Християни знаходять щастя в служінні

«Більше щастя — давати, ніж брати» (ДІЇ 20:35, Хом.).

1. Який неправильний погляд поширений сьогодні й чому він згубний?

ПРОТЯГОМ останніх десятиліть XX сторіччя часто можна було чути слово «ячество». По суті, це слово означає «я перший» та вказує на погляд, який поєднує самолюбство й пожадливість з браком турботи про інших. У 2000-му році ячество аж ніяк не втрачає сили. Чи часто ви чуєте запитання: «Яка мені з цього вигода?» або «Що я буду з цього мати?» Такий егоїстичний погляд не приносить щастя. Він вкрай відрізняється від принципу, який сформулював Ісус: «Більше щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хом.).

2. З чого видно, що давання приносить щастя?

² Чи ж справді давати приносить більше щастя, ніж брати? Так. Візьміть до уваги Бога Єгову. У нього «джерело життя» (Псалом 36:10). Він дає все потрібне, щоб зробити наше життя щасливим і продуктивним. Він є справжнім Джерелом «усякого доброго давання та дару досконалого» (Якова 1:17). «Щасливий Бог» Єгова безупинно дає (1 Тимофія 1:11, НС). Він любить людей, яких створив, і дає їм усього дуже багато (Івана 3:16). Візьміть також до уваги людський рід. Якщо ви батько або мати, вам відомо, скільки самозречення і давання потрібно для того, щоб виховати дитину. Роками дитина не усвідомлює цього. Все це вона сприймає як щось належне. Проте вам відрадно бачити, як дитина процвітає внаслідок вашого безкорисливого давання. Чому? Тому що ви любите її.

3. Чому ми знаходимо насолоду в служінні Єгові та співвіруючим?

³ Подібно до цього, характерною ознакою правдивого поклоніння є давання, яке ґрунтується на любові. Оскільки ми любимо Єгову та співвіруючих, служити й віддавати себе їм — це насолода (Матвія 22:37—39). Кожен, хто поклоняється Богові, керуючись егоїстичними спонуками, позбавляє себе радості. Але ті, хто служить безкорисливо, турбуючись більше тим, що́ може дати, ніж тим, що́ сподівається отримати, знаходять справжнє щастя. У цій істині можна пересвідчитись, взявши до уваги те, як вживаються у Святому Письмі певні біблійні слова, пов’язані з нашим поклонінням. У цій та наступній статтях ми обговоримо три таких слова.

Ісусове публічне служіння

4. Яке «публічне служіння» виконується в загальновизнаному християнстві?

⁴ У грецькій мові — мові оригіналу — одним важливим словом, пов’язаним з поклонінням, є леітоурґı́а, яке в «Перекладі нового  світу» (англ.) передається висловом «публічне служіння» або словом «служба» в перекладі Огієнка. Зі слова леітоурґı́а виводиться широковживане в загальновизнаному християнстві слово «літургія» *. Проте формальні літургії в християнському світі не є по-справжньому корисним публічним служінням.

5, 6. а) Яке публічне служіння виконувалося в Ізраїлі і який був з цього пожиток? б) Яким набагато величнішим публічним служінням було замінено служіння, котре виконували в Ізраїлі, і чому?

⁵ Апостол Павло використав грецьке слово, яке пов’язане зі словом леітоурґı́а, стосовно ізраїльських священиків. Він сказав: «Кожен священик щоденно стоїть, служачи [дієслово, похідне від грецького леітоурґı́а], і часто приносить жертви ті самі» (Євреїв 10:11). Священики-левити виконували в Ізраїлі дуже цінне публічне служіння. Вони навчали Божого закону й складали жертви, які загладжували гріхи людей (2 Хронік 15:3; Малахії 2:7). Коли священики й люди трималися Закону Єгови, цілий народ мав підстави для радості (Повторення Закону 16:15).

⁶ Для ізраїльських священиків виконувати публічне служіння під Законом було справжнім привілеєм, але їхнє служіння втратило свою вартість, коли Ізраїль був відкинутий через невірність (Матвія 21:43). Єгова вжив заходів для чогось набагато величнішого — публічного служіння, яке виконував Ісус, великий Первосвященик. Про нього читаємо: «Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись» (Євреїв 7:24, 25).

7. Чому Ісусове публічне служіння приносить небувалі блага?

⁷ Ісус залишатиметься довічним священиком і не матиме наступників. Отже, тільки він може дати людям повний порятунок. Він виконує небувале публічне служіння не в рукотворному храмі, але в прообразному храмі — у величному устрої Єгови для поклоніння, який почав діяти 29 року н. е. Тепер Ісус служить у Святеє Святих цього храму, тобто в небі. Він «Священнослужитель [«публічний слуга», НС] [леітоурґо́с] святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина» (Євреїв 8:2; 9:11, 12). Незважаючи на своє високе становище, Ісус залишається «публічним слугою». Він використовує свою велику владу, щоб давати, а не брати. Таке давання приносить йому радість. Це частина «радости, яка була перед Ним», і ця радість допомагала йому залишатися стійким під час земного життя (Євреїв 12:2).

8. Як Ісус виконував публічне служіння, щоб заступити Закон-угоду?

⁸ Існує ще одна грань Ісусового публічного служіння. Павло написав про Ісуса: «Тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений» (Євреїв 8:6). Мойсей був посередником угоди, яка стала основою взаємин між Ізраїлем та Єговою (Вихід 19:4, 5). Ісус же став посередником нової угоди, яка уможливила народження нового народу, «Ізраїля Божого», що складається з помазаних духом християн з-посеред багатьох народів (Галатів 6:16; Євреїв 8:8, 13; Об’явлення 5:9, 10). Яким же надзвичайним публічним служінням це було! І як же відрадно знати Ісуса, публічного слугу, через якого ми можемо прийнятно поклонятися Єгові! (Івана 14:6).

Християни також виконують публічне служіння

9, 10. Які види публічного служіння виконують християни?

⁹ Жодна людина не може виконувати таке величне публічне служіння, яке виконує Ісус. А втім, коли помазані християни отримують небесну нагороду, вони займають місця поряд з Ісусом та беруть участь у його публічному служінні як небесні царі й священики (Об’явлення 20:6; 22:1—5). Проте християни на землі також виконують публічне служіння й отримують від цього велике задоволення. Наприклад, коли в Палестині був голод, апостол Павло приніс пожертви від братів з Європи, щоб  допомогти єврейським християнам в Юдеї. Це було публічним служінням (Римлян 15:27; 2 Коринтян 9:12). Сучасні християни з радістю виконують таке саме служіння, без зволікань надаючи допомогу, коли їхні брати зазнають утисків, потерпають від стихійних лих або інших катастроф (Приповістей 14:21).

¹⁰ Павло згадав ще про інший вид публічного служіння, написавши: «Хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма» (Филип’ян 2:17). Наполеглива праця Павла заради филип’ян була публічним служінням, яке він виконував з любов’ю і старанністю. Подібне публічне служіння виконують сьогодні зокрема помазані християни, які служать «вірним і мудрим рабом», даючи своєчасно духовну поживу (Матвія 24:45—47). Загалом вони також є «священством святим», якому доручено «приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа» і ‘звіщати чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого’ (1 Петра 2:5, 9). Вони, як і Павло, радіють цим привілеям, ‘жертвуючи собою’ у сповненні накладених на них обов’язків. А їхні супутники з «інших овець» приєднуються до них і підтримують їх у праці звіщання людям про Єгову та його наміри * (Івана 10:16; Матвія 24:14). Яке ж це величне й радісне публічне служіння! (Псалом 107:21, 22).

Виконуйте священне служіння

11. Який гарний приклад для всіх християн дала пророчиця Анна?

¹¹ Інше грецьке слово, пов’язане з нашим поклонінням,— це латреı́а, яке в «Перекладі нового світу» передано виразом «священне служіння». Священне служіння пов’язане з актами поклоніння. Наприклад, про 84-річну вдову Анну, яка була пророчицею, говориться, що вона «не відлучалась від храму, служачи [грецьке слово, похідне від латреı́а] Богові вдень і вночі постами й молитвами» (Луки 2:36, 37). Анна поклонялась Єгові постійно. Вона є гарним прикладом для всіх нас — молодих і старих, чоловіків і жінок. Так само як Анна, котра щиро молилася до Єгови й регулярно поклонялася йому в храмі, виконуючи священне служіння, ми молимося й регулярно приходимо на зібрання (Римлян 12:12; Євреїв 10:24, 25).

12. Яка головна особливість нашого священного служіння і чому його також можна назвати публічним служінням?

¹² Апостол Павло згадав головну особливість нашого священного служіння, написавши: «Свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас... в молитвах своїх» (Римлян 1:9, 10а). Авжеж, проповідування доброї новини — це не просто публічне служіння заради тих, хто слухає її, але також акт поклоніння Богу Єгові. Чи нас слухають, чи ні, проповідницька праця є священним служінням для Єгови. Наші старання розповідати іншим про чудові риси й благотворні наміри нашого любого небесного Отця приносять нам неабияку радість (Псалом 71:23).

Де ми виконуємо священне служіння?

13. Яку надію мають ті, хто виконує священне служіння на внутрішньому подвір’ї духовного храму Єгови, і хто радіє разом із ними?

¹³ Павло написав до помазаних християн: «Ми, що приймаємо царство непохитне,  нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом» (Євреїв 12:28). Будучи впевнені у своєму сподіванні успадкувати Царство, помазанці виявляють непохитність віри в поклонінні Всевишньому. Тільки вони можуть виконувати для нього священне служіння у Святому відділенні та на внутрішньому подвір’ї духовного храму Єгови й з нетерпінням чекають часу, коли зможуть служити з Ісусом у Святеє Святих, тобто самому небі. Їхні супутники — клас інших овець — радіють з ними цій дивовижній надії (Євреїв 6:19, 20; 10:19—22).

14. Який пожиток отримує великий натовп з Ісусового публічного служіння?

¹⁴ А що ж сказати про інших овець? Апостол Іван передбачив, що в останніх днях з’явиться великий натовп цих овець, і вони ‘виперуть одіж свою, та вибілять її в крові Агнця’ (Об’явлення 7:14). Це означає, що, так як їхні помазані співпоклонники, вони вірять у вартість Ісусового публічного служіння й цінність його досконалого людського життя, котре він пожертвував заради людства. Інші вівці також отримують пожиток з Ісусового публічного служіння, оскільки «тримаються міцно... заповіту [Єгови]» (Ісаї 56:6). Хоча інші вівці не є учасниками нової угоди, вони таки тримаються її, підкоряючись пов’язаним з нею законам та розпорядкам, які встановлено через неї. Спілкуючись з Ізраїлем Божим, вони харчуються з одного духовного столу й співпрацюють з його членами, публічно вихваляють Бога й складають приємні йому духовні жертви (Євреїв 13:15).

15. Де виконують священне служіння члени великого натовпу і що приносить їм таке благословення?

¹⁵ Отже, можна побачити, що члени великого натовпу ‘стоять перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу’. Крім того, «вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А «Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними»  (Об’явлення 7:9, 15). В Ізраїлі прозеліти поклонялися на зовнішньому подвір’ї Соломонового храму. Так само й великий натовп поклоняється Єгові на зовнішньому подвір’ї його духовного храму. Служіння в цьому місці приносить їм радість (Псалом 122:1). Навіть після того, як останній з їхніх помазаних товаришів отримає небесну спадщину, вони продовжуватимуть виконувати священне служіння для Єгови (Об’явлення 21:3).

Неприйнятне священне служіння

16. Які даються перестороги щодо священного служіння?

¹⁶ За днів стародавнього Ізраїлю священне служіння слід було виконувати так, як того вимагали закони Єгови (Вихід 30:9; Левит 10:1, 2). Також і сьогодні ставляться певні вимоги до нашого служіння, якщо ми хочемо, аби воно було прийнятне для Єгови. Ось чому Павло написав до колосян: «Ми... не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога» (Колосян 1:9, 10). Не нам визначати, який спосіб поклоніння людей є прийнятний для Бога. Важливим є точне біблійне знання, духовне розуміння і побожна мудрість. У противному разі все може закінчитись дуже погано.

17. а) Як було перекручено священне служіння за днів Мойсея? б) Як священне служіння сьогодні може бути спрямоване в неправильному напрямку?

¹⁷ Візьміть до уваги ізраїльтян за днів Мойсея. Про них ми читаємо: «Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися [«виконувати священне служіння», НС] силі небесній» (Дії 7:42). Ті ізраїльтяни бачили, як Єгова захищає їх за допомогою своїх могутніх дій. Але вони починали поклонятись іншим богам, коли вважали це вигідним для себе. Ізраїльтяни не були вірними й відданими, а ця риса вкрай необхідна, якщо хочемо, аби наше священне служіння подобалося Богові (Псалом 18:25, НС). Щоправда, нині мало б хто відвернувся від Єгови, щоб поклонятися зіркам або золотому теляті, але існують інші форми ідолопоклонства. Ісус перестеріг перед служінням «багатству», а Павло назвав зажерливість ідолослуженням (Матвія 6:24, примітка під текстом; Колосян 3:5). Звання бога собі приписує Сатана (2 Коринтян 4:4). Такі види ідолопоклонства дуже поширені і є пасткою. Візьміть, наприклад, до уваги тих, хто твердить, що наслідує Ісуса, але в дійсності ставить собі за мету збагатитися або покладається на себе  та свої ідеї. Кому вони насправді служать? Чим вони відрізняються від євреїв за днів Ісаї, які клялися ім’ям Єгови, але віддавали честь за його величні вчинки мерзенним ідолам? (Ісаї 48:1, 5).

18. Як неправильно виконували священне служіння у минулому і як це роблять сьогодні?

¹⁸ Ісус також перестеріг: «Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу виконує він Богові» (Івана 16:2). Савл, який став апостолом Павлом, безсумнівно, вважав, що служить Богові, коли ‘похваляв вбивство Степана’ й ‘дихав грізьбою й убивством на учнів Господніх’ (Дії 8:1; 9:1). Сьогодні декотрі палії етнічної чистки й геноциду також заявляють, що поклоняються Богові. Чимало людей твердять, що вони служать Богу, але їхнє поклоніння насправді скероване до богів націоналізму, трайбалізму, багатства, егоїзму та багатьох інших божків.

19. а) Як ми ставимося до священного служіння? б) Яке священне служіння принесе нам радість?

¹⁹ Ісус сказав: «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому» (Матвія 4:10). Тут Ісус говорив до Сатани, але як же важливо, щоб кожен з нас зважав на його слова! Священне служіння для Суверенного Господа всесвіту — це величний привілей, який вселяє благоговіння. А що можна сказати про публічне служіння, яке пов’язане з нашим поклонінням? Ця праця на благо наших ближніх приносить радість і велике щастя (Псалом 41:2, 3; 59:17). Однак таке служіння приносить справжнє щастя тільки тоді, коли його виконують від усього серця та в належний спосіб. Хто ж правильно поклоняється Богу? Чиє священне служіння схвалює Єгова? У наступній статті ми зможемо відповісти на ці запитання, якщо розглянемо третє біблійне слово, пов’язане з нашим поклонінням.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

• Яке величне публічне служіння виконував Ісус?

• Яким публічним служінням займаються християни?

• Що таке священне служіння християн і де його виконують?

• Що нам потрібно здобувати, аби наше священне служіння подобалось Богу?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 10]

Батьки відчувають велику радість від давання.

[Ілюстрації на сторінках 12, 13]

Християни виконують публічне служіння, допомагаючи людям і звіщаючи добру новину.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Щоб наше священне служіння було прийнятне Богу, слід мати точне знання й розуміння.