Ходіть ‘дорогою праведного’

ПРОРОК Ісая сказав: «Буде добре йому [праведному], бо вони споживуть плід учинків своїх». Він також зазначив: «Проста дорога для праведного» (Ісаї 3:10; 26:7). Отже, зрозуміло: щоб наші вчинки приносили добрі плоди, потрібно чинити слушне в Божих очах.

Але як ходити дорогою праведного? Який пожиток це принесе нам? І як те, що ми дотримуємося Божих праведних норм, впливатиме на інших? У 10-му розділі біблійної книги Приповістей цар стародавнього Ізраїлю Соломон відповідає на ці запитання, протиставляючи праведного і безбожного. Він вживає там слова «праведний» або «праведні» 13 разів. Дев’ять з них — у віршах від 15 до 32-го. Розгляньмо ж Приповістей 10:15—32. Ця інформація усіх нас підбадьорить *.

Стережіть напучування

Соломон підкреслив, наскільки важливою є праведність, сказавши: «Маєток багатого — місто твердинне його, погибіль убогих — їхні злидні. Дорібок праведного — на життя, прибуток безбожного — в гріх» (Приповістей 10:15, 16).

Подібно як укріплене місто до певної міри захищає його мешканців, багатство теж може служити захистом у нашому нестабільному житті. Що ж до злиднів, то вони часом призводять до біди, особливо коли виникають непередбачені обставини (Екклезіяста 7:12). Проте мудрий цар міг також натякати на небезпеку як заможності, так і бідності. Заможна людина може цілком покладатися на свій маєток, вважаючи його ‘міцним муром’ (Приповістей 18:11). А бідна схильна помилково думати, що через убогість її чекає безрадісне майбутнє.  Отже, обидвоє не роблять собі доброго імені у Бога.

Однак, хоч би яким було матеріальне становище праведного, його порядність відкриває шлях до життя. Як саме? По-перше, така особа задоволена тим, що має. Вона не дозволяє, аби фінансова ситуація перешкоджала їй здобувати Боже схвалення. Незважаючи на те, заможна праведна людина чи ні, завдяки своєму способу життя вона щаслива вже тепер і має надію на вічне життя у майбутньому (Йова 42:10—13). Натомість безбожний, навіть якщо набуває багатство, не отримує від нього пожитку. Замість того щоб тішитись охороною, яку воно надає, і жити згідно з Божою волею, він використовує свій добуток, аби провадити грішне життя.

«Хто напучування стереже — той на стежці життя,— веде далі цар Ізраїлю,— а хто нехтує картання, той блудить» (Приповістей 10:17). На думку одного біблеїста, цей вірш може мати два значення. Людина, котра приймає напучування і правильно поводиться, є на стежці життя, тоді як та, що нехтує картанням, віддаляється від тої стежки. Цей вірш також може означати, що той, «хто зважає на картання, той показує шлях до життя [іншим, оскільки його добрий приклад допомагає їм], а хто легковажить напученням, збиває інших з пуття» (Приповістей 10:17, «Новий міжнародний переклад», англ.). У будь-якому випадку, наскільки ж важливо стерегти напучування і не ігнорувати картання!

Замініть ненависть любов’ю

Наступна приповістка Соломона складається з двох частин, які містять подібну думку, і друга частина підсилює першу. Він говорить: «Хто ненависть ховає, в того губи брехливі». Людина, яка таїть у серці ненависть і приховує це за ласкавими словами або лестощами, поводиться облудно — її «губи брехливі». Мудрий цар додає: «Хто наклепи ширить, той дурноверхий» (Приповістей 10:18). Дехто не затаює своєї ненависті, а фальшиво звинувачує особу, яку ненавидить, або зневажливо висловлюється про неї. Чинити так нерозумно, оскільки наклепи не змінять того, якою є та людина. А проникливий слухач розпізна́є злобні мотиви й не матиме великої поваги до наклепника. Тому той, хто поширює наклепи, сам собі шкодить.

Праведна людина не вдаватиметься ані до обману, ані до наклепів. Бог сказав ізраїльтянам: «Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму» (Левит 19:17). А Ісус порадив своїм слухачам: «Любіть [навіть] ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:44, 45). Наскільки ж ліпше наповнювати серце любов’ю, а не ненавистю!

‘Стримуйте губи свої’

Наголошуючи на потребі контролювати язик, мудрий цар зазначає: «Не бракує гріха в велемовності, а хто стримує губи свої, той розумний» (Приповістей 10:19).

«Нерозумний говорить багато» (Екклезіяста 10:14). Його уста «глупоту висловлюють» (Приповістей 15:2). Це не означає, що кожна балакуча людина нерозумна. Але як легко такій людині стати причетною до поширення пліток або недобрих чуток! Часто власне нерозсудлива мова може зруйнувати репутацію, вразити почуття, викликати напруженість у стосунках і навіть спричинити фізичну шкоду. «В багатословності не бракує гріха» (Приповістей 10:19, Дерк.). Крім того, людина, котра на будь-яку  тему має що сказати, дратує інших. Отже, не будьмо багатослівними.

Людина, що стримує свої губи, не лише уникає брехні, але й діє розсудливо. Перш ніж щось сказати, вона думає. Любов до норм Єгови, а також щире бажання допомагати ближнім, спонукують таку особу зважати на те, як її слова впливатимуть на інших. Вона висловлюється сердечно й доброзичливо, роздумуючи, як зробити свою мову приємною і підбадьорливою. Слова такої людини, наче «золоті яблука на срібнім тарелі»,— завжди уміло підібрані та шляхетні (Приповістей 25:11).

‘Пасіть багатьох’

Соломон продовжує: «Язик праведного — то добірне срібло, а розум безбожних — мізерний» (Приповістей 10:20). Слова праведного чисті, немов добірне перетоплене срібло, в якому немає домішків. Саме так можна сказати про слуг Єгови, які діляться з людьми життєдайним знанням з Божого Слова. Їхній Величний Учитель, Бог Єгова, навчає їх і ‘дає язик учнів, щоб підтримувати словом знесиленого’ (Ісаї 30:20, НС; 50:4, Хом.). Справді, їхній язик, коли говорить про біблійну правду, наче добірне срібло. І наскільки ж ціннішими для щиросердих осіб є їхні слова, ніж наміри безбожних! Розповідаймо ж із готовністю про Боже Царство і про чудові Божі діла.

Праведний є благословенням для тих, хто перебуває поряд. «Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму»,— говорить Соломон (Приповістей 10:21).

Як ‘праведний пасе багатьох’? Вжите тут єврейське слово несе в собі думку про працю пастуха, тобто про керівництво і забезпечення поживою, чим власне й займався у стародавні часи пастух овець (1 Самуїла 16:11; Псалом 23:1—3; Пісня над піснями 1:7). Праведна людина скеровує інших на шлях праведності, її мова «живить» слухачів. Унаслідок цього вони живуть щасливіше та змістовніше і навіть можуть отримати вічне життя.

А що сказати про нерозумного? Оскільки йому бракує добрих спонук, він не цікавиться, до чого призведе його поведінка. Така людина робить усе, що бажає, не турбуючись про наслідки. Тому вона й страждає через свої вчинки. У той час як праведний допомагає іншим залишатися на дорозі життя, нерозумний навіть сам не може втриматися на цій дорозі.

Уникайте розгнузданості

Особистість людини часто виявляється в її уподобаннях. Цар Ізраїлю мав це на увазі, коли сказав: «Чинити зло [«розгнузданість», НС] для безумного, як забава; а розумному властива мудрість» (Приповістей 10:23, Дерк.).

Дехто вважає розгнузданість забавою, яка приносить лише задоволення. Такі люди не усвідомлюють неправильності своєї поведінки й не беруть до уваги те, що всі будуть змушені дати відповідь Богу (Римлян 14:12). Вони мають настільки перекручене мислення, що думають,  ніби Бог не бачить їхнього лиходійства. Своїми вчинками вони, по суті, говорять: «Нема Бога» (Псалом 14:1—3; Ісаї 29:15, 16). Як же це нерозсудливо!

Проте розумна людина усвідомлює, що розгнузданість — не забава. Вона знає, що така поведінка огидна Богові й може зруйнувати її взаємини з ним. Розгнузданість є безглуздою, бо через неї у людей зникає самоповага, вона розбиває подружжя, шкодить розуму й тілу, а також руйнує духовність. Тому було б розумно уникати її і любити мудрість, як дорогу улюблену сестру (Приповістей 7:4).

Будуйте на правильній основі

Вказуючи, наскільки важливо будувати своє життя на належній основі, Соломон зазначає: «Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних здійсняться. Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу» (Приповістей 10:24, 25).

Безбожний може викликати багато страху в інших. Але насамкінець його також спіткає те, чого він боїться. Не маючи основи, тобто відкидаючи праведні принципи, він подібний до нестійкого будинку, який розвалюється від сильної бурі. Він «падає», піддаючись натискові. Натомість праведна людина подібна до чоловіка, про якого розповів Ісус. Вона чинить, як «чоловік розумний, що свій дім збудував на камені». Ісус сказав: «І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась,— та не впав, бо на камені був він заснований» (Матвія 7:24, 25). Така людина стійка, її мислення й дії мають міцну основу: вони ґрунтуються на Божих принципах.

Перед тим як далі показувати різницю між безбожним і праведним, мудрий цар подає стислу, але важливу пересторогу. Він говорить: «Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає» (Приповістей 10:26). Оцет дуже неприємний для зубів. Ацетатна кислота, яка міститься в ньому, створює в роті кисле середовище і може призвести до того, що зуби стануть занадто чутливі. А від диму очі печуть і ріжуть. Так само й той, хто наймає ліниву людину або послуговується нею, неодмінно зазнає роздратування й збитків.

«Дорога Господня — твердиня»

Цар Ізраїлю веде далі: «Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться. Сподівання для праведних — радість, а надія безбожних загине» (Приповістей 10:27, 28).

Праведний керується побожним страхом і намагається задовольняти Єгову своїми думками, словами й вчинками. Бог дбає про нього і виконує його праведні сподівання. А нечестивий веде безбожне життя. Його заміри іноді здійснюються, але лише тимчасово, оскільки насильство або хвороби, які є наслідком неправильного стилю життя, часто вкорочують йому днів. У день смерті всі надії такої людини зникають (Приповістей 11:7).

«Дорога Господня — твердиня невинним,— говорить Соломон,— а загибіль — злочинцям» (Приповістей 10:29). Згадана тут дорога Господня не стосується стежки життя, якою ми повинні  йти, але того, як Бог поводиться з людьми. «Він Скеля, а діло Його досконале,— сказав Мойсей,— всі бо дороги Його справедливі» (Повторення Закону 32:4). Справедливі дороги Єгови — це охорона для праведних і загибель для безбожних.

Якою ж твердинею є Бог для свого народу! «Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі. Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий. Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних — лукавство» (Приповістей 10:30—32).

Безсумнівно, праведним людям добре ведеться, і вони відчувають благословення, бо ходять дорогою праведності. Дійсно, «благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22). Тому завжди намагаймося діяти згідно з Божими принципами. Стримуймо також свої губи й послуговуймося язиком, щоб навчати людей життєдайної правди з Божого Слова й скеровувати їх на дорогу праведності.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Язик може бути, наче «добірне срібло».