КОЛИ в середині XX століття вчені відкрили антибіотики, лікарі сподівалися, що завдяки цим речовинам вдасться викоренити певні хвороби. Напочатку здавалося, що антибіотики виправдовують сподівання. А втім, внаслідок їх повсюдного використання з’явились бактерії, опірні до антибіотиків.

Щоб знайти нову зброю проти інфекцій, деякі вчені знову звернули увагу на лікувально-профілактичні методи минулого. Один з таких методів — це використання оздоровчого впливу сонячного світла і свіжого повітря.

Серед ранніх прихильників цілющих властивостей сонця і свіжого повітря було кілька англійців. Лікар Джон Леттсом (1744—1815) призначав дітям, хворим на туберкульоз, сонячні ванни та перебування на морському повітрі. У 1840 році хірург Джордж Бодінгтон написав, що ті, хто працює на відкритому повітрі,— фермери, рільники, пастухи,— здебільшого не хворіли туберкульозом; а ті, хто проводив багато часу в приміщенні, здавалося, були більш схильні до цієї недуги.

Флоренс Найтінгейл (1820—1910) стала відомою за свої інноваційні підходи в догляді за британськими солдатами, пораненими під час Кримської війни. Вона говорила: «Чи ви коли-небудь заходили у чиюсь спальню... вночі або зранку, ще до того, як відкриють вікна? Хіба повітря не здавалося вам важким і смердючим?» Вона радила, щоб повітря в приміщенні, де лежить хворий, було таким же свіжим, як і надворі, але щоб при цьому хворий не мерз. Ця медсестра додала: «Весь мій досвід догляду за хворими чітко показує, що вони найбільше потребують свіжого повітря. Другою найважливішою потребою є потреба у світлі... І не просто у світлі, а у прямому сонячному промінні». Багато людей  в той час також вважали, що вивішування постільної білизни й одягу на сонці сприяє здоров’ю.

З XIX сторіччя наука зробила значний крок уперед, і все ж сучасні науковці дійшли подібних висновків щодо користі сонця і свіжого повітря. Наприклад, за даними вивчення, проведеного 2011 року в Китаї, в густонаселених студентських гуртожитках з поганою вентиляцією спостерігається «вищий рівень респіраторних інфекцій».

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнає, що природна вентиляція в приміщенні, зокрема вільна циркуляція повітря з вулиці, важлива для контролю за інфекціями. В опублікованих 2009 року рекомендаціях ВООЗ заохочувалось використовувати природну вентиляцію як ефективний засіб, що зменшує ризик заразитись інфекційними захворюваннями в медичних закладах *.

Можливо, ви скажете: «Звучить гарно, але чи має все це наукове підґрунтя? Як сонце і повітря запобігають поширенню інфекцій?»

Міністерство оборони Великобританії провело ряд досліджень, котрі пролили світло на ці запитання. Вчені пробували з’ясувати, як довго повітря над Лондоном залишатиметься небезпечним, якщо буде використано біологічну зброю: скажімо, над містом вибухне бомба, начинена хвороботворними мікробами. Щоб визначити життєздатність збудників інфекцій, що передаються повітряно-крапельним шляхом, дослідники прикріпили бактерії E. coli (кишкова паличка) до павутинок, а тоді вивільнили їх у відкритий простір. Експеримент проводили вночі, бо відомо, що сонячне світло вбиває ці бактерії. Які були результати експерименту?

Через дві години майже всі бактерії загинули. А от переважна більшість мікробів, яких тримали у закритій ємності в тій самій місцевості і за тої ж вологості й температури, через дві години все ще були живі. Чому? Очевидно, щось у відкритому повітрі вбиває мікроби. Природа цього так званого фактора відкритого повітря досі чітко не встановлена. Проте дослідники вважають, що йдеться про одну сполуку, котра міститься у відкритому повітрі та «діє як природний дезінфекційний засіб проти патогенів чи мікробів, що є в атмосфері».

Сонячне світло також має дезінфекційні властивості. В одному медичному журналі говориться, що «більшість збудників інфекцій, котрі передаються повітряно-крапельним шляхом, гине під дією сонячного світла» («Journal of Hospital Infection»).

Як ця інформація може стати вам у пригоді? Можливо, ви захочете проводити помірковану кількість часу на сонці, дихаючи свіжим повітрям. Швидше за все, це піде вам на користь.