Барселона — місто барв і стилів

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

УЯВІТЬ собі, ніби ви йдете просторою художньою галереєю. У ній — безліч шедеврів, кожен з яких так і манить до себе. Аж очі розбігаються від багатства химерних ліній, форм та яскравих кольорів. Ця чудова збірка творів мистецтва не розмістилась у якомусь будинку чи навіть палаці. Галерея ця — місто Барселона, яке ще можна назвати велетенським музеєм просто неба, а перлиною того музею є Куадрат Дор * («Золотий квадрат»). Експонати цього незвичайного музею — не полотна і не скульптури, а самі будинки. Тут відвідувачі можуть побачити дивовижне розмаїття стилів і декоративних оздоблень.

Барселона розкинулась на північному сході Іспанії, на березі Середземного моря, за 160 кілометрів на південь від французького кордону. Це типово європейське місто. Протягом останніх століть воно уславилось як місто архітектурних нововведень і багатоманітних художніх стилів.

Барселона потрапляла в руки різних завойовників — римлян, вестготів, маврів, франків. Та попри це вона завше була значним торговим осередком. Вже у XIV сторіччі місто стало найбільшим в Іспанії промисловим центром і середземноморським портом. У сучасній Барселоні почесне місце займають готичні споруди і пишний кафедральний собор, які були зведені ще в ті часи. Велич готичних будівель (1), зведення яких вимагало складних та передових на той час технологій, свідчить, що в ту епоху місто було багатим і квітучим.

У XVI сторіччі Іспанія зосереджує свою увагу на Америці, адже торгівля із заморськими краями приносить колосальні доходи. Та ось прийшло XIX сторіччя — епоха промислової революції — і Барселона стає столицею іспанської текстильної промисловості. Місто знову починає процвітати.

Народження нового міста

Промисловий бум у Барселоні XIX віку приніс зі собою не тільки добробут, але й немало клопотів. У другій половині того століття різко збільшилась кількість мешканців Барселони, хоча саме місто не дуже й розбудовувалось. Треба було щось робити, аби врятувати місто від перенаселення. Тож один інженер-будівельник, Ілдефонс Серда,  отримав завдання: створити план розширення Барселони.

У 1859 році проект був готовий. Назвали його Л’Ейшампле, тобто розбудова, і згодом так стали називати центральний район міста. За проектом майже квадратні симетричні квартали й вулиці, обсаджені деревами, скидались на шахівницю. Тож мало з’явитись монументальне, зручніше для мешканців нове місто Барселона.

План Серда швидко ставав реальністю. Кожен квартал міста будувався за своїм, унікальним проектом, тому нині туристи можуть милуватися великим розмаїттям чарівної та вишуканої архітектури. Були теж прокладені елегантні проспекти й бульвари. Роберт Х’юз у книжці «Барселона» (англ.) пише, що «саме архітектура зробила район Л’Ейшампле одним з найцікавіших міських районів Європи».

Барселона просто на очах ставала багатим містом. Тому тут вирішили провести всесвітню виставку 1888 року. На пам’ять про цю важливу подію неподалік від центру міста було зведено Арк де Тріомф (2) (Тріумфальну арку). Цей незвичайний монумент також засвідчив те, що у місті з’явилась нова мистецька течія, завдяки якій Барселона стала разюче відрізнятись від інших міст світу.

Новий стиль оживляє місто

На початку XX сторіччя у Європі й США розквітає новий стиль у мистецтві — «ар нуво», тобто модерн. Для цього стилю характерні декоративність і наслідування природи та її форм *. Барселона мала гроші, мала також план розвитку, а передові архітектори аж горіли бажанням експериментувати зі своїми ідеями. Тому власне модерн зробив Барселону неповторним містом. Прогресивним популяризатором нового стилю в архітектурі був Антоні Гауді (1852—1926 рр.), який залишив незгладимий слід в історії міста.

У Барселоні можна знайти більшість з найліпших праць Гауді, немало з яких увійшли до списку світової спадщини. Варто, наприклад, побачити Каса Міла (3), або Ла-Педрера, будинок, який розташований неподалік від центру на проспекті Паседж-де-Ґрасіа. Цей будинок майже не має прямих ліній. Здається, ніби його хвилястий фасад  вирізьблено з пісковику. Ззовні він прикрашений балконами, поруччя яких виготовлені з кованого заліза і нагадують чудернацьке плетиво листків та плодів ожини. Всередині дому вигнуті стелі й колони творять найвигадливіші форми.

На проспекті Паседж-де-Ґрасіа стоїть інший витвір геніального Гауді — Каса Батло (4). З 1904 до 1906 року архітектор займався реконструкцією будинку багатого промисловця Жузеп Батло-і-Касановас. Гауді вдалося створити справжній дім-фантасмагорію: хвилястий дах вигнувся наче спина динозавра, а його черепиця нагадує луску риби. Цей чудернацький будинок — мов посланець зі світу мрій і фантазій.

Та найяскравіше оригінальність Гауді розкрилась у його недокінченому шедеврі, храмі Саграда Фамілія (5). Чотири шпилі на північному фасаді нагадують чотири височенні підсвічники, на котрих ніби застигли патьоки воску. Ці башти, що височать над довколишніми будинками, відомі по цілому світі як візитна карка Барселони.

Не менш чудернацьким є парк Ґюель (6), який теж запроектував Гауді. Парк розкинувся на гірському схилі в західній частині міста. Вигнуті скульптури й колони, різнобарвні мозаїки і химерні будинки з вигадливими коминами контрастують тут з чепурним парком, серед якого розміщені всі ці архітектурні дива. Ще один приклад феєричного поєднання форм і кольорів — це Палау-де-ла-Музіка-Каталана (7) (Палац музики), який запроектував сучасник Гауді — Думенек-і-Мунтанер.

Поміж горами і морем

Барселона славиться не лише своєю цікавою архітектурною спадщиною, а й кліматом, адже розташована вона в унікальній місцині. Із заходу до Барселони підступають гори Койсерола, а на сході місто межує з Середземним  морем. Власне море вельми збагатило Барселону, яка стала для Іспанії головним торговим містом. Зовсім не дивно, що біля порту стоїть пам’ятник Христофору Колумбу (8), який вказує рукою на море.

Завдяки заслоні гір, а також морю в Барселоні панує м’який клімат. Цілий рік зрання до пізньої ночі вулиці міста заповнені людьми. Тут майже на кожному кроці натрапляєш на вуличні кафе й ресторанчики, які манять перехожих ароматом свіжої кави або смачнючих місцевих страв. А на базарах, наприклад, знаменитому Букерія, що на бульварі Ла-Рамбла, можна побачити таке розмаїття фруктів, овочів та морських створінь, що голова обертом іде.

Проте хто не побував на пагорбі Монтжуїк, той, можна сказати, не був у Барселоні. На цьому стрімкому взгір’ї, яке сусідує з морем, є музеї та картинні галереї, звідси відкриваються чудові види на Барселону і Середземне море. На Монтжуїку також розмістились більшість спортивних споруд, де проходили Олімпійські ігри 1992 року. Свідки Єгови планують з’їхатись до Барселони на свій міжнародний конгрес, котрий має проходити цього року з 31 липня по 3 серпня. Для такого багатолюдного зібрання найліпше підійде величезний футбольний стадіон Ноу Камп.

Барселона, подібно до інших великих міст, не позбавлена проблем, але це не заважає туристам і гостям втішатися її середземноморською атмосферою. Прилавки з квітами й кав’ярні на Ла-Рамбла, вузенькі вулички і середньовічна велич Готичного кварталу, чарівна архітектура нового міста — усе це Барселона, незабутній музей просто неба, місто барв і стилів.

[Примітки]

[Карта на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Барселона

Мадрид

Севілья

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вентиляційні труби і комини Каса Міла.

[Відомості про джерело]

Godo-Foto

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Top photos: Godo-Foto

[Відомості про ілюстрації, сторінка 17]

Sandra Baker/Index Stock Photography

Godo-Foto