За що переслідували «Польських братів»?

У 1638 році сейм Польщі завдав жорстокого удару невеличкій релігійній групі, відомій під назвою Польські брати. Їхній збір розпустили, належну їм друкарню знищили. Закрили також Ракувську академію, а її викладачів відправили у заслання.

Через 20 років сейм зробив іще один крок. За його постановою, всі до одного члени цієї групи, яка налічувала коло 10 000, а то й більше прихильників, мусили виїхати з країни. Як дійшло до того, що ситуація в країні, котра на той час вважалася однією з найбільш толерантних в Європі, стала настільки критичною? І чим Польські брати заслужили таке жорстоке ставлення?

УСЕ почалося з того, що в польській кальвіністській церкві стався серйозний розкол. Основною причиною незгоди було вчення про Трійцю. Керівники прогресивного руху церкви відкинули цю доктрину як небіблійну. Це розізлило церковних провідників, і, як наслідок, прогресивна течія відкололася.

Кальвіністи назвали розкольників аріанцями *, однак самі прихильники нової групи називали себе християнами або Польськими братами. Вони також відомі під назвою социніани, котра походить від імені Лелія Социна — італійця, що потрапив під вплив поглядів Сервета. Племінник Лелія Фауст Социн переїхав до Польщі та став одним із видатних членів цього руху.

У той час польський шляхтич Ян Сененський вирішив дати новому зборові, як він сам висловився, «тихе, відлюдне місце», де збір міг би спокійно розвиватись. Скориставшись особливим привілеєм, наданим йому польським королем, Сененський заснував місто Ракув, яке згодом стало центром социніанства в Польщі. Він наділив мешканців міста цілим рядом прав, у тому числі свободою віросповідання.

До нового міста почали з’їжджатися ремісники, лікарі, аптекарі, міщани та шляхтичі, кожний з яких мав свою релігію. Крім того, до міста приїхала сила-силенна аріанських пасторів з різних куточків Польщі, Литви, Трансільванії, Франції і навіть Англії. Але, оскільки не всі новоприбулі поділяли погляди социніан, протягом наступних трьох років, з 1569 по 1572, Ракув був центром нескінченних теологічних дискусій. До чого все це призвело?

Розлом

Усередині самого руху социніан виникло поділення: по одній стороні стояли ті, хто дотримувався досить радикальних поглядів, по іншій — особи з більш поміркованими поглядами. Та, незважаючи на ці розбіжності, їхні спільні вірування були дуже характерними. Вони відкидали вчення про Трійцю, не визнавали хрещення немовлят, загалом не брали в руки зброї і часто відмовлялись від  державних посад *. Вони також заперечували існування пекла як місця мук. В усьому цьому вони відкинули традиційні релігійні погляди.

Як кальвіністський, так і католицький клір почали чинити шалений опір цій групі, проте, користуючись атмосферою релігійної толерантності, котру підтримували такі польські королі, як Сигізмунд II Август та Стефан Баторій, социніанські пастори продовжували навчати своїх поглядів.

Епохальна праця Будного

Кальвіністський переклад Біблії, котрим широко послуговувались у той час, не виправдовував сподівань багатьох читачів. Цей переклад було здійснено не з мов оригіналу, а з латинської Вульгати та одного з тогочасних французьких перекладів. За одним джерелом, у кальвіністському перекладі «в гонитві за красою стилю загубилася вірність і точність думки». У текст впровадили багато помилок. Отже, було прийнято рішення виправити переклад, а виконати це завдання мав Симон Будний, відомий фахівець у галузі критичного аналізу біблійних текстів. На думку Будного, було легше зробити цілком новий переклад, аніж виправити старий. Приблизно 1567 року він узявся до роботи.

Під час перекладу Будний старанно аналізував кожне слово та його варіанти так, як не робив ще жодний інший перекладач у Польщі. Коли переклад якоїсь давньоєврейської фрази становив проблему, він указував на полях її буквальне значення. У разі потреби він створював нові слова й намагався послуговуватись простою, повсякденною мовою тогочасної Польщі. Його метою було дати читачам вірний і точний переклад Біблії.

Виконаний Будним переклад цілої Біблії був опублікований 1572 року. Однак видавці викривили його переклад Грецьких Писань. Та Будний не здався і розпочав працю над виправленим виданням, яке було закінчено через два роки. Його чудовий переклад Грецьких Писань перевершив усі попередні переклади на польську мову. Крім того, у багатьох віршах він повернув на своє місце божественне ім’я, Єгова.

Наприкінці XVI — протягом перших трьох десятиріч XVII століття Ракув, який був осередком нової течії, перетворився на релігійний та інтелектуальний центр. Саме там керівники й письменники з-посеред Польських братів друкували свої трактати та інші праці.

Заслуги в галузі освіти

Видавнича діяльність Польських братів почала набирати розмаху, коли близько 1600 року в Ракуві відкрили друкарню. На верстаті можна було друкувати як малі трактати, так і великі книги, причому різними мовами. Невдовзі Ракув як видавничий центр міг сміливо конкурувати з найліпшими друкарськими центрами Європи. Існує думка, що протягом наступних 40 років завдяки ракувському верстату світ побачило майже 200 видань. Високоякісний папір для друкування постачали з сусідньої паперової фабрики, котра також була власністю Польських братів.

Незабаром Польські брати відчули потребу подбати про освіту віруючих — як своїх, так і інших. З цією метою 1602 року було засновано Ракувську академію. Окрім синів Польських братів, там навчалися хлопці з католицьких та протестантських родин. Хоча академія була, по суті, теологічною семінарією, проте навчали там не тільки релігії. Серед предметів були іноземні мови, етика, економіка, історія, право, логіка, природничі науки, математика, медицина, а також фізкультура. В академії була багата бібліотека, яка завдяки місцевій друкарні постійно поповнювалась новими виданнями.

На початку XVII століття здавалося, що течія Польських братів і далі буде процвітати. Та події розгорнулися зовсім інакше.

Церква й держава завдають удару у відповідь

Член Польської Академії наук Збіґнєв Оґоновський розповідає: «Наприкінці третього десятиріччя XVII століття ситуація аріан у Польщі почала різко погіршуватись». Сталося це з огляду на чимраз сміливішу діяльність католицького духівництва.  Намагаючись дискредитувати Польських братів, клір не цурався жодних методів, навіть обмов і наклепів. Сприяла їм у цьому і зміна політичної ситуації в Польщі. Новий король Польщі, Сигізмунд III Ваза, ставився до Польських братів вороже. Його наступники, особливо Ян II Казимир Ваза, теж підтримували заходи католицької церкви проти цієї групи.

Кульмінаційним пунктом конфлікту стало звинувачення у навмисному опоганенні хреста, що начебто вчинили декілька студентів з Ракува. Цей інцидент став приводом для знищення столиці Польських братів. Власника міста Ракува суд сенату звинуватив у тому, що він «поширював негідність», надаючи підтримку Ракувській академії та місцевій друкарні. Польських братів звинуватили у підривній діяльності, участі в оргіях та веденні аморального життя. Згідно з рішенням сейму, Ракувську академію мали закрити, а друкарню і збір Польських братів ліквідувати. Самим віруючим наказали залишити місто. Щодо викладачів академії, то їм наказали виїхати з країни, інакше на них чекав би смертний вирок. У пошуках притулку дехто з Польських братів переїхав деінде, наприклад до Сілезії та Словаччини.

У 1658 році сейм прийняв рішення, котре зобов’язувало Польських братів розпродати своє майно та протягом трьох років виїхати за межі країни. Пізніше термін скоротили до двох років. На кожного, хто після цього тримався би їхніх поглядів, чекала страта.

Декотрі социніани оселилися в Нідерландах, де продовжували видавничу діяльність. Один збір у Трансільванії діяв аж до початку XVIII століття. На зібраннях — а деколи вони проводились аж тричі на тиждень — Польські брати співали псалми, слухали проповіді, а також зачитували уривки з катехізису, в котрому пояснювались їхні вірування. Для того щоб зберегти чистоту збору, інколи доводилось картати, напучувати і, якщо це було необхідно, навіть виключати декого з його членів.

Польські брати були дослідниками Божого Слова. Вони відкрили в ньому дорогоцінні істини й сміливо ділилися ними з іншими. Однак з бігом часу вони розпорошилися по цілій Європі, і внаслідок цього зберігати єдність ставало дедалі важче. Зрештою рух Польських братів взагалі зник.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Будинок, який належав социніанському пастору.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Угорі: Ракув сьогодні; справа: кляштор, заснований 1650 року для того, щоб від «аріанства» не залишилось і сліду; внизу: на цьому місці католицький клір установив хрест, аби спровокувати конфлікт з Польськими братами.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Титульний аркуш праці Симона Будного «Biblia nieświeska», 1572 рік.