і тварин. Побічний продукт процесу — кисень. Щодня в атмосферу виділяється понад мільярд тонн цього газу. «Без фотосинтезу,— пояснюється у «Новій британській енциклопедії»,— припинилося б не лише постійне постачання їжі, але й Земля зрештою залишилася б без кисню».

У наукових підручниках для поетапного пояснення всього процесу фотосинтезу відводиться кілька сторінок. Деякі етапи ще не до кінця зрозумілі. Еволюціоністи не можуть пояснити, як кожен етап міг виникнути внаслідок удосконалення якогось простішого. Кожен етап справді видається гранично складним. «Не існує  якогось загальноприйнятого погляду щодо того, як виник процес фотосинтезу»,— визнано в «Новій британській енциклопедії». Один еволюціоніст пропонує дуже спрощене розв’язання проблеми, кажучи, що нібито «кілька передових клітин» «вигадали» фотосинтез.

Це твердження, хоч воно й ненаукове, виявляє ще одну дивовижну річ: фотосинтез може відбуватися лише за захисною оболонкою клітини, а для продовження цього процесу потрібно, щоб клітини ділилися. Чи могло все це виникнути зовсім випадково у кількох «передових клітинах».

Від самовідтворних клітин до людини

Яка ймовірність того, що атоми могли зібратися докупи й тоді з них утворилася найпростіша самовідтворна клітина? У книжці «Екскурсія в царство живої клітини» (англ.) лауреат Нобелівської премії Крістіан де Дюве визнав: «Якби ймовірність виникнення бактеріальної клітини була така ж сама, як імовірність випадкового збору атомів, з яких вона складається, то вам довелося б чекати цілу вічність на її появу».

Дійшовши у нашому обговоренні до цього моменту, зробімо велетенський стрибок і перейдімо від однієї бактеріальної клітини до мільярдів спеціалізованих нервових клітин, з яких складається людський мозок. Вчені вважають його найскладнішою фізичною структурою у знаному Всесвіті. Людський мозок справді унікальний. Розгляньмо, наприклад, великі його ділянки, що називаються асоціативними. Тут відбувається аналіз та розшифрування інформації, яка надходить від чутливої зони кори головного мозку. Завдяки одній з асоціативних ділянок, розміщеній у лобовій частині, ви можете роздумувати про чуда Всесвіту. Чи ж дійсно можна твердити, що процеси, які виникли випадково, відповідальні за існування таких асоціативних ділянок? «У жодної тварини не було знайдено відповідників значних частин цих ділянок»,— визнає еволюціоніст д-р Шервін Нуланд у книжці «Мудрість тіла» (англ.).

Науковці виявили, що людський мозок обробляє інформацію набагато швидше, ніж найпотужніший комп’ютер. Візьміть до уваги те, що над розробкою сучасної комп’ютерної техніки люди працювали десятиліттями. Що ж тоді сказати про людський розум, який перевершує комп’ютер? Ось що вчені Джон Барроу та Френк Типлер говорять у книжці «Антропічний космологічний принцип» (англ.): «Еволюціоністи дійшли одностайного висновку: розвиток розумних форм життя, подібних у здатності обробки інформації до Homo sapiens, настільки неправдоподібний, що малоймовірно, аби вони з’явилися на будь-якій іншій планеті Всесвіту, досяжного для спостережень». Тож ці науковці доходять висновку, що ми існуємо завдяки «неймовірно щасливому випадку».

Чи усе це виникло випадково?

А як думаєте ви? Чи Всесвіт з усіма його дивами дійсно є справою сліпого випадку? Чи ж ви не погодитеся, що кожен великий музичний твір повинен мати свого композитора й що інструменти мусять бути добре настроєні, аби мелодія зазвучала? А як тоді з нашим дивовижним Всесвітом? «Ми живемо в напрочуд точно допасованому й відрегульованому Всесвіті»,— каже математик і астроном Дейвід Блок. І який же висновок він робить? «Наш Всесвіт — це дім, який, на мою думку, сконструювала рука Бога».

Якщо ви теж так вважаєте, тоді, безперечно, погодитеся з біблійними словами про Творця, Єгову: «Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом» (Єремії 51:15).

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

ОСОБЛИВА ПЛАНЕТА

«Досконалі розміри Землі, чудове поєднання елементів, обертання по майже коловій орбіті на ідеальній відстані від довговічної зірки, Сонця, створили на нашій планеті особливі умови, завдяки яким на її поверхні накопичилась вода. Важко навіть уявити собі, щоб життя могло зародитися без води» («Інтегровані принципи зоології», 6-те видання, англ.).

[Відомості про джерело]

NASA photo

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 10]

ЖИТТЯ — ПЛІД СЛІПОГО ВИПАДКУ?

У 1988 році в журналі «Пошук» (англ.), який видається Австралійською та Новозеландською асоціацією сприяння розвитку науки, було опубліковано рецензію на книжку, що розглядала можливість виникнення життя завдяки сліпому випадку. Автор наукових статей Л. А. Беннетт лише на одній сторінці цієї книжки знайшов «16 вищою мірою гіпотетичних тверджень, і для прийняття кожного з них потрібно було припустити, що попереднє твердження правильне». Якого ж висновку дійшов Беннетт, прочитавши цілу публікацію? За його словами, «набагато легше визнати, що життя в один момент створив сповнений любові Творець, який направляє його своїми телеологічними [доцільними] шляхами... аніж повірити в силу-силенну «сліпих випадків», необхідних для підтримки ідей цього письменника».

[Ілюстрації]

Процес фотосинтезу відіграє важливу роль у створенні їжі та в кругообігу кисню.

Завдяки чому Земля має ідеальні параметри, необхідні для підтримання життя?

Вчені вважають людський мозок найскладнішою фізичною структурою у Всесвіті. Як же міг він розвинутися завдяки сліпому випадку?

[Відомості про джерела]

Фотографія: Zoo de la Casa de Campo, Madrid

Monte Costa, Sea Life Park Hawaii

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Розміри планет показано зі збереженням пропорцій.

Сонце

Меркурій

Венера

Земля

Марс

Юпітер

Сатурн

Уран

Нептун

Плутон

[Відомості про джерела]

Сонце: National Optical Astronomy Observatories; Меркурій, Юпітер та Сатурн: з люб’язного дозволу NASA/JPL/Caltech/USGS; Венера та Уран: з люб’язного дозволу NASA/JPL/Caltech; Земля: NASA photo; Марс: NASA/JPL; Нептун: JPL; Плутон: A. Stern (SwRI), M. Buie (Lowell Obs.), NASA, ESA