Погляд Біблії

Чи слід відвідувати християнські зібрання?

«Я ЗАВЖДИ ходив до церкви, але тепер припинив». «На мою думку, Богу можна поклонятись будь-де, а не лише в церкві». «Я вірю в Бога та довіряю Біблії, але не вважаю, що ходити до церкви необхідно». Чи ви чули подібні висловлювання? Сьогодні дедалі більше людей дотримуються таких поглядів, особливо в країнах Заходу. Ті, хто колись часто ходив до церкви, вже не вважають це обов’язковим. Що говорить Біблія про відвідування церкви?

У перекладі Огієнка слова «церква» і «церкви» вживаються 110 разів. Вони використовуються теж в інших перекладах. Грецьке слово, перекладене як «церква», буквально означає «скликання», інакше кажучи, збирання людей. Наприклад, у Дії 7:38 (Кул., 1886 рік) говориться, що Мойсей був «у церкві в пустині», тобто серед зібраного там ізраїльського народу. В іншому місці Святого Письма сказано, що настало «велике переслідування Церкви»,— групи християн в Єрусалимі (Дії 8:1, Хом.). Павло в одному зі своїх листів вітає «домашню [Филимона] Церкву», місцевий збір (Филимона 2).

Зрозуміло, слово «церква», що вживається в Біблії, стосується не місця поклоніння, а групи поклонників. Визнаючи це, Климент Александрійський, учитель релігії в II сторіччі, написав: «Церквою я називаю не місце, а збір вибраних». Все ж, чи християни повинні відвідувати якесь особливе місце або будинок, щоб їхнє поклоніння було прийнятне Богові?

 Поклоніння ізраїльського народу

Закон Мойсея вимагав, аби всі юдейські чоловіки були присутні у спеціальному місці на трьох щорічних святах. Туди теж приходило багато жінок та дітей (Повторення Закону 16:16; Луки 2:41—44). У певних випадках священики та левити навчали зібраний натовп, читаючи уривки з Божого закону. Вони «вияснювали значення, і робили зрозумілим читане» (Неемії 8:8). Щодо суботніх років Бог наказав: «Збери той народ,— чоловіків, і жінок, і дітей, і приходька свого, що в твоїх брамах, щоб вони чули й щоб навчалися і боялися Господа, Бога вашого, і додержували виконувати всі слова цього Закону» (Повторення Закону 31:12).

Лише у храмі в Єрусалимі можна було приносити Богу жертви та отримувати настанови від священиків (Повторення Закону 12:5—7; 2 Хронік 7:12). З часом в Ізраїлі з’явились інші приміщення для поклоніння — синагоги. То були місця, де читали Писання і молились. Однак храм в Єрусалимі залишався головним центром поклоніння. Про це свідчить оповідь біблійного письменника Луки. Він згадує літню жінку Анну, яка «не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами» (Луки 2:36, 37). Поклонятись у правдивий спосіб разом з іншими відданими людьми було для Анни найважливішим аспектом життя. Інші богобоязливі євреї мали подібне ставлення.

Правдиве поклоніння після Христової смерті

Після смерті Ісуса його послідовники вже не перебували під Мойсеєвим Законом і від них не вимагалося поклонятись у храмі (Галатів 3:23—25). Проте вони продовжували збиратись, аби молитися та вивчати Боже Слово. Вони не зустрічались у якихось спеціальних будівлях, а використовували приватні доми та місця громадського користування (Дії 2:1, 2; 12:12; 19:9; Римлян 16:4, 5). Християнські зібрання першого століття відзначалися простотою, там не проводилось жодних пишних обрядів.

Серед морального мороку Римської імперії біблійні принципи, яких навчали на зібраннях, виблискували немов діаманти. Деякі невіруючі, котрі вперше приходили на такі зібрання, могли лише ствердити: «Бог справді між вами» (1 Коринтян 14:24, 25). Так, Бог справді був серед них. «Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю» (Дії 16:5).

Чи міг християнин того часу мати Боже схвалення, поклоняючись у поганських храмах чи на свій власний розсуд? Біблія дає чітку відповідь на це запитання: прийнятні Богу служителі мали бути частиною єдиної правдивої церкви, або збору, ‘одним тілом’ щирих поклонників. Вони були учнями Ісуса, відомі як християни (Ефесян 4:4, 5; Дії 11:26).

А як сьогодні?

Замість того щоб спонукувати нас поклонятись у церкві, Біблія заохочує поклонятися з церквою, «Церквою Бога Живого», людьми, які ‘в дусі та в правді вклоняються’ (1 Тимофія 3:15; Івана 4:24). Християнські зібрання, котрі схвалює Бог, повинні навчати людей «святого життя та побожності» (2 Петра 3:11). Вони мають допомагати присутнім ставати зрілими християнами, що можуть «розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14).

Свідки Єгови намагаються наслідувати приклад християн першого століття. По всьому світі існує понад 91 400 зборів, які проводять регулярні зібрання, де Свідки вивчають Біблію та підбадьорюють один одного. Вони збираються в Залах Царства, приватних домах та в інших місцях. Це узгоджується зі словами апостола Павла: «Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого» (Євреїв 10:24, 25).