Вони можуть вкрасти ваше ім’я!

НА ТЕЛЕФОННИЙ автовідповідач однієї молодої жінки стали надходити огидні повідомлення від декількох чоловіків. Потім один з них зателефонував і сказав, що звертається з приводу непристойного запрошення, яке вона вмістила в Інтернеті. Але ця жінка навіть не має комп’ютера. Через деякий час вона довідалась, що хтось, користуючись її ім’ям, дає оголошення в Інтернеті. Але це ще не все. Якийсь самозванець розголосив її адресу, вказав, як дістатись до її помешкання і навіть пояснив, яким чином заблокувати сигналізацію в домі!

Більшість з нас сприймає свої індивідуальні дані як щось звичайне. Ми знаємо, ким ми є, і якби хтось запитав, можемо підтвердити це. Однак документи, котрі засвідчують особу — свідоцтво про народження, ідентифікаційний номер *, права водія, паспорт, посвідчення особи тощо тепер настільки легко підробити та вкрасти, що з’явилася нова категорія злочинів — викрадання персональних даних.

Епідемія шахрайства

Злочини цього роду комплексні, підступні й можуть спричинити повне розорення особи. Жертви виявляють, що у них не знати звідки набігають великі рахунки, хтось від їхнього імені обманює кредиторів та чинить інші неподобства. У деяких країнах закон захищає жертв таких злочинів, дозволяючи їм не сплачувати нав’язані борги. Але їхня репутація і довіра кредиторів може бути втрачена.

Правоохоронні органи, особи, котрі мають доступ до інформації про кредитоспроможність людей, та організації захисту інтересів споживачів визнають, що викрадення особистих даних щорічно призводить до багатомільярдних втрат. Неможливо знати, скільки точно осіб страждає через викрадення персональних даних. Одна з головних проблем полягає у тому, що жертва дізнається про злочин тільки через місяці. На думку деяких правоохоронців, кількість викрадень персональних даних росте швидше, ніж кількість будь-яких інших злочинів у США. Подібна ситуація спостерігається і в інших країнах.

Ускладнює проблему те, що злочинцям відомо, наскільки важко розслідувати їхні злочини і притягнути їх до відповідальності. «Шахраї уявляють свій злочин безликим. Для них жертва — це банк або магазин. Вони не думають про те, що  спричиняють лихо конкретним особам»,— сказала спеціальний слідчий Шеріл Сміт.

Полювання на ім’я

Злочинці крадуть один чи більше ключових елементів персональної інформації, наприклад, ідентифікаційний номер чи права водія. Потім вони від чужого імені беруть кредит. Водночас переводять ділову кореспонденцію на свою адресу. Злодії намагаються витратити якнайбільше та якнайшвидше. Жертва не знатиме, що відбувається, доки до неї не звернуться відповідні органи з вимогою оплати боргів.

Як же безсовісні люди крадуть персональну інформацію? Дуже просто. Найчастіше збирають дані, які багато людей звично вказують у заяві про надання кредиту чи під час купівлі товарів через телемаркет. Декотрі крутії розкопують у смітниках звіти про банківські операції, заставні та кредити. Інші перехоплюють фінансову кореспонденцію з поштових скриньок. «Заплічники» застосовують телекамери чи біноклі, щоб підглянути, який номер особа вибирає, користуючись банкоматом або телефоном. У деяких країнах багато персональних даних можна легко отримати в судах, загальнодоступних документах чи в Інтернеті.

Позбавлення доброго імені

Коли шахрай вже знає ідентифікаційний номер, йому знадобиться інша інформація, як-от: дата народження особи, її адреса та номер телефону. Маючи ці дані, а також підроблені права водія зі своєю фотокарткою, злочинець починає діяти. Виступаючи від чужого імені, він особисто або поштою просить кредит. Часто подає власну адресу, пояснюючи, що змінив місце проживання. Поспішаючи відкрити кредит, відповідальні за його надання працівники не завжди перевіряють інформацію та адреси.

Відкривши перший рахунок, самозванець використовує його разом з рештою персональних даних жертви для зміцнення своєї «вірогідності». Це збільшує масштаби шахрайства. Тепер злочинець вже точно розбагатіє, а водночас вичерпає кредит і заплямує добре ім’я своєї жертви.

Виправити ситуацію складно, на це йде багато часу й емоцій. Адвокат зі штату Каліфорнія (США) Мері Франк сама пересвідчилась у тому, як це важко, коли самозванець заборгував від її імені приблизно 100 000 доларів. «Я мусила написати 90 листів і витратити 500 годин, щоб зняти з себе вину. Це боротьба за довір’я і здоровий розум... Довгий час не знаєш, хто винуватець, та його ніколи й не піймають».

Що робити

Якщо ваші персональні дані викрадено, можна вдатися до таких дій: перш за все варто зателефонувати і повідомити про злочин місцеві відділи в справах шахрайства при кредитних бюро. Потім треба скласти письмову заяву і попросити, щоб від цього часу без вашого підтвердження заявок на кредит не приймали.

Далі подайте заяву в поліцію. Обов’язково зробіть копію поліцейського звіту, оскільки він знадобиться вам для надання інформації кредиторам.

 Слід також повідомити банки і компанії, кредитними картками яких ви користуєтесь. Навіть якщо злодій використовує викрадену інформацію, щоб набути кредитні картки, буде безпечніше, коли ви усі свої кредитки поміняєте на нові. Крім того, якщо злочинці дісталися до ваших чекових і ощадних рахунків, належить відкрити інші. Також, мабуть, потрібні будуть нові пластикові картки та ідентифікаційні номери.

Шляхи вирішення?

Уряди, правоохоронні органи та кредитні установи зі всіх сил намагаються знайти спосіб перешкодити викраданню ідентифікаційних даних. У деяких країнах прийнято законопроекти, в яких таке шахрайство оголошується карним злочином. Крім того, пропонується поліпшити захист персональної інформації. На озброєння береться новітня технологія. Наприклад, картки із зашифрованими відбитками пальців, банкомати, що розпізнають відбиток долоні або голос, картки з мікросхемою, в якій зберігається інформація про групу крові і відбитки пальців, та картки зі спеціальною смужкою, з якої неможливо усунути особистий підпис.

Крім цих дуже складних запобіжних заходів, існують простіші. (Дивіться інформацію в рамці «Як захиститись від викрадення ідентифікаційних даних»). Ризик викрадення ідентифікаційної інформації можна знизити завдяки передбачливості!

[Примітка]

[Рамка на сторінці 21]

Як захиститись від викрадення ідентифікаційних даних

● Повідомляйте свій ідентифікаційний номер тільки тоді, коли це абсолютно необхідно.

● Якщо немає такої потреби, не тримайте при собі в портмоне чи гаманці ідентифікаційних карток чи свідоцтва про народження, паспорта та зайвих кредиток.

● Перш ніж викидати чорнові заяви на кредит, рвіть їх на найдрібніші клаптики. Це саме стосується рахунків за телефон, кредитних карток, виписок з банківських рахунків тощо.

● Коли користуєтесь банкоматом чи, використовуючи картку, телефонуєте в інше місто, закривайте номер рукою. Адже неподалік можуть полювати «заплічники» з біноклем чи камерою.

● Щоб у вас не викрадали пошту, закривайте поштову скриньку на замок.

● Ліпше, щоб нові чеки ви отримували не поштою, а особисто в банку.

● Зберігайте у безпечному місці ксерокопію усіх номерів кредитних рахунків.

● Ніколи не називайте номерів кредитної картки чи інших особистих документів по телефону, за винятком тих випадків, коли ви довіряєте фірмі й зателефонували самі.

● Завчіть пароль напам’ять. Не тримайте записані паролі в портмоне чи гаманці.

● Якщо можливо, регулярно беріть копію кредитних звітів.

● Усуньте своє ім’я зі списків розсилки реклами та каталогів. Такими списками послуговуються бюро кредитної інформації та кредитодавці.

[Ілюстрація на сторінці 20]

«Заплічники» підглядають, який номер набирають їхні жертви, користуючись телефонами чи банкоматами.

[Ілюстрація на сторінці 21]

«Смітярі» шукають персональну інформацію у смітниках.