Працює, як карніольська бджілка

Від нашого дописувача у Словенії

УСІ бджоли славні трудівниці. Але найпрацьовитіші серед них — карніольські бджоли *. Ці медоносні бджілки отримали свою назву від регіону Карніола, що на заході Словенії. У минулому вони були поширені лише від Балканського півострова до Карпатських гір. Нині карніольські бджоли відомі по цілому світі і дуже популярні серед пасічників.

Чому карніольські бджоли стали такими популярними? Вони виробляють багато якісного меду, непіддатливі хворобам, добре переносять холод і мають лагідну та неагресивну вдачу. Карніольські бджоли схильні до роїння, а це перешкоджає промисловому використанню цих бджіл. Та завдяки вмілій селекції такій проблемі можна зарадити. Чому ж ці бджоли вважаються найпрацьовитішими? Тому що зранку вони перші за інших бджіл вилітають з вуликів, і, отже, приносять більше нектару, потрібного для виготовлення меду. Крім того, вони збирають нектар на більших площах.

«Народ бджолярів»

Бджільництво у Словенії має довгу і вельми цікаву історію. Словенський біолог Янес Ґреґорі навіть назвав своїх співвітчизників «народом бджолярів». Словенці славились як добрі бджолярі ще у восьмому сторіччі нашої ери. З тих часів і аж до 1800-х років вони виготовляли вулики зі стовбурів дуплистих дерев. На деяких теренах Словенії такі вулики називались коріта, тобто корито.  Приблизно в XV сторіччі почали з’являтися тартаки, тобто лісопильні, тому вулики стали виготовляти з дощок. За видовжену форму їх жартома називали труґе, тобто труни.

Попит на віск і мед щоразу зростав, тому пасічництво перетворилось на важливу галузь господарства: з воску робили свічки, здебільшого для храмів та монастирів, а мед у ті часи був єдиним солодильним продуктом. Згодом словенські правителі прибрали цей вигідний бізнес до своїх рук, дозволивши займатися бджільництвом лише вибраним людям. У XVI сторіччі на цих теренах почали вирощувати гречку. Восени вона була чудовим джерелом нектару для бджіл, і це посприяло різкому зросту виробництва меду. Невдовзі район Карніола став одним з найбільших постачальників меду і воску. Вальвасор, карніольський учений XVII сторіччя, писав, що з цього регіону Словенії кожного року лише до Зальцбурга (Австрія) присилали «багато тисяч квінталів» меду *.

Карніольська бджола стає популярнішою

Регіон Карніола значно посприяв розвитку бджільництва. Наприклад, 1770 року, за наказом імператриці Марії Терезії, старшим викладачем нещодавно заснованої у Відні школи бджільництва призначили Антона Янша, уродженця Верхньої Карніоли. Під кінець 1800-х років дослідники дійшли висновку, що витривалі карніольські бджоли зможуть добре працювати також в інших краях. Власне тоді ці бджоли отримали свою теперішню назву й почали поширюватись по цілому світі. Вже на початку XX сторіччя Карніола експортувала залізницею «багато вагонів, заповнених вуликами» з бджолиними сім’ями.

Приблизно в ті ж роки традиційний дощаний вулик отримав назву краньїч, або карніольський вулик. Цей вулик цікавий тим, що він спричинився до появи унікального виду мистецтва. (Читайте «Вуликовий живопис», сторінка 24). Нині у Словенії є аж 7000 пасічників, котрі доглядають за 160 000 вуликів. У місті Радовліца навіть відкрили спеціальний музей історії пасічництва у Словенії.

Підхожий символ

Словенці віддавна вважають бджолу символом працелюбності та мудрості. Коли 1693 року на теренах нинішньої Словенії створили перше наукове товариство, його назвали «Товариством працелюбних», а за символ обрали бджолу. Члени цього товариства навіть називали один одного апес, що на латині значить «бджоли». Крім того, бджола як символ працьовитості знайшла своє місце у фінансовій сфері — її зображення можна побачити на чекових книжках і деяких монетах Словенії.

Словенці — працелюбний народ. Тож недарма вони прирівнюють себе до бджіл. У них існує приказка: «Глянь на бджілку — і навчись». Отже коли ви побачите бджіл чи скуштуєте меду, цього солодкого продукту їхньої праці, нехай вам пригадаються запопадливі трудівниці — карніольські бджоли.

[Примітки]

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 24]

Вуликовий живопис

Типова словенська пасіка нагадує великий прямокутний комод, у якому вулики, ніби шухляди, розташовані рядами одні над одними. З початку XVIII й аж до XX сторіччя існувала традиція розмальовувати передню стінку вуликів олійними фарбами. Донині збереглось 3000 зразків цього унікального мистецтва, а це лише маленька частка того, що було створено в минулому.

Тематика малюнків була переважно релігійною: зображали «святих», біблійні історії. Траплялися також зображення тварин, людей за щоденними справами, а також фантастичні й гумористичні сцени. Деякі малюнки присвячували родинному життю. Ось кілька сюжетів: жінка волоче чоловіка з шинка́ додому, два чорти жорнами гострять язика брехливій жінці.

Вуликове малярство називають «перлиною словенської культурної спадщини», «спрощеною енциклопедією народної мудрості» і «характерним лише для Словенії видом мистецтва». Ці малюнки створювались ще й з практичних міркувань. Оскільки вулики були розташовані один при одному, бджоли могли потрапляти не в свій дім і гинути як непрошені гості. Пасічники вважали, що різноманітні кольорові малюнки на передніх стінках вуликів допомагають бджолам швидко знаходити свою сім’ю.

[Ілюстрації]

«Адам і Єва».

«Йосипа продають до Єгипту».

«В’їзд Христа в Єрусалим».

Типова словенська пасіка з традиційними малюнками на вуликах.

[Відомості про джерела]

All apiary photos: Z dovoljenjem upravitelja rojstne hiše pisatelja Josipa Jurčiča

[Карта на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АВСТРІЯ

ІТАЛІЯ

СЛОВЕНІЯ

Карніола

ХОРВАТІЯ

АДРІАТИЧНЕ МОРЕ

[Відомості про джерело]

Карта: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Словенська монета з зображенням славнозвісної карніольської бджоли.

 [Ілюстрація на сторінці 23]

Карніольські бджоли мають лагідну та неагресивну вдачу.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Личинки.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Бджолина матка в оточенні молодих робочих бджіл.

[Відомості про джерело]

Foto: Janez Gregori