Мадрид. Столиця, збудована королями

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

КОЖНА країна має свою столицю. Деякі столичні міста виросли біля природних гаваней і довгий час були метушливими портами. Інші виникали біля зручних річкових переправ і завдяки цьому швидко розростались та ставали столицями. Багато європейських столиць уже в часи стародавнього Риму були чималими містами. Але Мадрид, столиця Іспанії, становить виняток. У 1561 році тут навіть не було й 10 000 мешканців, але пройшло зовсім небагато часу — і Мадрид став славним містом.

Причина цього проста. Філіп II, король Іспанії та неосяжних заморських володінь, втомився переносити столицю з одного міста Кастилії в інше. Він був завзятим мисливцем, тому вирішив осістися зі своїм двором десь неподалік від улюблених місць полювання. Для цього найліпше підходив Мадрид: було тут багато води і достатньо місця для розширення майбутньої столиці, а в околицях — родючі землі.

 Отже, Філіп зупинився на Мадриді. Тоді за його наказом місто почали перетворювати на справжню столицю. Наступники Філіпа II продовжили прикрашати Мадрид, і завдяки цьому місто стало нерозривно пов’язане з королівським двором. У XVII сторіччі воно уже було найбільшим в Іспанії. Нині Мадрид — це квітуче місто, де живе понад три мільйони людей.

У Мадриді правили дві головні королівські династії, тому його визначні пам’ятки архітектури зазвичай пов’язують з однією з них. Старішу частину міста називають Мадридом австрійським, бо в XVI і XVII сторіччях тут правила австрійська династія Габсбургів. Пізніше, а саме з початку XVIII сторіччя, Іспанією почала правити династія Бурбонів. Отже, частину міста тієї епохи слушно називають Мадридом Бурбонів.

Упродовж століть іспанські монархи фінансували зведення багатьох величних споруд у Мадриді. Крім цього, королі з неабияким  завзяттям збирали твори відомих митців. У наш час ті безцінні колекції становлять ядро Мадридської національної галереї красних мистецтв. А колишні просторі королівські сади з палацами стали для жителів і гостей сучасного Мадрида улюбленими парками й місцями відпочинку.

Зелене місто

Королі любили полювання, а також захоплювались парковим мистецтвом, отже сприяли захисту лісів. Ось чому сучасний Мадрид має багато зелені. Від гірського пасма, що на півночі, й майже до центру Мадрида велетенським клином розкинулись ліси, яким майже не пошкодило те, що в останні десятиліття місто швидко розросталось.

Один з парків Мадрида розташований побіля королівського палацу. Колись на цьому місці, яке називається Каса-де-Кампо, королі влаштовували полювання. Нині тут розмістився сучасний зоопарк. На північ від  столиці розкинувся величезний дубовий ліс, який називають узгір’ям Ель-Пардо. Він тягнеться аж до Мадрида, і від центру міста до краю лісу — всього 10 кілометрів.

Філіп II, невдовзі після того як зробив Мадрид столицею Іспанії, відділив шмат того лісу під мисливські угіддя. Тепер це парк, окрасою якого є мисливський будинок, зведений ще батьком Філіпа II. Уся ця заліснена місцина стала регіональним заповідником, у якому живуть два європейські види птахів, котрим загрожує вимирання,— іспанський орел-могильник і європейський чорний гриф.

Парк Ретіро раніше був просторим королівським садом у центрі Мадрида. Тут для монарха і його родини влаштовували кориду, а на озерах — навіть морські баталії. Для широкого загалу парк став доступний у XVIII сторіччі. Але довший час сюди можна було приходити лише порядно, навіть вишукано вдягнутими. Сьогодні, звичайно ж, ніхто такої вимоги не ставить, і чимало мадріленьос (мадридців) кожні вихідні приходить у це популярне місце відпочинку. Тут людей особливо приваблюють два місця — кришталевий палац, побудований з кованого заліза і скла, а також півкругла колонада, яка сусідує з озером для прогулянок на човнах.

У XVIII сторіччі король Карл III, який кохався в мистецтві та науці, заклав Королівські ботанічні сади. У цих садах, що розкинулись по сусідству з парком Ретіро, уже впродовж двох з половиною століть вирощують рослини Центральної та Південної Америки.

Бульвар мистецтв

Мадрид має чи не найбагатші у світі картинні галереї, і цим місто теж завдячує іспанським королівським родинам. Музей Прадо було побудовано за наказом Карла III, котрий увійшов в історію як видатний правитель, що особливо багато зробив для цього міста. Майже всі експонати у Прадо — це, фактично, колекція творів мистецтва, що належала іспанським монархам. А почали її збирати ще понад чотири століття тому.

Придворний маляр Веласкес, який жив у XVII сторіччі, не лише сам творив чудові картини для свого патрона Філіпа IV, але й об’їздив мало не всю Європу, скуповуючи для короля мистецькі шедеври. У наступному сторіччі офіційним придворним художником став Франсіско Гойя. Тож зовсім не дивно, чому музей Прадо має розкішну колекцію полотен цих двох відомих митців.

Два інші цінні зібрання творів мистецтва містяться в музеї Тіссен-Борнеміша і в національному музеї Сентро-де-Арте-Рейна-Софія. Ці музеї разом з музеєм Прадо розташовані на просторій, фешенебельній вулиці. Цю вулицю, котру називають Бульваром мистецтв, прикрашає також чимало знаменитих статуй.

Мадрид, подібно до багатьох інших міст, не раз переживав мінливості долі. Під час громадянської війни в Іспанії (1936—1939 роки) столиця довгий час перебувала в облозі, тож рани, залишені війною — сліди від куль,— все ще можна побачити на монументальній арці Пуерта-де-Алькала́.

А втім, від самого початку засновники Мадрида прагнули, щоб у місті панувала висока культура, щоб люди в ньому жили у мирі. Мадридська хартія, яку ухвалили 1202 року, забороняла мешканцям міста брати участь у дуелях, носити зброю, лаятись та ображати одні одних. Від них теж вимагалося підтримувати в місті чистоту, не обдурювати інших городян і не влаштовувати надто розкішні весілля. Щодо чистоти, то Мадрид і досі дотримується давньої вимоги, а от весілля нині стали доволі гучні й розкішні. У численних кафе і ресторанах гості міста можуть відносно недорого скуштувати типової страви тапас. Це нарізані невеличкими шматками різні смакоти, які подають традиційно з холодним напоєм.

Останніми роками Мадрид дуже розрісся. У ньому добре розвинена транспортна мережа, а також чудово налагоджено обслуговування мільйонів туристів, які щороку приїздять помилуватися цим чудовим містом. Цього року у липні та серпні до Мадрида з’їдуться тисячі Свідків Єгови з Іспанії та інших країн. На одному з великих футбольних стадіонів Свідки планують провести міжнародний конгрес. Немало з них скористається цією нагодою, щоб на власні очі побачити столицю, збудовану королями.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 24, 25]

ПАЛАЦИ, ГІДНІ КОРОЛІВ

Королівський палац. Цей палац — напевно, одна з найвеличніших споруд у Мадриді. Побудований він на місці давньої мавританської фортеці, довкола якої колись почали зводити місто. І хоча з 1931 року королівська родина не живе в цьому палаці, його все ще використовують для важливих державних церемоній. Поряд з палацом розкинулись симетричні сади, які спускаються до поблизької річки.

Палац Аранхуес. Аранхуес розташований за 50 кілометрів на південь від столиці, на березі річки Тахо. Тут родючі ґрунти і лагідний клімат. Не дивно, що Філіп II облюбував це місце й почав зводити палац. Будівництво палацу і його чепурних садів завершив у XVIII сторіччі Карл III.

Ескоріал. Це величезний архітектурний ансамбль: монастир, бібліотека, мавзолей і палацовий комплекс. Будувати його почав Філіп II невдовзі після того, як Мадрид зробився столичним містом. Через 20 літ будівництва Ескоріал став центром Філіпової імперії. Тут серед суворої простоти король міг усамітнитись і спокійно працювати. У цьому комплексі зберігається одна з найбагатших в Іспанії колекцій манускриптів, у тому числі кілька середньовічних іспанських перекладів Біблії.

Палац Ель-Пардо. Цей королівський мисливський будинок розташований у заповідному лісі на околиці Мадрида. Ще батько Філіпа II почав будувати цей палац, внутрішній дворик якого зберігся неторканим з тих часів.

Ля-Ґранха-де-Сан-Ільдефонсо. Тут, за 80 кілометрів на північ від Мадрида, розкинувся пишний палац. Його побудував Філіп V у стилі Версальського палацу, де пройшли дитячі роки короля. Вишукані палацові парки з фонтанами різко контрастують із сосновими лісами, що розкинулись на довколишніх горах.

[Відомості про джерело]

Foto: Cortesía del Patrimonio Nacional, Madrid, España

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 26]

ЗНАМЕНИТІ МІСЦЯ МАДРИДА

Пласа Майор (1). Понад три сторіччя цей майдан служив базарною площею і головним місцем різних подій: корид, коронації монархів і страти так званих єретиків. На одній з картин музею Прадо (2) зображено багатолюдну Пласа Майор під час автодафе, тобто публічного засудження єретиків, що відбулося у Мадриді 1680 року.

На площі Пласа-де-ла-Бійя стоїть ратуша. На цій затишній старовинній площі колись проводились перші міські збори. Оточена старими будинками площа й досі зберігає атмосферу Мадрида XVI віку. А неподалік розташований Пуерта-дель-Соль, найбільш метушливий міський майдан. Звідси увсебіч розбігаються вулиці, котрі переходять у дороги і ведуть у різні куточки країни.

Те, про що мовилось вище, належить до найстаріших визначних місць Мадрида. Пізніше, у міру того, як місто розросталось, королі з династії Бурбонів, а особливо Карл III, зводили інші пам’ятники та будинки або ж підтримували їх будівництво. При цьому за взірець часто бралися стилі рідної для Бурбонів Франції. Ось кілька цікавих пам’яток тієї епохи: Королівський палац, Національна бібліотека (3), Муніципальний музей (4), фонтан Кібели (5), фонтан Нептуна і Пуерта-де-Алькала́ (6).

[Відомості про джерела]

Picture 2: MUSEO NACIONAL DEL PRADO; pictures 5 and 6: Godo-Foto