Єдиний шлях до викоренення ненависті

«Немає ненависті без страху... Ми ненавидимо те, чого боїмося; отже, де існує ненависть, там чигає страх» (СИРІЛ КОННОЛЛІ, ЛІТЕРАТУРНИЙ КРИТИК І РЕДАКТОР).

ЧИМАЛО соціологів уважає, що глибоко вкорінена в людях ненависть — підсвідома. «Вона здебільшого може бути навіть запрограмована», вбудована в саму природу людей, як сказав один політолог.

Зрозуміло, чому дослідники людської природи доходять таких висновків. Єдиним предметом їхнього дослідження є люди, народжені «в беззаконні» та «в гріху», як говориться в натхненому біблійному описі (Псалом 51:7). Навіть сам Творець, оцінюючи кілька тисячоліть тому недосконалу людину, «бачив.., що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно» (Буття 6:5).

Упередження, дискримінація та породжена ними ненависть — це наслідки успадкованої людиною недосконалості й самолюбства (Повторення Закону 32:5). На жаль, жодна людська установа або уряд, хоч би яку політику вони провадили, жодним законом не може змінити серце людини щодо цього. Закордонний кореспондент Джоанна Мак-Ґірі говорить: «Ніякий усесвітній полісмен, хоч би яким могутнім він був, не може знищити ненависть, через яку стікають кров’ю Боснія, Сомалі, Ліберія, Кашмір і Кавказ».

Але перш ніж взятися за пошуки вирішення, нам слід здобути елементарне розуміння того, що́ стоїть за проявами ненависті.

Ненависть, яку живить страх

Існує чимало відтінків і форм ненависті. Письменник Ендрю Саллівен влучно підсумував це питання такими словами: «Буває ненависть, яка боїться, і ненависть, яка лише відчуває презирство; буває ненависть, що виражає силу, і ненависть, яку зумовлює безсилля; буває помста й буває ненависть через заздрість. (...) Буває ненависть гнобителя й жертви. Буває ненависть, яка кипить і яка згасає. Буває  й  така, що вибухає, і така, що ніколи не займеться».

Поза всяким сумнівом, декотрими з основних причин розпалювання пройнятих ненавистю сучасних конфліктів є соціальні та економічні чинники. Крайнє упередження й спалахи ненависті часто можна відчути в тих районах, де матеріально ліпше забезпечені групи становлять меншість. Ненависть також часто існує там, де наплив іноземців становить загрозу життєвому рівню певного прошарку суспільства.

Декотрим може здаватися, що новопоселенці становитимуть конкуренцію і працюватимуть за нижчу плату або зумовлять зниження вартості майна. Виправдані такі побоювання чи ні — це інше питання. Страх перед матеріальними збитками й страх, що постраждає суспільний чи життєвий рівень,— це могутні чинники, які викликають упередження й ненависть.

Який слід зробити перший крок на шляху викоренення ненависті? Необхідно змінити склад розуму.

Зміна складу розуму

«Справжня зміна може прийти тільки завдяки волі народів, які пов’язані з цією справою»,— зазначає Мак-Ґірі. А як можна змінити волю народів? Досвід виявляє, що наймогутнішою, найбільш спонукальною і тривкою протидією розгортанню ненависті є Боже Слово, Біблія. Це тому, що «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євреїв 4:12).

За загальною думкою, упередження й ненависть неможливо викоренити автоматично й негайно. Усе ж таки це можливо. Ісус Христос міг найліпше викликати  чутливість сердець і пробуджувати сумління, а також спонукувати людей змінюватися. Мільйони осіб успішно тримаються мудрої поради Ісуса Христа: «Любіть ворогів своїх... і моліться за тих, хто вас переслідує» (Матвія 5:44).

Згідно зі своїми вченнями, Ісус залучив до групи своїх найбільш довірених друзів Матвія, колишнього митника, який в юдейському суспільстві був зненавидженим негідником (Матвія 9:9; 11:19). Крім того, Ісус проклав шлях чистого поклоніння, на який зрештою мали стати тисячі колись відокремлених і ненависних язичників (Галатів 3:28). Люди з усього відомого тоді світу ставали послідовниками Ісуса Христа (Дії 10:34, 35). Вони уславилися своєю неперевершеною любов’ю (Івана 13:35). Коли сповнені ненависті чоловіки каменували Ісусового учня Степана, той перед смертю вимовив останні слова: «Не залічи їм, о Господи, цього гріха!» Степан бажав найліпшого тим, хто ненавидів його (Дії 6:8—14; 7:54—60).

Правдиві християни в наш час подібно реагують на Ісусові поради робити добро не тільки своїм християнським братам, але й тим, хто їх ненавидить (Галатів 6:10). Вони щосили намагаються викорінювати зі свого життя злісну ненависть. Усвідомлюючи те, наскільки могутню силу може породжувати ненависть, вони вживають позитивних заходів і заступають її любов’ю. Один мудрець давнини сказав, що «ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини» (Приповістей 10:12).

Апостол Іван завважив: «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б» (1 Івана 3:15). Свідки Єгови вірять тим словам. Унаслідок цього, виходячи з усіх етнічних, культурних, релігійних і політичних кіл, вони вливаються в об’єднане, вільне від ненависті суспільство — справжнє всесвітнє братство. (Дивіться інформацію в супровідних рамках).

Ненависть буде викорінено!

Ви можете сказати: «Усе це добре для окремих осіб. Але це не допоможе усунути ненависть із цілої землі». Авжеж, навіть не маючи в серці ненависті, ви таки можете стати її жертвою. Тому за справжнім вирішенням цієї глобальної проблеми ми повинні звернутися до Бога.

 Бог має намір незабаром усунути із землі всі сліди ненависті. Це станеться під правлінням небесного уряду, про який нас навчав молитися Ісус: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10).

Коли на цю молитву буде отримано повну відповідь, вже не існуватиме умов, які зумовлюють ненависть. Буде усунено ситуації, через які вона розпалюється. Знання, правда й праведність заступлять пропаганду, неуцтво та упередження. Тоді Бог справді ‘зітре кожну сльозу з очей і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде’ (Об’явлення 21:1—4).

Послухаймо ще ліпшу звістку! Існують незаперечні докази, що ми живемо в «останні дні». Отже, ми можемо бути впевнені, що дуже скоро побачимо, як із землі зникне нечестива ненависть (2 Тимофія 3:1—5; Матвія 24:3—14). В обіцяному новому світі Бога пануватиме дух справжнього братства, оскільки людство повернеться до досконалості (Луки 23:43; 2 Петра 3:13).

Проте щоб втішатися таким братством, вам не потрібно чекати аж до того часу. Як свідчать наведені в рамках приклади, християнська любов уже тепер знаходить місце в мільйонах сердець, які в противному разі були б сповнені ненавистю. Ми запрошуємо й вас стати частиною цього велелюбного братства!

[Рамка на сторінці 5]

«Що зробив би Ісус?»

У червні 1998 року в сільській місцевості Техасу (США) троє білих напали на чорношкірого чоловіка Джеймса Берда Молодшого. Вони завезли його у віддалене безлюдне місце, побили, прив’язали ланцюгами за ноги до вантажівки й волокли дорогою п’ять кілометрів доти, доки його тіло не вдарилось об дренажну трубу. Цей випадок став символом найжахливішого злочину десятиріччя (1990 роки) — злочину, скоєного через ненависть.

Три сестри Джеймса Берда є Свідками Єгови. Що вони думають про тих, хто вчинив цей жахливий злочин? У спільній заяві вони сказали: «Ми відчуваємо неймовірний біль і втрату, оскільки любили особу, над якою було вчинено самосуд. Як можна зреагувати на таке звірство? Нам ніколи не спадало на думку помститися, проклинати або розпалювати пройняту ненавистю пропаганду. Ми подумали: «Що зробив би Ісус? Як би він зреагував?» Відповідь була ясна. Він би далі проголошував звістку миру й надії».

Серед біблійних віршів, завдяки яким вони не дали ненависті пустити коріння у свої серця, є Римлян 12:17—19. Апостол Павло написав: «Не платіть нікому злом за зло... Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь».

Потім вони сказали: «Ми пригадуємо реалістичні твердження з наших публікацій, що, відчувши на собі таку жахливу несправедливість і злочин, буде важче сказати: «Прощаю тобі» — й пустити це в непам’ять. Прощення за таких умов може означати просто залишити образу, аби далі жити й не захворіти фізично чи психічно через виношування образи». Яке ж яскраве свідчення про те, що сила біблійної звістки перешкоджає вкоріненню запеклої ненависті!

[Рамка на сторінці 6]

Ворожість обернулася в дружбу

За останні роки в пошуках праці до Греції прибули тисячі іммігрантів. А втім, через дедалі гірші економічні умови стає чимраз важче знайти роботу й посилюється боротьба за неї. Тому серед різних етнічних груп панує велика ворожість. Типовим прикладом є суперництво між іммігрантами з Албанії та Болгарії. У багатьох районах Греції загострюється конкуренція між представниками цих двох груп.

У місті Кіато, в північно-східному Пелопоннесі, члени болгарської сім’ї та один албанець почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови й здружилися. Завдяки застосуванню біблійних принципів зникла ворожість між багатьма членами цих двох етнічних груп. Таке застосування також посприяло справжній братерській дружбі між цими особами. Болгарин Іван навіть допоміг знайти житло по-сусідству для албанця Луліса. Дві сім’ї часто діляться продуктами та матеріальними речами, яких самі мають небагато. Обидва чоловіки тепер охрещені Свідки Єгови й тісно співпрацюють у проповідуванні доброї новини. Звичайно ж, така християнська дружба не проходить повз увагу сусідів.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Під правлінням Божого Царства із землі будуть усунені всі сліди ненависті.