«Напишіть Антону!»

● Молодий Свідок Єгови, якого звати Антон, жив у далекому селі Щелкан (Ставропольський край, Росія). Ще в дитинстві він дізнався, що хворий на м’язову дистрофію Дюшена — невиліковну хворобу, внаслідок якої швидко атрофуються м’язи. Люди, які страждають на цю хворобу, зазвичай помирають до 20-річного віку. Коли Антону було дев’ять, він перестав ходити і вже не міг самостійно підводитись.

Євген і його дружина Діана познайомились з Антоном, відвідуючи збори Свідків Єгови. «Антон був надзвичайно слабкий фізично,— розповідає Діана,— але дуже сильний духовно. Оскільки його рідний брат помер від тієї ж хвороби у 19 років, Антон знав, що йому залишилось небагато часу. Однак він був щасливим і життєрадісним».

Діана та її чоловік заохотили Антона писати листи в інші віддалені села і так розширити своє служіння. У 2005 році хлопець написав близько 500 листів і відіслав їх жителям поблизьких сіл. Однак, на превеликий жаль, він не отримав жодної відповіді. Хоча Антон почувався знеохоченим, він продовжував писати листи і в щирих молитвах просив у Бога керівництва в тому, як попри тяжкі обставини зробити своє служіння плідним.

Якось Антон побачив в одній газеті лист від хворої жінки, котра потребувала потіхи. Антон написав їй листа, який частково опублікували в тій газеті. У листі говорилось: «Хоча в мене невиліковна хвороба, читання Біблії допомагає мені з впевненістю дивитися в майбутнє. Мені подобається отримувати листи, і я завжди їх чекаю».

Лист Антона зворушив жінку до глибини душі, і вона написала в редакцію газети. Її лист надрукували під заголовком «Напишіть Антону!». Жінка висловила свою вдячність за духовні думки, якими поділився з нею Антон, і додала: «Треба допомогти Антону! Пишіть йому. Цьому хлопцю так необхідні добрі слова!» Нижче в журналі подавалася адреса Антона.

У невеличке сільське поштове відділення почали приходити листи для Антона, деколи навіть до 30 в день! Їх надсилали з різних куточків Росії, а також з Прибалтики, Німеччини і Франції. Хлопець отримав від читачів газети сотні листів. «Антон був у захопленні! — пригадує Діана.— Тепер він міг писати сотням людей і розповідати їм про свої біблійні вірування».

Більше року Антон листувався з тими, хто йому написав. Він розповідав їм про біблійні істини. Коли його руки ослабли, він почав диктувати свої листи. У вересні 2008 року, коли Антону було 20, він помер. Хоча фізично Антон був дуже слабкий, однак завдяки сильній вірі і любові до служіння він зміг торкнутися сердець сотень людей.