Чи ви маєте «розум Христів»?

«Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними... за Христом Ісусом» (РИМЛЯН 15:5).

1. Як зображено Ісуса на багатьох картинах загальновизнаного християнства і чому це неправдивий образ Ісуса?

«НІХТО не бачив, щоб він сміявся». Так описано Ісуса в одному документі, котрий фальшиво представлено працею якогось давньоримського урядовця. Про цей документ, відомий у його сучасній формі приблизно з XI сторіччя, кажуть, що він справив вплив на багатьох малярів *. Чимало картин зображають Ісуса скорботним чоловіком, який рідко усміхається. Але це навряд чи назвеш правдивим зображенням Ісуса, котрого Євангелія описують як теплого, добросердого чоловіка з глибокими почуттями.

2. Як ми можемо розвивати ‘однодумність за Христом Ісусом’ і до чого це підготує нас?

² Зрозуміло, щоб пізнати правдивого Ісуса, нам слід наповнювати свої розуми й серця точним розумінням того, якою справді особою був на землі Ісус. Тому обговорімо декотрі розповіді з Євангелій, які допоможуть нам зрозуміти «розум Христів», тобто його почуття, світосприйняття, думки й міркування (1 Коринтян 2:16). Досліджуючи це, розгляньмо, як ми можемо розвивати ‘однодумність за Христом Ісусом’ (Римлян 15:5). Завдяки цьому ми можемо бути ліпше підготовленими триматися його взірця у своєму житті й стосунках з іншими (Івана 13:15).

Доступний

3, 4. а) За яких обставин стався випадок, записаний в Марка 10:13—16? б) Як зреагував Ісус, коли учні намагалися не підпускати до нього дітей?

³ Люди тягнулися до Ісуса. За різних обставин особи різного віку й походження вільно приступали до нього. Розгляньте випадок, записаний в Марка 10:13—16. Це сталося приблизно під кінець служіння Ісуса, коли він востаннє йшов до Єрусалима, де його мала спіткати мученицька смерть (Марка 10:32—34).

 ⁴ Уявіть собі ситуацію. Люди починають приносити до Ісуса дітей, а навіть немовлят, щоб він їх благословляв *. Учні, однак, намагаються не підпускати дітей до Ісуса. Можливо, вони думають, що Ісусові зовсім не хочеться, аби діти надокучали йому протягом цих вирішальних тижнів. Але учні помиляються. Коли Ісус бачить, що́ вони роблять, йому це не подобається. Ісус кличе дітей до себе, кажучи: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм» (Марка 10:14). Відтак він робить те, що справді виявляє його ніжність і любов. В описі говориться: «Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши» (Марка 10:16). Коли Ісус ніжно пригортає дітей, вони, очевидно, почувають себе біля нього невимушено.

5. Що опис з Марка 10:13—16 розповідає нам про особу Ісуса?

⁵ Цей короткий опис дуже багато говорить про те, яким був Ісус. Завважте, що він був доступний. Хоча в небі Ісус займав дуже високу позицію, він не залякував і не принижував недосконалих людей (Івана 17:5). Чи ж не показовим є й те, що навіть діти вільно почували себе біля нього? Вони напевно не тягнулися б до холодної, безрадісної особи, яка ніколи не усміхається й не сміється! Люди різного віку зверталися до Ісуса, бо вони відчували, що він був сердечною, турботливою людиною, і також були переконані, що він їх не прожене.

6. Як старійшини можуть бути більш доступними?

⁶ Роздумуючи про цей опис, ми можемо запитати себе: «Чи я маю розум Христів? Чи я доступний?» У ці тяжкі часи Божим вівцям потрібно доступних пастирів — чоловіків, що є немов «захист від вітру» (Ісаї 32:1, 2; 2 Тимофія 3:1). Старійшини, якщо ви виявляєте щиру, сердечну зацікавленість своїми братами й готові жертвувати собою заради них, вони відчують вашу турботу. Вони бачитимуть це у виразі вашого обличчя, чутимуть у тоні вашого голосу й помічатимуть це у вашій люб’язності. Така щира сердечність і турбота можуть створювати довірливу атмосферу, в якій дорослим і дітям легше приступати до вас. Одна християнка пояснює, чому змогла відкрити серце певному старійшині: «Він розмовляв зі мною ніжно й співчутливо. У противному разі я не сказала б і слова. Завдяки йому я відчула безпеку».

 Уважний до інших

7. а) Як Ісус виявляв уважність до людей? б) Чому Ісус відновлював сліпому чоловікові зір поступово?

⁷ Ісус був уважний, дуже чуйний до почуттів інших. Лише сам вигляд зажурених так глибоко зворушував його, що він був спонуканий звільняти їх від страждання (Матвія 14:14). Він також брав до уваги недоліки й потреби інших (Івана 16:12). Якось люди привели до Ісуса сліпого чоловіка й благали зцілити його. Ісус відновив чоловікові зір, але зробив це поступово. Спочатку чоловік побачив людей тільки невиразно, йому здавалося, що вони ‘ходили, немов би дерева’. Потім Ісус відновив йому зір повністю. Чому він зціляв того чоловіка поступово? Напевно, тому, аби цей звиклий до темряви чоловік пристосувався до шоку, викликаного тим, що знагла побачив би цілий освітлений сонцем світ (Марка 8:22—26).

8, 9. а) Що сталося невдовзі після того, як Ісус зі своїми учнями ввійшов у район Десятимістя? б) Розкажіть, як Ісус зцілив глухого чоловіка.

⁸ Також візьміть до уваги випадок, який стався після Пасхи 32 року н. е. Ісус зі своїми учнями ввійшов у район Десятимістя, що на сході від Галілейського моря. Незабаром великий натовп знайшов їх там, і люди почали приводити до Ісуса багатьох хворих і калік, а він зціляв їх усіх (Матвія 15:29, 30). Цікаво зазначити, що на одного чоловіка Ісус звернув особливу увагу. Тільки письменник Євангелія Марко записав цей випадок. А сталося ось що (Марка 7:31—35).

⁹ Той чоловік був глухий і трохи міг розмовляти. Ісус, мабуть, відчув особливу нервовість або збентеження цього чоловіка. Відтак Ісус зробив щось трохи дивне. Він відвів чоловіка убік у відлюдне місце й показав йому знаками, що́ збирається зробити. Він «вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика» (Марка 7:33). Опісля Ісус подивився в небо й зітхнув, показуючи, що молиться. Ці наочні дії мали сказати чоловікові: «Що я тепер зроблю для тебе, це все станеться завдяки силі від Бога». Зрештою Ісус сказав: «Відкрийся!» (Марка 7:34). При цьому відновився слух чоловіка, і він почав нормально розмовляти.

10, 11. Як ми можемо бути уважними до почуттів інших у зборі? у сім’ї?

¹⁰ Яку ж уважність Ісус виявляв до людей! Він зважав на їхні почуття, і його співчутлива турбота у свою чергу спонукала його поводитись так, аби не уражати їхніх почуттів. Нам як християнам було б добре розвивати й виявляти в цьому питанні розум Христа. Біблія радить: «Будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі» (1 Петра 3:8). Це, звичайно, вимагає від нас говорити й поводитись так, аби бути уважними до почуттів інших.

¹¹ У зборі ми можемо зважати на  почуття інших, шануючи їхню гідність і виявляючи до них таке ставлення, яке бажаємо собі (Матвія 7:12). У це входить обережність стосовно того, що́ і як ми говоримо (Колосян 4:6). Пам’ятайте, «пустослов ранить язиком, мов мечем» (Приповістей 12:18, Кул.). А як це питання стосується сім’ї? Чоловік і дружина, які по-справжньому кохають одне одного, дуже чуйні до почуттів свого партнера (Ефесян 5:33). Вони уникають злостивих слів, гострої критики та уїдливого сарказму, бо все це може уражати почуття, які не легко загоюються. Діти також мають почуття, і сповнені любов’ю батьки беруть це до уваги. Вживаючи при потребі виправних заходів, такі батьки поважають гідність своїх дітей і не викликають в них непотрібного засоромлення * (Колосян 3:21). Коли ми виявляємо таку чуйність до інших, то показуємо, що маємо розум Христів.

Охочий довіряти іншим

12. Який зрівноважений і реалістичний погляд Ісус мав на своїх учнів?

¹² Ісус мав зрівноважений і реалістичний погляд на своїх учнів. Він добре знав, що вони були недосконалі. Адже Ісус міг читати людські серця (Івана 2:24, 25). Проте він зосереджувався не на їхніх недосконалостях, а на позитивних рисах. Він також бачив приховані можливості чоловіків, яких притягнув Єгова (Івана 6:44). Позитивний погляд Ісуса на своїх учнів увиразнюється в тому, як він обходився з ними й ставився до них. Передусім він охоче довіряв їм.

13. Як Ісус виявляв довір’я до своїх учнів?

¹³ Як Ісус виявляв своє довір’я? Покидаючи землю, він доручив своїм помазаним учням велику відповідальність. Він наділив їх обов’язком піклуватися справами свого Царства по всьому світі. (Матвія 25:14, 15; Луки 12:42—44). Під час служіння Ісус виявляв своє довір’я до них навіть у малих, менш важливих справах. Збільшивши у надприродний спосіб кількість харчів, щоб нагодувати натовп, він доручив своїм учням роздати їх (Матвія 14:15—21; 15:32—37).

14. Як би ви коротко розповіли про події, записані в Марка 4:35—41?

¹⁴ Візьміть також до уваги опис з Марка 4:35—41. Ісус зі своїми учнями сів у човен і відплив на схід через Галілейське море. Невдовзі після відбуття він ліг на кормі човна й міцно заснув. Проте незабаром «знялася... буря велика». Такі бурі не були рідкістю на Галілейському морі. Через його низьке розташування (близько 200 метрів нижче рівня моря) повітря тут набагато тепліше, ніж у довколишній території, і це створює атмосферні збурення. Крім того, з гори Гермон, розташованої на північ від моря, долиною Йордану мчать рвучкі вітри. Короткочасне безвітря може враз перерости в шалену бурю. Подумайте, Ісус напевно знав про ці бурі, бо виростав у Галілеї. Але він спокійно спав, покладаючись на вправність своїх учнів, поміж якими були рибалки (Матвія 4:18, 19).

15. Як ми можемо наслідувати Ісусову охочість довіряти своїм учням?

¹⁵ Чи ми можемо наслідувати Ісусову охочість довіряти своїм учням? Декому досить важко ділитися обов’язками з іншими. Ці люди завжди повинні, так би мовити, стояти біля керма. Вони, мабуть, думають: «Коли щось має бути зроблено добре, то це повинен зробити я сам!» Але якщо ми робитимемо все самі, то виснажимося і, можливо, без потреби обділимо  свою сім’ю, жертвуючи призначеним для неї часом. Крім того, якщо ми не ділимося відповідними завданнями та обов’язками з іншими, то позбавляємо їх можливості здобути необхідний досвід і підготовку. Було б розсудливим навчитися довіряти іншим, доручаючи їм виконувати певні справи. Тому доречно відверто запитати себе: «Чи я маю розум Христів у цьому питанні? Чи я охоче ділюся певними завданнями з іншими, довіряючи, що вони зроблять це якнайліпше?»

Він виражав упевненість у своїх учнях

16, 17. Яке запевнення Ісус дав апостолам в останній вечір свого земного життя, хоча знав, що вони залишать його?

¹⁶ Ісус виявляв позитивний погляд на своїх учнів ще одним важливим способом. Він давав учням зрозуміти, що впевнений в них. Про це чітко засвідчили Ісусові підбадьорливі слова до апостолів в останній вечір його земного життя. Завважте, що сталося.

¹⁷ Для Ісуса це був насичений вечір. Він дав своїм апостолам наочний урок смиренності, обмивши їм ноги. Потім започаткував вечерю, яка мала стати спомином його смерті. Відтак апостоли знову зчинили гарячу суперечку про те, хто з них найбільший. Завжди терпеливий, Ісус не докорив їм, але порозмовляв з ними. Він сказав їм, що станеться: «Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: «Уражу пастиря,— і розпорошаться вівці отари» (Матвія 26:31; Захарія 13:7). Ісус знав, що найближчі товариші залишать його в біді. Але не осудив їх. Навпаки, він сказав: «По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї» (Матвія 26:32). Так, Ісус запевнив їх, що, хоча вони й покинуть його, він не покине їх. Після цього жахливого випробування він знову мав зустрітися з ними.

18. Яке важливе доручення Ісус дав своїм учням у Галілеї і як апостоли його виконували?

¹⁸ Ісус дотримав свого слова. Пізніше у Галілеї воскреслий Ісус з’явився 11 вірним апостолам, які, очевидно, зібралися з багатьма іншими (Матвія 28:16, 17; 1 Коринтян 15:6). Там Ісус дав їм важливе доручення: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20). Книга Дії чітко засвідчує про те, що апостоли виконували це доручення. Вони вірно очолювали працю проповідування доброї новини в першому сторіччі (Дії 2:41, 42; 4:33; 5:27—32).

19. Що ми дізнаємося про розум Ісуса Христа з його вчинків після воскресіння?

¹⁹ Чого ми можемо навчитися з цієї інформативної оповіді про розум Христа? Ісус бачив найгірші риси своїх апостолів, але «до кінця полюбив їх [апостолів]» (Івана 13:1). Незважаючи на всі їхні недоліки, він давав апостолам зрозуміти, що впевнений в них. Завважте, Ісусове довір’я не було недоречним. Воно додало їм сил і рішучості виконувати доручене ним завдання.

20, 21. Як ми можемо виявляти позитивний погляд на співвіруючих?

²⁰ Як ми можемо виявляти розум Христа в таких справах? Не будьмо песимістичними щодо співвіруючих. Якщо ви думаєте про найгірше, ваші слова й учинки напевно виявлять це (Луки 6:45). Проте Біблія говорить нам, що любов «вірить у все»  (1 Коринтян 13:7). Любов не є негативною, а позитивною. Вона не руйнує, а збудовує. Люди охочіше відгукуються на любов і підбадьорення, ніж на залякування. Ми можемо збудовувати й підбадьорювати інших, висловлюючи свою впевненість у них (1 Солунян 5:11). Якщо будемо, подібно до Христа, позитивно дивитися на наших братів, то своїм ставленням до них будемо збудовувати їх і допомагати їм виявляти свої найліпші риси.

²¹ Розвивати й виявляти розум Христа — це щось більше, ніж просто наслідувати деякі вчинки Ісуса. Як згадувалося в попередній статті, коли ми справді спонукані діяти, як Христос, нам передусім слід навчитися дивитися на справи так, як він. Євангелія допомагають нам побачити ще одну грань його особистості — його думки й почуття щодо призначеної йому праці. Це обговорюватиметься в наступній статті.

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

• Як зреагував Ісус, коли учні намагалися не підпускати до нього дітей?

• Як Ісус виявляв уважність до людей?

• Як ми можемо наслідувати Ісусову охочість довіряти своїм учням?

• Як ми можемо наслідувати впевненість, яку Ісус виражав щодо своїх апостолів?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Діти вільно почували себе біля Ісуса.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Ісус співчутливо ставився до людей.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Доступні старійшини є благословенням.