Молоді люди запитують

Чи я не став рабом електронних «іграшок»?

Що спільного між цими молодими людьми?

«Я страшенно люблю обмінюватися СМС-ками. Це так класно! Просто не уявляю без них життя!» (Андрій) *.

«Мамі прийшла в голову крута ідея — купити в мою кімнату телевізор! Тож замість того, щоб йти спати, я до ночі щось дивилася. Це було значно цікавішим, ніж сидіти з батьками і друзями» (Таня).

«Якийсь час я не могла вийти з дому, не глянувши на свою веб-сторінку — раптом там з’явилось щось новеньке. Бувало, що, прокинувшись серед ночі, я лізла в Інтернет. При кожній нагоді я намагалась оновити свій блог» (Аня).

У кого з них, на вашу думку, розвинулась інформаційна залежність?

□ Андрій □ Таня □ Аня

КОЛИ твої батьки були підлітками, то основними електронними засобами масової інформації вважалися телевізор і радіо. А телефони, які в ті часи зазвичай були стаціонарними, використовувалися лише для розмов. Аж не віриться, правда? Ось що каже про своїх батьків дівчина, на ім’я Аня: «Вони виростали ще в “допотопні часи” і досі не можуть до кінця розібратися зі своїми мобілками».

Сьогодні, маючи лише один пристрій, який легко поміщається в кишені, можна зателефонувати, послухати музику, подивитися кліп, зіграти в гру, написати електронне повідомлення, зробити фотографію і навіть ввійти в Інтернет. Оскільки ти виріс з комп’ютером, мобільним, телевізором та Інтернетом, для тебе цілком нормально постійно користуватися ними. Однак твої батьки можуть казати, що в тебе вже розвинулась залежність. Не вважай їх безнадійно відсталими і не ігноруй їхніх слів. Мудрий цар Соломон написав: «Хто відповідає на слово, ще поки почув,— то глупота» (Приповістей 18:13).

Як ти думаєш, чому хвилюються твої батьки? Щоб визначити, чи в тебе нема ознак залежності, спробуй відповісти на подані далі запитання.

Чи ти не узалежнився?

В одній енциклопедії сказано, що залежність — це «заняття, яке увійшло у звичку і якого людина попри згубні наслідки  не може або не хоче позбутися». Якщо брати до уваги це визначення, усі троє підлітків, слова яких згадувались на початку статті, мають або мали інформаційну залежність. А що сказати про тебе? Переглянь нижчеподану інформацію, прочитай висловлювання ровесників і подумай, чи ти не схожий на них. Після цього дай відповідь на поставлені запитання.

Неконтрольована звичка. «Я міг годинами грати в електронні ігри, забувши про сон і все на світі. Моє спілкування з іншими зводилось тільки до розмов про ігри. Я жив у віртуальному світі й не потребував ні рідних, ні друзів» (Олександр).

Скільки часу, на твою думку, можна витрачати щодня на комп’ютер чи мобільний? ․․․․․

Скільки часу, на думку твоїх батьків, ти можеш виділяти на це? ․․․․․

Скільки часу загалом ти витрачаєш щодня на СМС-ки, перегляд телепередач, електронні ігри, обмін фотографіями та коментарями через веб-сайти тощо? ․․․․․

А тепер подумай, чи твої відповіді не виявляють, що в тебе розвинулась залежність?

□ Так □ Ні

Не можеш або не хочеш позбутися звички. «Батьки кажуть, що я тільки те й роблю, що постійно обмінююся СМС-ками. Але в порівнянні з однолітками, я, можна сказати, взагалі не беру до рук мобілки. Батьки, щоправда, висилають повідомлення рідше, ніж я. Та хіба можна порівнювати яблуко з апельсином? Їм 40, а мені — 15» (Андрій).

Чи казали тобі батьки або друзі, що ти забагато часу присвячуєш комп’ютеру чи мобільному?

□ Так □ Ні

Ти не хочеш і не можеш контролювати себе?

□ Так □ Ні

Згубні наслідки. «Мої друзі весь час обмінюються повідомленнями, навіть за кермом. Це ж небезпечно!» (Юля).

«Придбавши першу мобілку, я безперестанку комусь телефонувала чи писала. Через це в мене погіршилися стосунки з рідними і навіть з деякими друзями. Тепер я зауважую, що, коли розмовляю з друзями, вони постійно мене перебивають, кажучи: “Зачекай. Мушу відповісти на СМС-ку”. Це одна з причин, чому наша дружбу вже не така міцна» (Оксана).

Чи бувало, що під час уроків або за кермом ти обмінювався СМС-ками?

□ Так □ Ні

Чи маєш ти звичку, спілкуючись з друзями або рідними, перебивати їх, щоб відповісти на дзвінок чи повідомлення?

□ Так □ Ні

 Чи електронні «іграшки» забирають у тебе час, потрібний для сну чи навчання?

□ Так □ Ні

Як бути поміркованим

Якщо ти користуєшся комп’ютером, мобільним чи іншою технікою, постарайся відверто відповісти на чотири нижчеподані запитання. Ти зможеш захистити себе і не узалежнитись, прислухавшись до біблійних принципів і порад.

1. Що це за інформація? «Не переставайте роздумувати про все, що правдиве, що заслуговує належної уваги, що праведне, чисте, що викликає почуття любові, про що схвально говорять» (Филип’ян 4:8).

Старайся спілкуватися з рідними та друзями і ділитись з ними позитивними новинами й думками (Приповістей 25:25; Ефесян 4:29).

Не поширюй пліток, непристойних повідомлень чи фотографій і не дивись неморальних програм або відеокліпів (Колосян 3:5; 1 Петра 4:15).

2. Коли користуєшся? «Для всього свій час, і година своя кожній справі» (Екклезіяста 3:1).

Старайся обмежувати час, який витрачаєш на дзвінки, СМС-ки й відеоігри та телепередачі. З поваги до інших виключай телефон, перебуваючи на важливих зустрічах, наприклад на зібраннях. Ти завжди зможеш відповісти пізніше.

 Не дозволяй, щоб телефон чи комп’ютер забирали час, який ти запланував присвятити друзям і рідним або навчанню чи духовним справам (Ефесян 5:15—17; Филип’ян 2:4).

3. З ким спілкуєшся? «Не обманюйтеся. Погане товариство псує корисні звички» (1 Коринфян 15:33).

Старайся використовувати мобільний та Інтернет, щоб зміцняти дружбу з людьми, які заохочують тебе до добрих справ (Приповістей 22:17).

Не обманюй себе. На тебе впливатимуть норми поведінки, мова та думки героїв теле- і відеопрограм, а також людей, з якими спілкуєшся по мобільному або через Інтернет (Приповістей 13:20).

4. Скільки часу витрачаєш? Визначай, «які речі є важливішими» (Филип’ян 1:10).

Старайся записувати, скільки часу витрачаєш на мобільний чи комп’ютер.

Не ігноруй зауважень друзів чи батьків, якщо вони кажуть, що ти забагато часу витрачаєш на спілкування по мобільному або через Інтернет (Приповістей 26:12).

Олександр, слова якого згадувались раніше, влучно зауважує: «Мобілка і комп’ютер — добра річ, але не треба ними надто захоплюватись. Тепер я не дозволяю техніці бути перепоною в моїх стосунках з рідними й друзями».

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 25]

ЩО КАЖУТЬ ОДНОЛІТКИ

“Батьки не раз говорили мені: «Ти, мабуть, і уві сні не розлучаєшся з телефоном. Що він приклеївся до тебе?» Спершу я не сприймав їхніх слів серйозно, але згодом зрозумів, що вони праві. Тепер стараюсь не так часто обмінюватись СМС-ками і бачу, що від цього щасливіший”

“Раніше я думала, що мушу постійно перевіряти свою скриньку, чи не прийшло мені щось новеньке. Через це я нехтувала домашніми обов’язками і навчанням. Коли я стала менше часу проводити в Інтернеті, то відчула величезне полегшення. Справді, у всьому потрібно бути поміркованою”

[Ілюстрації]

Джоварні

Мерая

[Рамка на сторінці 26]

«Я ПІДСІЛА НА ОНЛАЙНОВУ ТОВАРИСЬКУ МЕРЕЖУ»

«Кілька років тому наша сім’я переїхала в іншу місцевість. Я не хотіла втрачати контакт з друзями, і вони запропонували підтримувати зв’язок через Інтернет, виставляючи на сайті свої фотки. Мені дуже сподобалась така ідея. Адже я нічим не ризикую, бо спілкуватимусь тільки з тими, кого знаю.

Спершу все йшло добре. Я лише раз на тиждень заходила на сайт, щоб переглянути фотографії друзів і прокоментувати їх, а також прочитати їхні відгуки на мої фото. Та невдовзі з’явилися проблеми. Я й не помітила, що стала сидіти на сайті безвилазно. Оскільки я проводила в Інтернеті стільки часу, друзі моїх друзів запропонували підтримувати контакт і з ними. Самі знаєте, як це буває: хтось зі старих друзів каже, що це класний хлопець чи дівчина, і в тебе з’являється новий друг. Невдовзі їх вже було 50.

Згодом я помітила, що мене постійно тягне на сайт. Навіть спілкуючись он-лайн, я вже думала про наступні контакти і про нові фото, які можу виставити. Я то читала відгуки, то висилала відео і була настільки зайнята, що не помічала, як злітали години.

Пройшло майже півтора року, поки я зрозуміла, що узалежнилась. Однак тепер я суворо контролюю себе. Я не зав’язую дружби через Інтернет і не товаришую з тими, хто має інші моральні засади. Дехто з друзів не розуміє мене, але я багато навчилась на власних помилках» (Елла, 18 років).

[Рамка на сторінці 26]

ЧОМУ Б НЕ ЗАПИТАТИ БАТЬКІВ?

Ти можеш бути здивованим, порозмовлявши зі своїми батьками про розваги. «Якось тато сказав, що йому здаються підозрілими пісні на одному з моїх дисків,— каже дівчина, на ім’я Світлана.— Я запропонувала разом прослухати цілий диск. Він погодився і після цього сказав, що не почув нічого поганого».

Напиши внизу запитання, яке ти хотів би обговорити з батьками.

[Рамка на сторінці 27]

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Чи не занадто довго ваш син або донька сидять в Інтернеті? Можливо, вони тільки те й роблять, що читають і відправляють СМС-ки? А може, у вас нема нагоди поспілкуватися з дітьми, бо вони постійно слухають МР3-плеєр? Якщо так, то спробуйте їм допомогти.

Звичайно, найлегше забрати у них телефон чи плеєр або заборонити користуватись комп’ютером. Але погодьтеся, ці пристрої мають і свої плюси. Мабуть, і ви користуєтесь деякими з них, хоча вашим батькам вони були недоступні. Отож замість того, щоб накладати суворі заборони, спробуйте навчити дітей мудро й розважно послуговуватися цими винаходами. А як це зробити?

Спокійно порозмовляйте на цю тему з сином чи донькою. Спершу поясніть, що́ вас непокоїть. Потім уважно вислухайте дитину (Приповістей 18:13). Тоді обдумайте, як вирішити цю проблему. Не бійтесь встановлювати суворі обмеження, але будьте помірковані й не перегинайте палки (Филип’ян 4:5). «Коли батьки помітили, що я постійно пишу СМС-ки, то не забрали в мене мобільний,— розповідає згадана раніше Елла,— а дали кілька конкретних порад. Завдяки цьому я навчилась мудро користуватись телефоном, навіть якщо батьків немає поряд».

Що робити, коли дитина не погоджується з вами, а лише виправдовується? Не думайте, що марно починати цю розмову. Будьте терплячими і дайте сину чи доньці час все обміркувати. Можливо, всередині вони погоджуються з вами і зроблять необхідні зміни. Багато підлітків реагують на зауваження батьків так, як Христина. Вона розповідає: «Спочатку я дуже роздратувалась, коли мама з татом сказали, що я узалежнилася від комп’ютера. Але чим більше я роздумувала над їхніми словами, тим більше переконувалась, що це правда».

[Ілюстрація на сторінці 27]

Чи я не став рабом своїх електронних «іграшок»?