«ОДНОГО ранку я прокинувся і, сидячи на ліжку, подумав: “Мабуть, сьогодні я помру”,— пригадує Джеймс *.— Тоді мені було 12 років». Вже з такого юного віку Джеймс страждав на глибоку депресію. Пройшло 30 років і ось що він розповідає: «Мені щодня доводиться боротись з емоційним болем і гнітючими думками». У підліткові роки Джеймс почувався настільки нікчемним, що порвав усі свої дитячі фотографії. «Я не хотів залишати жодної згадки про себе»,— каже він.

Оскільки кожного з нас час від часу огортає смуток, нам здається, що ми добре розуміємо тих, хто має депресію. Але як насправді почуваються ті люди?

Глибока депресія — це не тимчасові періоди смутку, а гнітючий неспокій, який перешкоджає людині вести нормальне життя.

Альваро понад 40 років потерпає від «безпідставного страху, сум’яття, тривоги та сильної туги». Він розповідає: «Через депресію я надто болісно реагую на слова та вчинки інших людей і в усіх проблемах звинувачую себе». Альваро зізнається: «Нерідко я відчуваю жахливий біль, проте не можу сказати, що конкретно мене болить. Я чогось дуже боюся, але не знаю чого. І найгірше те, що я не маю бажання ні з ким говорити про свої почуття». Сьогодні Альваро вже з’ясував причину своїх страждань і вміє собі зарадити. Він каже: «Мені стало легше, коли я дізнався, що не єдиний так почуваюся».

Марія з Бразилії, якій 49 років, через депресію має безсоння, часто відчуває біль, дратівливість і «безкінечний сильний смуток». Марії полегшало, коли лікарі визначили причину її страждань. «Однак згодом я стала ще більше переживати,— розповідає жінка,— адже багато людей не розуміють тих, у кого депресія, і засуджують їх».

Хоча депресію спричиняють різні фактори, зазвичай вона вдирається в життя своїх жертв без попереджень. Річард з ПАР каже: «Зовсім неочікувано над тобою збираються темні хмари безпричинного смутку. Ніхто з твоїх рідних не помер і в твоєму житті не сталося жодної трагедії. Все ж ти відчуваєш пригнічення та апатію до всього. Ніщо не може розігнати ці темні хмари. Тебе огортає сильний розпач і ти не розумієш чому».

Не потрібно соромитися того, що в тебе депресія. Анна з Бразилії розповідає, що їй було дуже соромно, коли вона дізналась від лікарів про свій діагноз. «Відтоді минуло вісім років, а це почуття досі не покидає мене»,— зізнається Анна. Особливо важко дівчині було постійно боротися з безпричинним сумом і тривогою. Анна пригадує: «Іноді емоційні страждання настільки сильні, що я відчуваю фізичний  біль. Мене болять всі м’язи». Тоді Анна навіть не встає з ліжка. Також деколи вона безперестанку плаче. «Я так ридаю, що потім відчуваю жахливе виснаження,— каже дівчина.— Здається, в мені перестає циркулювати кров».

У Біблії говориться, що деколи люди можуть бути вкрай пригнічені. Наприклад, апостол Павло висловив занепокоєння тим, що одного чоловіка може охопити «надмірний смуток» (2 Коринфян 2:7). Дехто відчуває таку сильну депресію, що навіть хоче померти. Мабуть, багатьом таким людям знайомі почуття пророка Йони, який казав: «Краще мені смерть від мого життя» (Йони 4:3).

Що ж робити тим, хто страждає через депресію?