Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Польові квіти чи бур’ян?

Польові квіти чи бур’ян?

Польові квіти чи бур’ян?

Від нашого кореспондента в Канаді

Польові квіти по-особливому гарні. Спиніться на хвилинку і помилуйтесь вигадливими формами квіткових голівок. Багатство насичених барв і витончений аромат принесуть вам невимовну насолоду. Руки самі потягнуться до ніжних пелюстків. Їхня тендітна краса не залишить вас байдужими. Погодьтеся, що польові квіти — оздоба довкілля, вони додають радості нашому життю. І всім цим ми завдячуємо Тому, хто їх створив.

Ми захоплюємося безмежним розмаїттям квітів, їхніми формами й ароматом, але головне їхнє призначення — дати насіння. Тому насамперед квітка повинна бути привабливою для комах, птахів і навіть кажанів, які її запилюють. Особливо цікавляться польовими квітами співочі птахи й метелики. Як пояснює учений-садівник і автор книжок Джим Вільсон, птахи і комахи полюбляють нектар лише польових, а не культивованих квітів. Слід зазначити, що «колись,— як говориться в енциклопедії «Уорлд бук»,— усі квітки були польовими».

Що ж таке польова квітка? Просто кажучи, це квітка, що росте сама по собі. На землі нараховується тисячі видів квіток. Тільки в одній Північній Америці визначили понад 10 000 видів польових квітів. «Хоча цей термін загалом стосується рослин з м’яким стеблом і яскравими квітками, книжки називають польовими квітами і ті рослини, що мають дерев’янисте стебло. Отож така непослідовність не дозволяє прийти до єдиного визначення, яке б охоплювало усі види рослин, які ми називаємо польовими квітами»,— зазначає натураліст Майкл Рунц, автор книжки «Красуні і чудовиська. Таємний світ польових квітів» (англ.).

Насіння уміє мандрувати. Деякі насінини вибираються у довгу подорож разом з вітром або водою. Однак більшість не вирушає надто далеко, бо здатне прорости тільки в межах певного регіону. Дрібні насінини може віднести вітром за багато-багато кілометрів. А от насінини з «парашутиками», як наприклад насінини кульбаби, пролітають лише декілька десятків метрів.

Цікаво, що чимало звичних для Північної Америки польових квітів — переселенці з далеких країв. Коли люди в пошуках нових земель стали плавати за океан, безліч рослин і насінин мандрувало разом з ними. Багато рослин приїхало з Європи й Азії. Одні були завезені спеціально, інші — випадково. Чимало рослин опинилися в Північній Америці тому, що «потрапили між зерно і насіння інших сільськогосподарських культур або між солому та сіно, якими перекладали товари, чи в баласт корабля... Котрісь рослини привезли сюди як приправи або барвники чи ліки» («Польові квіти Америки», англ.). Як ці рослини стали бур’янами?

Коли польові квіти називають бур’яном

Загалом будь-яку рослину, що рясно розростається там, де ви її не збирались садити, чи то на газоні, в саду, чи на полі, називають бур’яном. «Чимало так званих бур’янів не вижило б... якби сама людина не створювала умов для їхнього росту»,— говориться в довіднику «Бур’яни Канади». Крім того, там зазначається: «Саме ми відповідальні за створення сприятливого середовища для росту тих рослин, яких ми найбільше хочемо позбутись». Деякі завезені польові квіти захопили ареали місцевих рослин і цілком змінили вигляд довкілля. Отже, завезена квіткова рослина може не тільки акліматизуватись, але й стати агресивним бур’яном.

Якщо вам колись доводилось мати хоч би й маленьку ділянку землі, ви знаєте, як важко боротися з бур’янами. На відкритий, не захищений від вітру і дощу верхній шар ґрунту постійно потрапляють мільйони найрізноманітніших насінин. Бур’ян має властивість швидко заповнювати собою відкриті ділянки землі і ставати на них господарем. Тож на своїй ділянці садівник змушений безперестанку воювати з небажаними рослинами. Власне тому польові квіти іноді називають бур’яном.

Милуйтесь цим чудом творива

Як же не милуватися красою лісистих схилів, що вкриті килимом весняних квітів. Тут побачите і білий триліум, і блакитний цикорій, котрий ясного дня, розкриваючи свої пелюстки, повертається за сонцем, а опівдні згортається. Ці весняні квіти починають «конкурс краси» в природі, який відбувається сезон за сезоном, рік за роком і учасники якого змагаються за увагу глядачів. Деякі квіти, наприклад лілійник рудуватий, з’являються ненадовго. Інші, скажімо рудбекія, цвітуть на залитому сонцем полі чи край дороги з кінця весни до початку осені.

Справді, польові квіти — це чудо творива. Коли на газоні чи в садку, на узбіччі дороги чи в лісі ви побачите якусь польову квітку, зупиніться і погляньте на її вигадливу форму, помилуйтесь чудовим кольором пелюсток, вдихніть її ніжний аромат. Нагадайте собі, що це дар від нашого щедрого Творця.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 18]

Чи знаєте ви?

Кульбаби колись у Північній Америці не було. Тепер цю рослину ви зустрінете майже скрізь по цілому світі. Деякі фахівці вважають, що вона походить з Малої Азії. Переселенці з Європи, які звикли вживати кульбабу в їжу, взяли її з собою і посадили на своїх городах. Сьогодні корінь кульбаби використовують для виготовлення багатьох запатентованих ліків, її листя додають у салати.

Королиця звичайна (невісточки) одна з найпоширеніших квіток, що ростуть на узбіччі доріг. Батьківщина цієї рослини — Європа. Її тендітний цвіт милує око, а кожна квітка — це кошик жовтих і білих квіточок. Серединка складається з крихітних золотого кольору двостатевих квіточок, оточених 20—30 білими крайовими несправжньоязичковими квітками, на які сідають комахи.

Лілійник рудуватий походить, мабуть, з Азії. Спочатку його привезли в Англію, потім — в Північну Америку. На кожному стеблі цієї рослини розкривається багато квіток, але цвітуть вони зовсім недовго. Розкриваються зранку і назавжди закриваються наприкінці дня.

Жовтець їдкий (куряча сліпота) — ще один переселенець з Європи. У Північній Америці він зазвичай росте на полях і вздовж доріг. Іноді жовтець виростає аж до 2 метрів заввишки. Однак не кожен знає, що ця квітка може бути небезпечною. Майже всі види жовтцю викликають різної сили подразнення. Ще з давніх-давен люди знали, що від жовтцю шкіра береться пухирями. Англійська письменниця XIX століття Анна Пратт писала: «Нерідко розповідають, як мандрівник лягав поспати на жовтець і прокидався від того, що його щока боліла і була сильно подразнена їдкими квітками».

[Відомості про джерела]

Кульбаба: Walter Knight © California Academy of Sciences; жовтець: © John Crellin/www.floralimages.co.uk

[Ілюстрації на сторінці 16]

Квіти цикорію.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Лілійник рудуватий.

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Білий триліум.

[Ілюстрації на сторінці 17]

Рудбекія.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 16]

Вгорі ліворуч: www.aborea.se; вгорі посередині: Courtesy John Somerville/www.british-​wild-flowers.co.uk; лілійник рудуватий: Dan Tenaglia, www.missouriplants.com, www.ipmimages.org