Запитання читачів

У 53-му розділі Ісаї міститься відоме пророцтво про Месію. У 10-му вірші сказано: «Зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому». Що значить цей вірш?

Не важко побачити, чому стосовно Ісаї 53:10 може виникнути запитання. Правдиві християни не думають, що наш співчутливий і ніжний Бог зволив побити чи завдати комусь мук. Біблія дає нам підстави для впевненості, що Бог не знаходить задоволення в муках невинних людей (Повторення Закону 32:4; Єремії 7:30, 31). Протягом століть Єгова деколи допускав страждання з причин, які узгоджувалися з його мудрістю й любов’ю. Але він аж ніяк не спричинив страждання свого улюбленого Сина Ісуса Христа. Що ж тоді означає цей уривок?

Нам буде легше охопити його суть, якщо розглянемо цілий вірш, звернувши увагу на слова «зволив» і «замір», якими перекладено однокореневі слова єврейського оригіналу. В Ісаї 53:10 говориться: «Зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір [«воля», Кул.] Господній рукою Його буде мати поводження».

Загальна звістка Біблії вказує на те, що «воля» Єгови, про яку згадано в кінці того вірша, зосереджується на сповненні його наміру за допомогою Царства. Роблячи це, Єгова виправдає свій суверенітет і відкриє можливість, щоб зі слухняних людей був знятий успадкований гріх, гріх кожного з нас (1 Хронік 29:11; Псалом 83:19; Дії 4:24; Євреїв 2:14, 15; 1 Івана 3:8). Усе це уможливив Божий Син, коли став людиною і приніс викупну жертву. Як ми знаємо, у той час Ісус дійсно постраждав. Біблія розповідає нам, що він «навчився послуху з того, що вистраждав був». Отже, те страждання принесло Ісусові певну користь (Євреїв 5:7—9).

Ісус наперед знав, що піти цим благородним шляхом означатиме зазнати певних мук. Це видно з його слів, записаних в Івана 12:23, 24: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе». Так, Ісус усвідомлював, що йому доведеться навіть зазнати смерть, зберігаючи непорочність. Далі читаємо: «Затривожена зараз душа Моя». І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... Прослав, Отче, Ім’я Своє!» Залунав тоді голос із неба: «І прославив,— і знову прославлю!» (Івана 12:27, 28; Матвія 26:38, 39).

Саме в такому контексті можна розуміти слова з Ісаї 53:10. Єгова добре знав, що його Син буде у певному розумінні побитий. Але Єгова зволив, щоб так сталось, розуміючи славетні й величні наслідки Ісусових дій. У цьому розумінні «зволив Господь, щоб побити Його», тобто Месію. Ісус також зволив учинити все, що було потрібно. Дійсно, як сказано в кінці вірша Ісаї 53:10, ‘замір Господній рукою Його мав поводження’.