Ставлення до старості змінюється
Ставлення до старості змінюється
У ЯКОМУ віці ви станете старим? Здається, відповідь залежатиме від того, кого запитати. Підлітки відразу ж зарахують до цієї категорії будь-кого, кому за 25.
Проте оперні співаки досягають вершини слави у пізніші роки свого життя. В одному повідомленні австралійської газети «Сан гералд» говориться про осіб, котрі хочуть підніматися по службовій драбині: «Якщо ви не досягли успіху до 40 років, вам уже не вдасться зробити цього».
Загальнопоширені припущення
Дехто може вважати, що старші люди схильні до нещасних випадків, повільно вчаться і в них швидко погіршується здоров’я. Чи такі припущення розсудливі? Статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я свідчить, що у цілому європейському регіоні «кожен третій смертельний випадок у дорожньо-транспортній пригоді трапляється з людьми віком до 25 років». Окрім того, здоров’я найчастіше погіршується у віці від 30 до 40 років, і не існує жодних доказів, що з віком у здорової особи зменшуються розумові здібності».
А що сказати про припущення, що старші люди неодмінно хворі? «Те, що старіння і хвороби йдуть поруч — це загальнопоширений міф»,— каже «Медичний журнал Австралії». Річ у тім, що багато старших осіб відносно здорові та не вважають себе старими. Дехто з них погоджується з американським політичним діячем Бернардом Баруком, який сказав: «Для мене старість — це завжди на п’ятнадцять років більше, ніж мені».
Чому ж тоді старші люди часто зазнають дискримінації, а часами навіть відверто упередженого ставлення? Певною мірою відповідь залежить від ставлення до старіння.
Ставлення до старості
«Американці схиблені на молодості та перекрутили погляд засобів масової інформації на похилий вік»,— заявив Макс Франкель у часописі «Нью-Йорк таймс меґезін». Далі він із сумом продовжує: «Старожилів практично прогнали із засобів масової інформації». Це допомагає зрозуміти сучасний парадокс, який прокоментував «Кур’єр ЮНЕСКО»: «Ніколи... не було суспільства, яке робило б так багато для своїх старших членів. Вони дістають економічну допомогу і соціальний захист, але їхній образ в очах суспільства глибоко негативний».
Навіть медицина не застрахована від таких упереджень. Як повідомляє «Медичний журнал Австралії», «багато лікарів, а також суспільство загалом вважає, що люди, котрим за 65, вже застарі для профілактичного догляду. (...) Таке негативне ставлення... означає, що старших людей усунули з багатьох важливих досліджень».
Той самий журнал стверджує: «Іноді низькоякісне медичне обслуговування людей похилого віку виправдовують негативним ставленням до них, відносячи таких людей до категорії «старечих». Вважаючи звичайні, хоч і незначні, функціональні
розлади (наприклад, погіршення зору і слуху) природними ознаками старіння, на них просто не звертають уваги. (...) Запорукою ефективності профілактичної програми є зміна ставлення до старших людей».«Можливо, настав час переглянути традиційне визначення старості, принаймні у розвинених країнах»,— зазначає британський медичний журнал «Ланцет». Чому це настільки важливо? У тому журналі пояснюється: «Змінене визначення може розвіяти похмурі, песимістичні і гнітючі прогнози, котрі дуже часто використовують, аби підтримати упередження про наплив людей похилого віку, які витрачають «значну частину» і так недостатніх ресурсів, що виділяються на охорону здоров’я».
Приплив «сивизни»
Слід визнати, що «сива» хвиля досягла берега, і це не просто хвиля, а справжній приплив. «Кур’єр ЮНЕСКО» повідомляє: «Загальна кількість людей у віці понад 64 роки протягом періоду між 1955 та 2025 збільшиться учетверо, їхня частка в населенні світу подвоїться».
Кількість людей похилого віку в Індії вже перевищила населення Франції. І кажуть, що у США 76 мільйонів так званих
«бейбі-бумерів», тобто тих, хто народився впродовж 18 років після Другої світової війни, вийдуть на пенсію протягом наступних 50 років. Тимчасом як така тенденція світового населення до старіння викликає стурбованість у багатьох економістів і працівників сфери охорони здоров’я, вона теж змушує нас переглянути декотрі упередження щодо старіння.Перепис сценарію
Дехто порівнює життя до п’єси на три дії. Вважають, що юнацьке захоплення і здобуття освіти переважає у першій дії. Обов’язки, пов’язані з вихованням дітей та безжалісний тиск роботи,— основна тема другої дії. У третій дії акторам радять зійти зі сцени і непомітно сидіти у кріслі, зі смутком чекаючи, поки не опуститься остання завіса.
Проте з багатьох причин, у тому числі й з огляду на помітний протягом XX століття поступ у сфері охорони здоров’я й гігієни, час, який тепер «актори» проводять за кулісами під час «третьої дії», збільшився до 25 років. Багатьох уже не задовольняє лише бездіяльний вихід на пенсію. Дедалі більша кількість цих активних літніх людей ставить вимогу переписати такий сценарій.
Значний внесок
Загальнопоширене уявлення, що надто багато людей похилого віку залежні від інших, просто хибне. «Нью-Йорк таймс меґезін» повідомляє, що у США «більшість старших осіб є самостійними людьми, які належать до середнього класу споживачів, і вони більш фінансово забезпечені, ніж молоді подружжя... а соціологи розпізнають появу нової значної групи... заможних людей похилого віку». Професор маркетингу Філіп Котлер при Північно-західному університеті в США висловився стосовно цього: «Фахівці з маркетингу незабаром найбільше будуть орієнтуватися на багатих споживачів віком 55 років і вище».
Внесок активних людей похилого віку значно більший, ніж просто грошовий вклад. Сіднейська газета «Санді телеґраф» описує таку тенденцію в Австралії: «Сьогодні бабусі турбуються про своїх онуків половину часу, необхідного для догляду за дітьми. Причиною є те, що понад третина жінок, котрі працюють, віддають своїх дітей бабусям, коли самі йдуть на роботу».
У таких місцевостях, як місто Труа в Франції, нагромаджена мудрість літніх людей вважається цінною допомогою. Цю мудрість використовують, коли людей похилого віку залучають до позашкільних занять, аби навчити дітей фаху теслі, каменяра, склодува, будівельника і слюсаря-водогінника. Окрім того, що старші особи навчають інших, вони самі ходять до навчальних закладів, аби оволодіти різними вміннями.
Згідно з виданням «Кур’єр ЮНЕСКО» за березень 1999 року, «Міжнародна асоціація університетів третього віку, штаб-квартира федерації яких міститься у Парижі», повідомляє, що «нині у світі є понад 1700 університетів так званого третього віку [для літніх громадян]». Про ці університети вищезгаданий журнал каже: «Структура і спосіб функціонування цих університетів дуже різниться від тої чи тої країни, та всі вони мають одне завдання: допомогти людям похилого віку залишатися справжніми дійовими особами у суспільно-культурному плані». За повідомленнями, один з таких закладів у Японії налічує 2500 студентів!
«Сумарний внесок людей похилого віку у свої сім’ї та суспільство є величезним, хоча це й важко оцінити, оскільки більша його частина не винагороджується»,— сказав Александр Калаш, керівник групи Програми ВООЗ з проблем старіння і здоров’я. Він заявляє: «Країни... повинні вважати літніх людей не тими, хто спричиняє проблеми, а тими, хто може їх розв’язати... в першу чергу могутніми людськими ресурсами».
Безперечно, на нашу здатність зазнавати втіхи від старших років може вплинути загальне уявлення й упередження інших, але більшою мірою її також формує наше власне ставлення до життя. Що ви особисто можете зробити, аби залишатися активним як розумово, так і фізично, навіть тоді, коли тіло старіє? Прочитайте, будь ласка, інформацію на сторінках 12, 13 і зверніть увагу, що, за словами деяких осіб похилого віку, є ключем до того, аби залишатися активним і насолоджуватися життям.
Намагайтеся вести активний спосіб життя
Ви помітите, що спільна риса активних літніх осіб — це змістовний робочий графік, чи то на світській роботі, чи як добровільний працівник. Вони також регулярно займаються спортом, виявляють особистий інтерес до людей усіх вікових груп і задовольняють свої основні духовні потреби. Як ви, можливо, побачили, ці ключі до щасливого активного життя стануть у пригоді як для молодих, так і для старших.
У даний час невтішна правда полягає в тому, що навіть у той момент, коли ви читаєте цю статтю, ви також старієте (Екклезіяста 12:1). Однак було б мудро взяти до уваги підсумок «Бюлетеня Всесвітньої організації охорони здоров’я»: «Завдяки здоров’ю людина є активною, і, з іншого боку, щоб мати якнайбільше шансів бути здоровим, потрібно вести активне життя».
[Рамка/Ілюстрації на сторінках 12, 13]
Вони і далі активні та насолоджуються життям
▪ ПІВДЕННА АФРИКА. Піт Венцель, якому 77 років, є повночасним добровольцем.
«Я усвідомлюю, що для того, аби далі бути фізично здоровим, важливо регулярно займатися фізичною діяльністю. Впродовж останніх декількох років я доглядаю власний садок. Після такої фізичної праці почуваюся іншою людиною. Аби виконати якнайбільше роботи, я намагаюся керуватися принципом: «Вагання — це злодій часу, зволікання — його головний співучасник».
[Ілюстрація]
«Я усвідомлюю, що важливо регулярно займатися фізичною діяльністю» (Піт).
▪ ЯПОНІЯ. Йошіхару Шіозакі 73 роки, він працює консультантом з нерухомості.
«У мене хвороба люмбаго, підвищений кров’яний тиск і хвороба Меньєра. Чотири рази на тиждень я їжджу велосипедом 12 кілометрів — на роботу і назад. Такі вправи корисні для мене, оскільки не викликають напруження спини, проте зміцнюють м’язи ніг. Я намагаюся жити в мирі з людьми, в тому числі з сусідами. Стараюсь не дошукуватися помилок і вад у інших. Я зрозумів, що люди реагують значно швидше, коли їх заохочувати, а не критикувати».
[Ілюстрація]
«Стараюсь не дошукуватися помилок у інших» (Йошіхару).
▪ ФРАНЦІЯ. Леон Шалоні, якій 84 роки, є повночасною благовісницею.
Коли 1982 року я вийшла на пенсію, мені було важко, оскільки любила свою роботу перукаря. У мене не було жодних обов’язків, тому я стала піонером, як називають повночасних благовісників Свідків Єгови. Чимало біблійних вивчень із зацікавленими людьми допомогли мені залишатися розумово активною. У мене немає машини, тому я багато ходжу. Це допомагає залишатися здоровою.
[Ілюстрація]
«Чимало біблійних вивчень допомагають мені залишатися розумово активною» (Леон).
▪ БРАЗИЛІЯ. Франсіску Лапастіна, якому 78 років, є повночасним добровольцем.
«Зазвичай я не ображаюся, коли хтось завдає шкоди або ігнорує мене. Я припускаю, що та особа може мати певні труднощі чи проблеми. У всіх нас бувають дні, коли ми не дуже люб’язні. Тому намагаюся не тримати на когось образи і пам’ятати, що людям теж доводиться терпіти мене. Це допомогло мені знайти багато справжніх друзів».
[Ілюстрація]
«Намагаюся не тримати на когось образи» (Франсіску).
▪ АВСТРАЛІЯ. Дону Мак-Лану 77 років, він все ще працює 40 годин на тиждень.
«Пройшло чотири роки з того часу, як мені зробили аорто-вінцеве шунтування на серці, а в мене й далі чудове здоров’я. Я не вважав, що ця операція позбавила мене дієздатності на ціле життя. Я кожного дня ходжу гуляти, як робив це роками. Ще в молодості я спостерігав, як інші передчасно старіють, тому постановив, що не дозволю собі перейняти такий склад розуму. Я отримую велику радість, коли знайомлюся з людьми і починаю розмову. Якщо ми виділятимемо час на духовні справи в нашому житті, то переконаємось у правдивості слів з Псалма 103:5 (Хом.): «Він насичує твій вік похилий благом, й оновляється, як орел, твоя юність».
[Ілюстрація]
«Не старійте передчасно» (Дон).
▪ ЯПОНІЯ. Чійоко Чонан, якій 68 років, є повночасною благовісницею.
«Аби підтримувати добре здоров’я, слід уникати накопичення стресу і слідкувати, щоб не виснажуватися. Я намагаюся не брати все близько до серця і зрозуміла, що час від часу зміна виду діяльності допомагає мені. Нещодавно я почала вчитися рахувати на рахівниці, аби тренувати свої пальці та розум. Вважаю, що корисно братися за щось нове».
[Ілюстрація]
«Вважаю, що корисно братися за щось нове» (Чійоко).
▪ ФРАНЦІЯ. Джозеф Курдюдо, якому 73 роки, є повночасним добровольцем.
«Аби входити в літа з приємністю, важливо залишатися активним доти, доки можливо. Праця несе задоволення, і вам слід стежити за своїм харчуванням та робити необхідні пристосування. Думаю, якщо маєте в житті мету, це робить вас іншою людиною. Вважаю, що духовність відіграє надзвичайно важливу роль у тому, щоб і далі мати добре здоров’я. До того як стати Свідком Єгови, я був дуже нерішучим і песимістичним. Знання біблійної правди — це дивовижна сила, яка дає особі розумову наснагу, аби справитися з різними труднощами».
[Ілюстрація]
«Духовність відіграє надзвичайно важливу роль» (Джозеф).