ЗДАВНА існує вірування в те, що мертві можуть давати поради живим. Воно відображене у поемі про Одіссея (його ще називають Уліссом), яку написав давньогрецький поет Гомер. Легендарний гомерівський герой понад усе хотів знати, як дістатися додому, на острів Ітака, і тому зійшов у підземне царство мертвих, щоб звернутися зі своїм запитанням до померлого віщуна.

Багато людей сподіваються отримати від мертвих відповіді на складні запитання. Заради цього вони звертаються до медіумів, ночують у гробницях своїх предків та виконують спіритичні ритуали. Але чи справді мертві можуть допомагати живим?

Поширене явище

Багато релігій вчить, що спілкування з мертвими можливе. В енциклопедії з релігієзнавства говориться, що «некромантія, тобто викликання душ померлих, є передусім формою ворожіння», і зазначається, що вона дуже поширена («Encyclopedia of Religion»). Підтвердження цьому знаходимо також у «Новій католицький енциклопедії», в якій сказано, що «різноманітні форми некромантії поширені у всьому світі» («New Catholic Encyclopedia»). Тож не дивно, що в багатьох релігіях є люди, які намагаються отримувати інформацію зі світу духів.

Згідно з «Новою католицькою енциклопедією», спілкування з мертвими суворо заборонялося церквою, проте відомо, що у середні віки і в епоху Відродження випадків таких контактів було багато. А що говориться в Біблії про спілкування з мертвими?

Чи варто звертатися до мертвих?

У давні часи Бог Єгова наказав своєму народові: «Нехай не знайдеться між тобою такий, хто... питає померлих» (Повторення Закону 18:9—13). Чому Єгова заборонив питати померлих? Якби живі могли спілкуватися з мертвими, хіба ж добрий Бог не дозволив би їм цього? Але насправді таке спілкування неможливе. Звідки це відомо?

Біблія неодноразово пояснює, що стан мертвих подібний до стану непритомності. Наприклад, в Екклезіяста 9:5 читаємо: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають». У Псалмі 146:3, 4 сказано: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» Пророк Ісая також писав про померлих, що вони «безсилі через смерть» (Ісаї 26:14, НС).

Однак чимало людей упевнені, що під час спіритичних сеансів вони спілкувалися з померлими близькими. Такі випадки непоодинокі, тому очевидно, що багато хто справді розмовляв з кимось зі світу духів. Але, як показують наведені вище уривки з Біблії, ці люди не могли розмовляти з мертвими. З ким же тоді вони розмовляли?

 З ким вони розмовляють?

У Біблії розповідається, що духовні сини Бога збунтувалися проти свого Творця і стали демонами (Буття 6:1—5; Юди 6, 7). Вони поширюють думку, ніби люди продовжують жити після смерті. Для того щоб підтвердити її, демони прикидаються померлими людьми. Саме демони розмовляють з живими.

З Біблії ми дізнаємось про ізраїльського царя Саула, якого Єгова відкинув за непокору. Цар пішов до медіума — ворожки, щоб звернутися із запитанням до померлого пророка Самуїла. І Саул отримав відповідь зі світу духів, але не від пророка. Варто згадати, що Самуїл за життя відмовився спілкуватися з царем і виступав проти віщунів і тих, хто викликав духів. Насправді Саул розмовляв з демоном, котрий лише удавав, що є Самуїлом (1 Самуїла 28:3—20).

Демони — Божі вороги, і вступати з ними в контакт небезпечно. Тому в Біблії сказано: «Не звертайтесь до ворожбитів та тих, хто викликає душі померлих. Не допускайте себе до того, щоб опоганитися ними» (Левит 19:31, Дулуман). А Повторення Закону 18:11, 12 застерігає, що той, «хто питає померлих»,— «гидота для Господа». Зверніть увагу, що Єгова віддав невірного царя Саула на смерть зокрема через те, що він «питався віщого духа» (1 Хронік 10:13, 14).

Усі ми час від часу стоїмо перед нелегким вибором або стикаємось зі складними питаннями. Чи можна все-таки отримати пораду з духовного джерела? Біблія називає Бога Єгову Величним Вчителем. Якщо ви та ваші близькі звертатиметесь до його Слова, Біблії, і будете застосовувати в житті його настанови, то це буде так, наче «вуха... [ваші] почують слова... “Ось дорога, ідіть нею!”» (Ісаї 30:20, 21, Хом.). Хоча сьогодні християни не сподіваються в прямому розумінні почути голос правдивого Бога, він дає їм свій провід через Біблію. Єгова ніби каже: «Покладіться на мене».

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

● Як Бог ставиться до того, що люди намагаються спілкуватися з мертвими? (Повторення Закону 18:9—13).

● Чи можуть мертві щось радити живим? Чому ви так вважаєте? (Екклезіяста 9:5).

● Чиїх порад ми можемо беззастережно слухатися? (Ісаї 30:20, 21, Хом.).