Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Марабу — птах, якого недооцінюють

Марабу — птах, якого недооцінюють

Марабу — птах, якого недооцінюють

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

«Може, й існує птах з гіршою славою, ніж марабу... але поки що я на нього не натрапив» («Незаймані куточки планети: Великий Африканський розлом», англ.).

З БАГАТЬОХ птахів Африки майже жоден не піддається такій суворій критиці, як африканський марабу. Зазвичай його зображають агресивним, потворним птахом з поганими замірами. Вочевидь, він має недобру славу.

Ви зачаровуєтеся птахами з елегантним виглядом і мелодійним співом? Що ж, марабу не має ні того, ні іншого. Птах з рожевою головою та голою шиєю видається похмурим і жалюгідним. У дорослих птахів червонуватий волоподібний горловий мішок нагадує товстий округлений комірець. Багато хто вважає, що такий мішок зовсім не прикрашає це створіння. Проте д-р Леон Бенун, голова Відділу орнітології при Національних музеях у Кенії, говорить: «Хоча нам мішок видається потворним, це не означає, що він бридкий для марабу». Однак досі нікому не відомо, яка біологічна функція цього мішка.

Звички у харчуванні цього птаха теж не викликають жодного захоплення у спостерігачів. Передусім він живиться падаллю. Коли марабу не може знайти трупи тварин, він убиває інших птахів, аби задовольнити свій непомірний апетит. Не дивно, чому багато людей, здається, відчувають до нього відразу.

Однак хоча марабу незграбний і неповороткий, багато що у ньому викликає подив. Тож ми заохочуємо вас ліпше познайомитись з цим несправедливо обмовленим птахом.

Гігант серед птахів

Марабу, мабуть, чи не найбільший птах з родини лелекових. Довжина тіла дорослого самця може сягати 150 сантиметрів, а вага — 8 кілограмів. Самки дещо менші. Масивний клиноподібний дзьоб птаха іноді виростає більше ніж 30 сантиметрів завдовжки, що значно полегшує виривати шматочки м’яса з туші тварини.

Незважаючи на такі великі розміри, цей лелека майстерно літає. Маючи розмах крил понад 2,5 метра, марабу планерує не гірше за найліпших літунів. У польоті він — сама елегантність з трохи втягнутою головою і довгими витягнутими ногами. Він навчився використовувати теплі, або висхідні, повітряні потоки й іноді піднімається так високо, що його майже не видно з землі! Відомо, що ці птахи ширяють навіть на висоті 4000 метрів!

Відповідальні батьки

Особливо захоплює те, як марабу виконують свою роль батьків. Ця дуже відповідальна справа починається зі спорудження гнізда. Обравши підхоже місце, самець, до якого потім приєднується самка, починає будівництво. Гніздо, інколи зведене на висоті 30 метрів над землею, виглядає не дуже вишукано. Будова завширшки 1 метр — це не що інше, як нерівна, відкрита площина із сухих прутиків, гілочок і листя. Інколи птах успадковує старе гніздо й надає йому нового вигляду, докладаючи гілочки та інші матеріали. Деякі колонії марабу відомі тим, що зберігають своє гніздо впродовж 50 років.

Коли нова домівка все ще в процесі будування, самець починає шукати собі пару. Всупереч неписаному закону природи, якому підкоряється багато видів птахів, самець марабу чекає, поки самка сама прийде до нього. Декілька майбутніх партнерок представлять себе, сподіваючись на згоду самця. Відмови трапляються часто. Але наполегливість винагороджується, і зрештою самицю буде прийнято. Під час шлюбного періоду обоє птахів з повністю надутими горловими мішками почнуть «виспівувати», аби відігнати небажаних гостей. Цю мову описують як мукання, жалібне виття і свистіння — єдині звуки, які видають марабу, окрім принагідного стукотіння величезними дзьобами. Після того як партнери вже розвинули міцні узи, щоразу, коли один з них повертається до гнізда, обидвоє птахів скріплюють свої стосунки звичним привітанням «вверх-вниз». Птах закидає голову за спину, опускає її та стукотить дзьобом.

Парочка завершує будувати гніздо разом. Також обоє братимуть участь у насиджуванні пташенят. Після інкубаційного періоду, що триває один місяць, з двох-трьох білих яєць вилупляться маленькі світло-рожеві та слабо оперені пташенята, за якими доглядатимуть обидвоє батьків. Про цих недосвідчених марабунят чудово потурбуються. Розпочнеться програма інтенсивного харчування, до якого входитиме надзвичайно поживна їжа, наприклад, риба. У болотистих територіях, куди часто навідуються марабу, батьки можуть роздобути достатньо жаб — ще одну загальнопоширену страву з меню цього птаха. Щойно вилуплені пташенята збирають та їдять їжу, яку їхні батьки відригнули в гніздо. Ростуть маленькі марабу повільно, і, лише коли їм виповнюється чотири місяці, вони залишають домівку, покладаючись на власні сили.

Санітари

Хоча марабу часто зневажають за те, що він живиться падаллю, насправді цей птах виконує досить корисну роботу. Хижаки залишають на африканських рівнинах багато туш, які починають розкладатися. Якщо з цими тушами нічого не зробити, то через них можуть легко поширитись хвороби, а це становитиме небезпеку як для людей, так і для тварин. Проте марабу виконує корисну працю санітара. Разом з грифами, які теж належать до хижих птахів зі здоровим апетитом, вони шукають на рівнинах мертвих тварин. Знайшовши тушу, марабу чекає, поки агресивніші грифи розірвуть тіло тварини своїми загнутими дзьобами. У зручний момент марабу швидко кидається на падаль і своїм довгим дзьобом, немов скальпелем, хапає кусень м’яса, а тоді стає осторонь, чекаючи наступної нагоди. Коли грифи наїдяться, настає черга марабу битися за кожний шматочок м’яса, який ще залишився. Марабу з’їдає майже все, що в стані проковтнути, окрім кісток. Він легко ковтає шматки вагою 600 грамів.

За останні роки марабу виконує свої санітарні роботи не лише у незаселених місцевостях. Цей птах вже майже не боїться людей і часто навідується до смітників у містах та селах. З яким результатом? Навколишнє середовище стало чистішим. Марабу навіть оглядає рідкі відходи з бойні, відшукуючи позосталі шматочки. Про його наполегливість свідчить такий приклад. У пошуках шматочка м’яса поблизу бойні у західній Кенії марабу вмудрився проковтнути ніж різника. Декілька днів пізніше біля того самого місця знайшли чистісінький ніж, тоді як марабу, котрий відригнув його, як звичайно, продовжував займатися своїми справами без жодних ознак пошкодження!

Майбутнє марабу

Тимчасом як його найближчий родич, індійський марабу, зникає, африканський марабу процвітає. Невідомо, чи вони взагалі мають ворогів у природному середовищі. У минулому найбільшим ворогом цього птаха була людина. Цих великих лелек відстрілювали, а м’які задні пір’їни висмикували, аби прикрасити жіночі головні убори. «Неймовірно,— говориться в книжці «Лелеки, ібіси та ковпиці у світі» (англ.),— що такі делікатні та чарівні пера, котрі прикрашають віяло або іншу красиву річ, якими дорожить жіноче серце, належали цьому величезному, понурому і гидкому птаху, що живиться падаллю». На щастя, останніми роками таке непомірковане винищення зменшилось, і їхня кількість знову зростає. Без сумніву, наша розповідь про марабу виявила, що цей птах просто не заслуговує на те, аби його обмовляли і ставились до нього з презирством. Ми отримуємо велику користь з того, що марабу ефективно та працьовито очищує навколишнє середовище. Хоча марабу і не є красенем серед птахів, все-таки цей птах непомітно приносить славу своєму Творцю (Псалом 148:7, 10).

[Ілюстрація на сторінці 16]

Масивний клиноподібний дзьоб птаха іноді виростає більше ніж 30 сантиметрів завдовжки.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Розмах крил у марабу понад 2,5 метра.

[Відомості про джерело]

© Joe McDonald

[Ілюстрація на сторінці 17]

Про недосвідчених марабунят чудово потурбуються.

[Відомості про джерело]

© M.P. Kahl/VIREO

[Ілюстрація на сторінці 18]

Досі не відомо, яка біологічна функція мішка марабу.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Гніздо інколи зведене на висоті 30 метрів над землею.