Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Куди поділась уся вода?

Куди поділась уся вода?

Куди поділась уся вода?

Черрапунджі (Індія) — це одне з найвологіших місць на землі. У дощовий сезон 9000 міліметрів опадів зрошує його схили, які містяться біля підніжжя Гімалаїв. А втім, неправдоподібним є те, що у Черрапунджі також бракує води.

ОСКІЛЬКИ там лишилось мало рослинності, яка утримує воду, вона щезає майже так само швидко, як падає у вигляді дощу. Через два місяці після мусонів дощі припиняються, і води починає не вистачати. Робін Кларк у своїй книжці «Вода. Світова криза» (англ.) багато років тому описав Черрапунджі як «найвологішу пустелю на землі» *.

Униз за течією недалеко від Черрапунджі лежить Бангладеш, густонаселена країна, що міститься у низині й найбільше потерпає від мусонів. Дощові води спадають з оголених схилів пагорбів Індії та Непалу. Деколи дві третини Бангладеш опиняється під водою. Але коли вода спадає, річка Ганг перетворюється у струмок і земля пересихає. Понад 100 мільйонам мешканців тієї країни нелегко зносити цей щорічний цикл повені й засухи. Як на лихо, вода у криницях забруднена миш’яком, через що вже отруїлись мільйони людей.

У Нукусі (Узбекистан), що недалеко від Аральського моря, проблему становить не миш’як, а сіль. Білі жорсткі шари вкривають бавовник, затримуючи його ріст. Сіль з’являється на поверхні з просоченого водою підґрунтя. Цей процес називається засоленням ґрунтів, і це явище не нове. Месопотамське землеробство занепало чотири тисячі років тому саме з цієї причини. Забагато іригації і невідповідний дренаж спричиняють нагромадження на поверхні ґрунтової солі. Щоб зібрати середній урожай, потрібно дедалі більше прісної води. Однак з часом ґрунт стає непридатним для майбутніх поколінь.

Куди дівається вся вода?

На жаль, більшість опадів випадає у вигляді зливи. Це не тільки призводить до повеней, але й до того, що води швидко стікають з ґрунту і впадають у море. Крім того, у деяких місцевостях дощ йде часто, в той час, як в інших — рідко. Наприклад, у Черрапунджі за один 12-місячний період випадає 26 000 міліметрів опадів, тоді як у пустелі Атакама на півночі Чилі за декілька років може не бути жодного сильного дощу.

До того ж більшість населення нашої планети живе там, де немає вдосталь води. Порівняно небагато людей мешкає, приміром, у тропіках Африки і Південної Америки, де випадає багато дощів. Могутня річка Амазонка несе в Атлантичний океан 15 відсотків щорічних світових опадів, однак, оскільки ця територія не густонаселена, люди не потребують багато води. З другого боку, коло 60 мільйонів проживає в Єгипті, де випадає мало дощів, і майже всю свою потребу у воді мешканці мусять задовольняти з вичерпаної річки Ніл.

Багато років тому така невідповідність (велика різниця) у водних запасах не спричиняла серйозних проблем. Згідно з одним дослідженням, у 1950 році в світі не було країни, що потерпала б від катастрофічно низького рівня водного запасу. Але ті часи минули. У посушливих районах Північної Африки й Центральної Азії кількість води на душу населення зменшилася в десять разів у порівнянні з 1950 роком.

Не враховуючи зріст населення і невелику кількість опадів у багатьох густонаселених регіонах, потреба у воді зростає з інших причин. У сьогоднішньому світі прогрес і процвітання ідуть рука в руку з надійним водопостачанням.

Потреба у воді зростає

Якщо ви живете в індустріально розвиненій країні, то, безсумнівно, зауважили, що заводи стоять біля великих річок. І зрозуміло чому. Індустрія потребує води, щоб виробляти фактично все — від комп’ютерів до канцелярських скріпок. Харчова промисловість також використовує неймовірну кількість води. Електростанції мають невгасимий апетит до води, тому споруджені біля озер або річок.

Сільське господарство потребує ще більше води. У багатьох місцевостях кількість опадів або надто мала, або нестабільна, щоб отримати добрий урожай, отже, здається, що зрошення є ідеальним вирішенням, аби нагодувати голодну планету. Внаслідок залежності від зрошення у сільському господарстві використовується найбільше прісної води, яка є на землі.

Крім того, зросло споживання води у хатньому господарстві. Протягом 1990-х років приголомшлива кількість — 900 мільйонів — городян потребували відповідних санітарних умов і чистої води. Традиційні водні джерела, як-от річки й криниці, вже не задовольняють потреби великих міст. Для прикладу, сьогодні у Мехіко потрібно перекачувати воду по трубах з-понад 125-кілометрової відстані через пасмо гір заввишки 1200 метрів. Дітер Крамер у своєму повідомленні «Вода. Життєдайне джерело» говорить, що ця ситуація «нагадує восьминога, щупальця якого тягнуться поза місто, щоб дістатися до води».

Отож промисловість, сільське господарство й міста прагнуть мати більше води. Багато їхніх вимог поки що задовольняється завдяки використанню резервів нашої планети — ґрунтових вод. Водоносні шари — одні з головних земних покладів прісної води. Але вони не є невичерпні. Такі поклади можна порівняти з грошима в банку. Ви не можете постійно забирати гроші, якщо зробили лише декілька вкладів. Рано чи пізно прийде день розплати.

Використання і надуживання ґрунтовими водами

Ґрунтові води — це запас води, який ми черпаємо з криниці. У звіті Дитячого фонду ООН «Ґрунтові води. Невидиме джерело у небезпеці» підраховано, що половина всієї води, яку використовують у домашніх умовах та для зрошування сільськогосподарських культур, надходить саме з цього джерела. Оскільки ґрунтові води здебільшого менш забруднені, вони також становлять значну частину питної води як у містах, так і в селах. Якби використання цих вод було поміркованим, їхній запас залишався б незмінним, бо його регулярно поповнюють опади, які повільно просочуються до цих підземних резервуарів. Але десятиліттями люди викачували набагато більше води, ніж її природний кругообіг міг постачити.

У результаті цього рівень ґрунтових вод віддаляється від поверхні, тому, аби їх досягти, потрібно чимало грошей і зусиль. Коли джерела висихають, це призводить до економічної кризи й страждання людей. В Індії вже були такі катастрофи. Оскільки вироблення продуктів для мільярда людей, що живуть на центральних рівнинах Китаю та Індії залежить від підземних вод, ситуація викликає тривогу.

Крім вичерпування запасів ґрунтових вод існує проблема їхнього забруднення. Сільськогосподарські добрива, людські та тваринні екскременти, промислові хімікати — все це потрапляє до ґрунтових вод. «Коли водоносний шар забруднити, очисні заходи будуть дорогими й займуть дуже багато часу, а, може взагалі, буде неможливо щось зробити,— повідомляється у звіті, опублікованому Всесвітньою метеорологічною організацією.— Повільне проникнення забруднювачів у ґрунтові води названо «хімічною бомбою сповільненої дії», яка загрожує людству».

Заключний іронічний факт — це те, що вода, яку викачують з підземного водоносного шару і котра призначена для зрошування, може зруйнувати землю. Більшість зрошуваних ґрунтів у посушливих або напівпустельних територіях світу засолені. В Індії та США, двох найбільших країнах у світі з виготовлення продуктів, 25 відсотків зрошуваних земель уже дуже пошкоджено.

Рахуй гроші стиха, не зазнаєш лиха

Незважаючи на всі ці труднощі, ситуація не виглядала б такою безрадісною, якби дорогоцінну воду на нашій планеті використовували обачніше. Через невміле зрошування часто марнується 60 відсотків води перед тим, як вона потрапляє до сільськогосподарських угідь. Завдяки більшій вправності,— послуговуючись відповідною технологією,— можна на половину зменшити промислові витрати води. Навіть споживання води у містах вдасться скоротити на 30 відсотків, якщо швидко ремонтувати пошкоджені труби.

Заходи щодо збереження води вимагають як бажання, так і певної методики. Чи можна мати впевненість, що дорогоцінну воду на землі буде збережено для майбутніх поколінь? Остання стаття цієї серії розглядатиме ці питання.

[Примітка]

^ абз. 3 Дивіться статтю «Черропунджі. Одне з найвологіших місць на Землі» у «Пробудись!» за 8 травня 2001 року.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

БЕЗ ВОДИ І НЕ ТУДИ, І НЕ СЮДИ

Майже всі технологічні процеси поглинають велику кількість води.

▪ Для виготовлення однієї тонни сталі потрібно 280 тонн води.

▪ Вироблення 1 кілограма паперу вимагає аж 700 кілограмів води (якщо завод не проводить рециркуляцію).

▪ Щоб зробити автомобіль, виробник використовує у 50 разів більше води, ніж важить одна машина.

Сільське господарство може бути настільки ж вимогливим, особливо якщо худобу вирощують у напівпустельних регіонах землі.

▪ Для того щоб випродукувати 1 кілограм м’яса з каліфорнійської корови, необхідно 20,5 літра води.

▪ Обробка лише одного курчати вимагає принаймні 26 літрів води.

[Діаграма/Ілюстрації на сторінці 8]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ДЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ВОДУ?

Сільське господарство 65%

Промисловість 25%

Домашнє господарство 10%

[Ілюстрації на сторінці 9]

Мільйони літрів води марнується через пошкоджені водопроводи й крани, з яких витікає вода.

[Відомості про джерело]

AP Photo/Richard Drew