Зелена оливка у Божому домі

В ІЗРАЇЛІ росте дерево, яке майже неможливо знищити. Навіть якщо його зрубати, пень незабаром пустить молоді пагони. А з його плодів власник отримує дуже багато олії, котру використовують як харчовий продукт, для освітлення, а також як гігієнічний та косметичний засіб.

В одній стародавній притчі, записаній у біблійній книзі Суддів, говориться: «Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою». Яке дерево в лісі вони вибрали першим? Витривалу, плодоносну оливку (Суддів 9:8).

Понад 3500 років тому пророк Мойсей написав, що Ізраїль — це «Край хороший... Край оливкового дерева» (Повторення Закону 8:7, 8). Навіть сьогодні територія, що простягається від підніжжя гори Гермон на півночі до окраїн Беер-Шеви на півдні, усіяна оливковими гаями. Вони й досі прикрашають узбережну долину Шарон, кам’янисті пагорби Самарії, а також родючі долини Галілеї.

Письменники Біблії часто вживали приклад оливки у символічному значенні. Особливості цього дерева використовували для зображення Божого милосердя, обітниці воскресіння та щасливого сімейного життя. Детальний розгляд оливкового дерева допоможе нам зрозуміти ці біблійні вірші та поглибить вдячність за унікальне дерево, яке разом з усім іншим творивом прославляє свого Творця (Псалом 148:7, 9).

Шорстке оливкове дерево

Оливкове дерево не справляє глибокого враження з першого погляду. Воно не сягає аж до неба, як деякі величні кедри Лівану. І його деревина не така цінна, як деревина ялівцю, а цвіт не чарує око так, як цвіт мигдалю (Пісня над піснями 1:17; Амоса 2:9). Найважливіша частина оливки невидима, вона міститься під землею. Величезне коріння цього дерева сягає 6 метрів у глибину й тягнеться набагато далі в горизонтальному напрямку, і це є основним чинником, що сприяє його родючості та витривалості.

Таке коріння допомагає оливці зносити посуху на кам’янистих схилах пагорбів тоді, коли дерева в долині вже погинули від нестачі води. Завдяки своїм кореням оливка  здатна родити впродовж багатьох століть, хоча й може здаватися, що її вузлуватий стовбур придатний тільки для дров. Це шорстке дерево лише потребує достатньо місця, аби розростатися, та розпушеного ґрунту, щоб добре дихати. До того ж ґрунт має бути без бур’янів чи інших рослин, які можуть стати пристановищем для різних шкідників. Якщо ці незначні потреби задовольняти, за рік одне дерево може дати до 57 літрів олії.

Безперечно, ізраїльтяни любили оливки за їхню цінну олію. Свої доми вони освітлювали ґнотовими оливними лампами (Левит 24:2). Оливкова олія була необхідним продуктом харчування. Її використовували для захисту шкіри від сонця, а також з неї виготовляли мило. Зерно, вино та оливки були основними продуктами, які одержували в цьому краї. Тому неврожай оливок приносив в ізраїльську сім’ю біду (Повторення Закону 7:13; Авакума 3:17).

Проте зазвичай оливкової олії було в достатку. Мойсей назвав Обітовану землю «Краєм оливкового дерева», мабуть, тому що найчастіше в тій місцевості вирощували оливки. Природознавець XIX століття Г. Б. Трістрам написав, що оливка — це «дерево, типове для цього краю». З огляду на цінність та достаток оливкову олію навіть використовували як платню у країнах Середземномор’я. Сам Ісус Христос говорив про борг, який становив «сто кадок оливи» (Луки 16:5, 6).

«Немов саджанці ті оливкові»

Цінне оливкове дерево чудово ілюструє божественні благословення. Як буде поблагословлено богобоязливого чоловіка? «Твоя жінка в кутах твого дому — як та виноградина плідна,— співав псалмоспівець,— твої діти навколо твого стола — немов саджанці ті оливкові» (Псалом 128:3). Що це за «саджанці... оливкові» і чому псалмоспівець прирівнює їх до синів?

Оливкове дерево незвичайне тим, що внизу його стовбура постійно проростають молоді пагони *. Якщо з часом старе дерево перестає плодоносити, господар залишає для росту декілька паростків, тобто молодих пагонів, аж поки вони стануть невід’ємною частиною дерева. З часом довкола первинного дерева ростимуть три-чотири молоді, міцні стовбури; вони будуть, неначе сини, що сидять довкола батьківського столу. Паростки ростуть від одного пня з корінням, і всі разом вони приносять добрий урожай оливок.

Ця особливість оливкового дерева чудово ілюструє, як сини та дочки можуть рости міцними у вірі завдяки сильним духовним кореням своїх батьків. Виростаючи, нащадки також приносять плоди і підтримують своїх батьків. А батьки тішаться, що їхні діти служать Єгові разом з ними (Приповістей 15:20).

«Дерево має надію»

Старенький батько, який служить Єгові, тішиться своїми побожними дітьми. Але коли їхній батько зрештою ‘йде дорогою всієї землі’, діти плачуть (1 Царів 2:2). Щоб допомогти сім’ям справлятися з такою трагедією, Біблія запевняє нас, що буде воскресіння (Івана 5:28, 29; 11:25).

Йов, батько багатьох дітей, глибоко усвідомлював, наскільки короткочасним є людське життя. Він прирівняв його до цвіту, який швидко в’яне (Йова 1:2; 14:1, 2). Йов прагнув смерті, щоб знайти порятунок від своїх страждань. Для нього могила була місцем сховку, з якого можна повернутися. «Як помре чоловік, то чи він оживе?» — запитав Йов. А тоді впевнено відповів: «Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! Кликав би Ти [Єгово],— то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би» (Йова 14:13—15).

Як Йов проілюстрував своє переконання, що Бог покличе його з могили? На прикладі дерева, опис якого вказує, що він, імовірно, мав на увазі оливку.  «Дерево має надію,— сказав Йов,— якщо буде стяте, то силу отримає знову» (Йова 14:7). Оливкове дерево можна зрубати, але воно від цього не загине. Оливка загине лише тоді, коли її вирвати з коренем. Якщо коріння залишається непошкодженим, дерево знову пустить паростки і відновить свою силу.

Навіть коли через затяжну посуху стара оливка сильно засихає, її пень може ожити. «Якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень, то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець» (Йова 14:8, 9). Йов жив у сухій, запорошеній місцевості, там він, мабуть, бачив багато оливкових пнів, які виглядали сухими та безжиттєвими. Але з приходом дощів таке «мертве» дерево оживало, і його коріння пускало новий пагін, неначе «саджанець». Ця дивовижна здатність відновлювати сили спонукала одного вченого-садівника з Тунісу зауважити: «Можна сказати, що оливкові дерева безсмертні».

Так само як господар прагне побачити, як його сухі дерева знову пускають пагони, Єгова прагне воскресити своїх вірних слуг. Він очікує часу, коли до життя повернуться такі вірні люди, як Авраам та Сарра, Ісак та Ревека й багато інших (Матвія 22:31, 32). Як же чудово буде вітати померлих та бачити, що вони знову живуть, мають повноцінне життя!

Символічне оливкове дерево

Милосердя Бога виявляється в його безсторонності та в тому, що він дає людям можливість воскресіння. Апостол Павло вжив приклад з оливковим деревом, аби показати, що Єгова виявляє до людей милосердя, незважаючи на расу чи походження. Євреї протягом багатьох століть гордилися, що є Божим вибраним народом, ‘Авраамовим родом’ (Івана 8:33; Луки 3:8).

Щоб отримати Боже схвалення, необов’язково треба було народитись євреєм. Проте усі ранні Ісусові учні були євреями, їм випала честь бути першими людьми, котрих вибрав Бог як частину обіцяного насіння Авраама (Буття 22:18; Галатів 3:29). Павло прирівняв цих учнів-євреїв до гілок оливкового дерева.

Більшість природних євреїв відкинула Ісуса, і, як наслідок, у майбутньому вони не могли стати членами «малої черідки», тобто «Ізраїля Божого» (Луки 12:32; Галатів 6:16). Тому вони стали подібними до відрубаних гілок оливки. Хто ж їх заступив? У 36 році н. е. як частину Авраамового насіння було вибрано язичників. Можна сказати, що Єгова прищепив дикі оливкові гілки до садового оливкового дерева. Відтоді частиною обіцяного насіння Авраама мали стати люди з різних народів. Тепер язичники, які стали християнами, могли бути ‘спільниками товщу оливного кореня’ (Римлян 11:17).

Прищеплення дикої оливкової гілки до садової оливки здавалося б для садівника чимсь немислимим, він би сказав, що це «проти природи» (Римлян 11:24). «Прищепи́ добре до дикого, і, як кажуть араби, воно переможе дике,— пояснюється у праці «Земля і Книга»  (англ.),— але повернути процес у зворотньому напрямку тобі не вдасться». Єврейські християни так само були здивовані, коли Єгова «зглянувся... від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого» (Дії 10:44—48; 15:14). Таким чином було чітко виявлено, що виконання Божого наміру не залежить від якогось народу, бо «в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:35).

Павло зазначив, що, оскільки єврейські «галузки» оливкового дерева відрубано, те саме може статися з будь-ким, хто через гордість та неслухняність втратив схвалення Єгови (Римлян 11:19, 20). Отже, Божу незаслужену ласку ніколи не можна сприймати як щось звичайне (2 Коринтян 6:1).

Намащення олією

Святе Письмо говорить про вживання оливкової олії як у буквальному, так і в символічному розумінні. У стародавні часи рани та синці ‘розм’якшували олією’, щоб сприяти гоєнню (Ісаї 1:6). Згідно з однією Ісусовою притчею, милосердний самарянин налив оливи та вина на рани чоловіка, якого побачив по дорозі до Єрихона (Луки 10:34).

Намащення голови оливою є приємною процедурою, воно заспокоює (Псалом 141:5). Також у разі духовної хвороби члена збору християнські старійшини можуть ‘намастити його оливою в Господнє ім’я’ (Якова 5:14). Біблійні поради, які старійшини дають з любов’ю, та їхні щирі молитви за духовно хворих співвіруючих прирівняно до заспокійливої оливкової олії. Цікаво, що у єврейській фразеології добрий чоловік іноді описується як «чиста оливкова олія».

«Зелена оливка у Божому домі»

З огляду на сказане раніше не дивно, що Божих слуг можна прирівняти до оливкових дерев. Давид прагнув бути, як «зелена оливка у Божому домі» (Псалом 52:10). Ізраїльські родини часто садили коло своїх домів оливкові дерева, Давид так само бажав бути близько Єгови й приносити плоди на хвалу Богові (Псалом 52:11).

Коли двоплемінне царство Юди виявляло вірність Єгові, воно було, як «оливка зелена, гарна плодом хорошим» (Єремії 11:15, 16). Але мешканці Юди втратили це привілейоване становище, коли «слухатися... слів [Єгови] не хотіли і пішли за богами чужими» (Єремії 11:10).

Якщо ми хочемо стати зеленою оливкою в Божому домі, потрібно слухатися Єгови й охоче приймати виховні заходи, завдяки яким він «обтинає» нас, щоб ми приносили більше християнських плодів (Євреїв 12:5, 6). Крім того, подібно як оливковому дереву потрібне широке та глибоке коріння, щоб вижити у час посухи, нам потрібно зміцняти свої духовні корені, щоб зносити випробування та переслідування (Матвія 13:21; Колосян 2:6, 7).

Оливкове дерево добре символізує вірного християнина, якого не знає світ, але визнає за свого Бог. Якщо така людина помре у цій системі, то знову житиме у прийдешньому новому світі (2 Коринтян 6:9; 2 Петра 3:13).

Майже незнищенне оливкове дерево, яке рік за роком приносить плоди, нагадує нам про Божу обітницю: «Дні бо народу Мого — як дні дерева, і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук» (Ісаї 65:22). Ця пророча обітниця сповниться в Божому новому світі (2 Петра 3:13).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 25]

Вузлуватий стовбур з часів старовини, знайдений в Хавеа (провінція Аліканте, Іспанія).

 [Ілюстрації на сторінці 26]

Оливкові гаї в провінції Гранада (Іспанія).

[Ілюстрація на сторінці 26]

Старезне оливкове дерево за мурами Єрусалима.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Біблія говорить про прищеплення гілок до оливки.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Старе оливкове дерево, оточене молодими пагонами.