Каное. Досконалий канадський транспорт

У 1603 році експедиція французького дослідника Самуеля Шамплейна дісталася човнами до території сучасної Канади. Перетнувши Атлантичний океан, ці сміливці доплили річкою Св. Лаврентія майже до Монреаля. І саме тут вони зіткнулися з величезною перешкодою — порогами Лашін. Через ці пороги, як написав того року Шамплейн у своєму щоденнику, просуватися далі по річці було просто неможливо. Подорожувати суходолом заважали густі ліси. Тож як Шамплейн і його товариші продовжили свою мандрівку?

Вони залишили човни і, за прикладом місцевих жителів, пересіли в каное. «Завдяки каное,— розповідав Шамплейн,— тут можна швидко просуватися не лише великими річками, але й маленькими, і без проблем добратися у будь-який куточок».

Досконалий транспорт

Озера і річки Канади завжди вважалися ідеальними водними магістралями, а каное — досконалим транспортом. На каное індіанці розвідували нові місця, полювали і перевозили вантажі. Залежно від призначення та підручних матеріалів, вигляд і методи виготовлення цих човнів відрізнялися. Наприклад, на західному узбережжі з канадських червоних кедрів будували каное-довбанки. Для цього з колоди видовбували серцевину, а тоді заливали водою, в яку клали розпечене каміння. Деревина розпарювалась,  м’якла, і з неї було легко сформувати каное. Індіанці могли перевозити на цих швидких та безпечних човнах до двох тон вантажу і сміливо виходити у відкрите море, полюючи на великих тварин, навіть на китів.

Найвідомішим північноамериканським каное було, мабуть, берестяне каное. Оскільки береза містить речовину, яка називається бетулін, її кора дуже міцна, водонепроникна, а водночас неймовірно гнучка. Виробник каное Дейвід Гідмарк каже: «Берестяному каное, на відміну від каное з дерева і брезенту, не страшні жодні пороги».

На виготовлення берестяного каное також йшла деревина берези й кедра, коріння ялини і деревна смола. А оскільки цих матеріалів у лісі ніколи не бракувало, ремонт човна не створював проблем. Каное було досить легким, і тому, якщо на шляху траплялися небезпечні пороги або інші перешкоди, його просто переносили. Крім того, каное не засмічувало довкілля, як сучасні транспортні засоби. Відслуживши свій строк, воно, подібно до поваленого дерева, з часом розкладалося.

Методи виготовлення каное справді вражають. Ось що розповідав у XIX столітті один державний службовець: «Місцеві жителі не використовують цвяхів і гвинтів, а просто зшивають і зв’язують все докупи. Шви, стібки і вузлики абсолютно рівні, однакові та дуже міцні. Каное, наче справжній витвір мистецтва, може задовольнити навіть найприскіпливіше око».

Перед тим як у Канаді з’явилися поїзди, каное було найшвидшим і найнадійнішим транспортним засобом у багатьох частинах цієї країни. І навіть пізніше, коли люди стали подорожувати поїздами, вони не відразу відмовилися від каное.

У давнину каное відігравало настільки важливу роль у житті корінних мешканців Північної Америки, що залишило свій слід у їхній культурі і віруваннях. Наприклад, згідно з деякими легендами, люди пережили великий потоп не в біблійному ковчезі, а саме в каное.

Каное сьогодні

Каное й досі не втрачає своєї популярності в Канаді. Але тепер його використовують здебільшого для відпочинку і розваг. На жаль, дедалі важче знайти березу, з якої можна було б змайструвати добротне берестяне каное. Тому сучасні каное виготовляють з інших легкодоступних матеріалів, як-от алюміній, брезент, дерево і склопластик.

Відомий каноїст Білл Мейсон висловив цікаву думку: «Подорожуючи на каное давніми водними шляхами, людина може віднайти втрачений зв’язок з природою і Творцем, завдяки якому все існує ще споконвіку». Безперечно, багато з нас погодяться з цими словами.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 11]

КАЯК

У Канаді ліси ростуть не скрізь. З чого ж тоді будували свої човни інуїти, що жили у цих територіях? Вони виготовляли їх зі шкур тюленів і північних оленів, кісток, а також з дерев’яних колод, які прибивало хвилями до арктичних берегів. А щоб зробити свій транспортний засіб водонепроникним, інуїти використовували тваринний жир. Такий шкіряний човен вони називали каяком.

Каяк відрізняється від звичайного каное насамперед шкіряним покриттям, яке певною мірою захищає весляра в негоду. Крім того, коли цей човен перевертається, то всередину не потрапляє багато води. Сучасні каяки зазвичай виробляють із склопластика та інших синтетичних матеріалів.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

Library of Congress