Розповідь про дивовижні секрети мідій

ВОНИ виробляють водонепроникний суперклей, працюють, як пилососи, і навіть вчать науковців відновлювати гени. Хто ж це? Непоказні маленькі молюски за назвою мідії!

Мідії живуть по всьому світі. Декотрі — у морі, інші — у прісноводних річках і озерах. Їхня двостулкова черепашка ховає м’яке тіло, вкрите шкірястим органом — мантією. Як і всі молюски, мідії з їжі і води збирають у мантію кальцій та вуглекислоту, змішують їх і утворюють черепашку. Щоби зрівнятися з молюсками, людині потрібно було б наїстися каміння, перетравити його і виділити готові будівельні матеріали, які автоматично вклалися б у стіни й дахи! Однак учені захоплюються не так черепашкою мідії, як її ногою.

Суперклей

Спробуйте відчепити мідію від каменя — ви відчуєте, що вона тримається неймовірно міцно. Це необхідно, щоб витримувати удари гостродзьобого зголоднілого птаха і потужні поштовхи хвиль. Як же мідії вдається так міцно приліплюватися? Обравши місце проживання, мідія висуває свою язикоподібну ногу з черепашки і притискає її до твердої поверхні. Особливі залози виділяють рідку суміш білків у жолобок, що тягнеться по всій довжині ноги. Рідина швидко застигає, утворюючи тоненьку гнучку нитку приблизно 2 сантиметри завдовжки. З кінця цієї нитки, подібного до крихітної подушечки, виділяється крапелька природного клею, тоді мідія підіймає ногу і — перший кріпильний шнур вже є. Жмути таких ниток називаються бісусом. Вони утримують мідію на місці проживання, як мотузки намет. На все йде лише три-чотири хвилини (дивіться малюнок).

Уявіть собі, що у вас є дуже міцний клей. Він не токсичний і настільки м’який, що проникає у найменші щілинки і тріщинки й тримається на будь-якій поверхні, навіть під водою. Такий клей дуже знадобився б корабельникам, щоб, ремонтуючи кораблі, не ставити їх у сухий док, на що витрачається багато коштів. Працівники, які обробляють кузови автомобілів, залюбки придбали б по-справжньому водонепроникну фарбу, яка не боїться іржі. Хірурги радо застосовували б надійний клей для зламаних кісток і ран. Стоматологи могли б робити з нього пломби і заповнювати тріщини зубів. Можливості застосування цієї речовини незліченні.

Проте вчені не збираються отримувати цей суперклей від самих мідій. Щоб одержати лише один грам клею, знадобилося б 10 000 молюсків. Багато видів мідій уже на грані вимирання, і, коли б ще й задовольняти потреби світу їхнім суперклеєм, цих тварин було б повністю винищено. Американські вчені відокремили і клонували гени для отримання п’яти клейких білків мідій і сподіваються незабаром почати експериментальне масове виробництво. Британські вчені також досліджують один з цих білків. І все ж мідії набагато випереджують  вчених. Тільки цим молюскам відомі точні рецепти суміші білків відповідно до поверхні. Молекулярний біолог Франк Роберто із захопленням сказав: «Хіба це можливо повторити?»

Пилосос

Мідії є фільтраторами. Кожна з багатьох видів мідій щодня пропускає крізь себе кілька літрів води і затримує не тільки їжу і кисень, але й шкідливі бактерії і токсичні хімікалії. Завдяки цьому мідії надзвичайно добре очищують воду. Крім того, вони зручні й дуже чутливі детектори забрудненості води. Для прикладу, сотні мідій запустили в море навколо нафтового родовища Екофіск біля узбережжя Норвегії. Щомісяця вчені збирають їх і вимірюють рівень забруднення в черепашках, щоб визначити, чи хімікалії, які потрапляють у море, шкодять морській флорі і фауні. З 1986 року мідій і устриць використовують у Проекті нагляду за мідіями, який втілюють у життя в прибережних і внутрішніх водах Північної Америки. Дослідники мають повну картину змін у складі води, щороку перевіряючи рівень хімікалій у молюсках, а це дуже доцільно.

Поширена думка, що один з прісноводних родів мідій, тригранка річкова, тільки заважає і шкодить. Мабуть, у середині 1980-х цього з ніготь завбільшки уродженця Східної Європи випадково поселили в Північній Америці, коли трансатлантичний корабель вивантажив баластну воду. Позбавлені природних ворогів, ці мідії швидко  розмножились у Великих озерах і суміжних водоймах. Молюски засмічують водогінні труби і приліпляються до човнів, пірсів та мостів, що призводить до багатомільйонних втрат. Також вони витіснили деякі місцеві види мідій.

Однак з цього є й певна користь. Адже тригранки — найліпші фільтратори, вони швидко очищають темні озерні води, поглинаючи плавучі водорості. Завдяки цьому ліпше себе почувають підводні зелені рослини, в яких знайшли затишок інші озерні мешканці. Тепер учені працюють над тим, щоб використовувати неперевершені здібності мідій-фільтраторів для очищення води громадського споживання від шкідливих бактерій і навіть для усунення нечистот на підприємствах з очистки стічної води.

Інші застосування

Чи ви знаєте, що певні прісноводні мідії створюють перлини і деякі з них досить цінні? Прикраси, інкрустовані перламутром та перламутрові ґудзики, які вам, можливо, доводилось носити, були зроблені, мабуть, саме з мідій. Блискучий перламутр, що сяє кольорами веселки, отримують з внутрішнього шару черепашки. Його також використовують у штучному виробництві перлів. Для цього від черепашки мідії відділяють крихітну часточку перламутру і кладуть в устрицю. Та покриває предмет подразнення шарами перламутру і зрештою формує перлину.

Ну і, звісна річ, деякі морські мідії годують нас! Не одне століття люди смакують ніжним поживним м’ясом мідій, приготованим різними способами. Французи почастують вас «мулє маріньє», тобто мідіями, тушкованими у соусі з білого вина й цибулі-шалот. Іспанці ж полюбляють багату на складники «паелью», а бельгійці подають мідії у великому паруючому горщику з картоплею фрі. У всьому світі збиранням мідій займаються великі монополії, однак у деяких європейських країнах і досі працюють сімейні підприємства. Слово перестороги: якщо хочете скуштувати смачну страву з мідій, упевніться, що вони походять від надійного постачальника, і ніколи не збирайте молюсків самі, хіба що будете абсолютно впевнені у чистоті води.

Хто знає, які ще секрети має мідія? Адже вважають, що декотрі з них живуть понад сто років! У них є крихітне серце, що перекачує прозору кров, але вони не мають мозку. Тож як їм вдається робити всі ті чудеса? Біблія відповідає: «Говори до землі — й вона навчить тебе, і розповідять тобі риби морські. Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?» (Йова 12:8, 9).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 24]

Майстер з ремонту генів

Мідія батімодіолюс (Bathymodiolus) живе в одному з найменш привітних місць на землі, на Серединно-Атлантичному хребті, де гарячі джерела випліскують високотоксичні хімікалії, які безперервно шкодять генетичній будові цих створінь. Однак завдяки особливим ферментам мідії «ремонтують» свою ДНК. Науковці вивчають ці ферменти, сподіваючись знайти спосіб виправляти людську ДНК, спотворену хворобою чи віком.

[Схема/Ілюстрація на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Як багато мідій прикріпляються до поверхні.

Нога

Бісусний отвір

Нитки бісуса

Нитка

Розширення

[Ілюстрація на сторінці 22]

Мідії чудово очищають воду.

[Відомості про джерело]

Ontario Ministry of Natural Resources/Michigan Sea Grant

[Ілюстрації на сторінці 23]

Азіатська зелена мідія (Perna viridis).

Мідія їстівна (Mytilus edulis).

Тригранка річкова (Dreissena polymorpha).

Каліфорнійська мідія (Mytilus californianus).

Мідія віллоза іріс.

(Масштаб не збережено).

[Відомості про джерела]

Азіатська зелена мідія: Courtesy of Mote Marine Laboratory; Тригранка: S. van Mechelen/University of Amsterdam/Michigan Sea Grant; Мідія віллоза іріс і фото зліва внизу: © M. C. Barnhart

[Ілюстрація на сторінці 24]

Паелья, іспанська страва з багатьма складниками, в яку зазвичай додають мідії.