Що приведе до щасливого світу

«НАЙЯСКРАВІШОЮ історичною особою — не лише у два останніх тисячоліття, а в усій історії людства — був Ісус з Назарета»,— написав журнал «Тайм». Коли Ісус жив на землі, тисячі щиросердих людей побачили в ньому не тільки велич, а передусім турботу про інших. Тож не дивно, що вони хотіли зробити його царем (Івана 6:10, 14, 15). Але як вже згадувалося в попередній статті, Ісус відмовився втручатися у політику.

ІСУСОВА відмова ґрунтувалася принаймні на трьох факторах: погляд його Батька на вияви людської самостійності, в тому числі людське самоврядування; усвідомлення того, що існують могутні приховані сили, які зводять нанівець навіть найліпші старання людей в правлінні; і Божий намір встановити правління небесного уряду над цілою землею. Уважно дослідивши ці три фактори, ми побачимо, чому зусилля людей зробити світ ліпшим зазнали невдачі. Також ми побачимо, як усе ж таки можливо зробити світ ліпшим.

Чи можуть люди правити над людьми?

Коли Бог створив людей, він дав їм владу панувати над тваринним царством (Буття 1:26). Але самі люди перебували під верховною владою Бога. Перші чоловік і жінка повинні були довести, що підкоряються Богові, тим, що виявляючи покору, не їли би з «дерева знання добра й зла» (Буття 2:17). На жаль, Адам і Єва неправильно використали свободу волі і не послухалися Бога. Те, що вони з’їли заборонений плід, було не просто крадіжкою, це був бунт проти Божої верховної влади.  У примітці до Буття 2:17 в Новій Єрусалимській Біблії (англ.) говориться, що Адам і Єва заявили про свої права «на повну моральну незалежність, тим самим відмовившись визнавати себе творивом... Перший гріх був нападом на верховну владу Бога».

Оскільки повстали важливі спірні питання, Бог дозволив Адамові, Єві та їхнім нащадкам обрати власну життєву дорогу, і вони самі стали визначати норми правильного і неправильного (Псалом 147:19, 20; Римлян 2:14). По суті, саме тоді люди почали експериментувати із самостійністю. Чи ж успішно? Після того як проминули тисячі років, ми можемо сказати — ні! В Екклезіяста 8:9 говориться: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї». Така жалюгідна історія людського самоврядування підтверджує правдивість слів з Єремії 10:23: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком». Історія доводить, що люди не мають здатності успішно правити без Творця.

Ісус поділяв такий погляд. Незалежність від Бога була для нього абсолютно неприйнятна. «Сам Я від Себе нічого не дію»,— сказав він. «Я завжди чиню, що Йому [Богові] до вподоби» (Івана 4:34; 8:28, 29). Тому, не маючи повноважень від Бога, щоб отримати царювання від людей, Ісус навіть не думав прийняти його. Це, однак, не означає, що він не бажав допомогти своїм ближнім. Навпаки, він робив усе можливе, аби допомогти людям знайти найбільше щастя як тоді, так і в майбутньому. Він навіть віддав своє життя за людство (Матвія 5:3—11; 7:24—27; Івана 3:16). Але Ісус знав, що «для всього свій час», у тому числі для того, щоб Бог встановив свою владу над людством (Екклезіяста 3:1; Матвія 24:14, 21, 22, 36—39). А втім, пригадайте, як в Едемському саду наші прабатьки підкорилися волі злої духовної істоти, яка говорила до них через змія. Це приводить нас до другої причини, чому Ісус не втягувався в політику.

Таємний правитель світу

Сатана, як каже нам Біблія, запропонував Ісусові «всі царства на світі та їхню славу» за один акт поклоніння (Матвія 4:8—10). Ісус отримав пропозицію правити всім світом, але на умовах Диявола. Він не піддався цій спокусі. Проте чи дійсно це  було спокусою? Чи міг Сатана справді пропонувати щось настільки велике? Авжеж, адже сам Ісус назвав Диявола «князем світу цього», апостол же Павло описав його як «бога цього віку» (Івана 14:30; 2 Коринтян 4:4; Ефесян 6:12).

Звичайно, Ісус знав, що Диявол не дбав про інтереси людства. Він назвав Сатану «убивцею» та «батьком брехні і всього фальшивого» (Івана 8:44, «Докладний переклад Біблії», англ.). Без сумніву, світ, що «лежить у владі» цього злого духа, ніколи не може бути справді щасливим (1 Івана 5:19, УКУ). Але Диявол не завжди матиме таку владу. Ісус, який тепер є могутнім духовним створінням, невдовзі усуне Сатану і повністю знищить його вплив (Євреїв 2:14; Об’явлення 20:1—3).

Сам Сатана знає, що його дні як правителя світу вже пораховані. Тому він у розпачі докладає всі свої сили, щоб зіпсувати людей остаточно, як він зробив це перед Потопом у дні Ноя (Буття 6:1—5; Юди 6). «Горе землі та морю,— говориться в Об’явлення 12:12,— до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має». Біблійні пророцтва та світові події вказують, що ми живемо наприкінці цього «короткого часу» (2 Тимофія 3:1—5). Полегшення вже наближається.

Уряд, який принесе щастя

Третя причина, чому Ісус тримався подалі від політики, така: він знав, що в майбутньому, у встановлений час, Бог закладе небесний уряд, який правитиме землею. Біблія називає цей уряд Божим Царством, і саме воно було основною темою вчень Ісуса (Луки 4:43; Об’явлення 11:15). Ісус навчав своїх послідовників молитися про прихід того Царства, адже лише під час його правління ‘буде Божа воля як на небі, так і на землі’ (Матвія 6:9, 10). Ви, можливо, міркуєте: «Якщо це Царство правитиме всією землею, що ж станеться з людськими урядами?»

Відповідь міститься в Даниїла 2:44: «За днів тих царів [які правлять у кінці теперішньої системи] Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті [створені людьми] царства, а само буде стояти навіки». Чому ж Боже Царство «потовче» земні правління? Оскільки вони наполягають на своєму праві виявляти дух непокори Богові і бути самостійними, як до цього заохочував Сатана ще в Едемі. Особи, які виявляють такий дух, не дбають про благо людства, а вступають у суперечку з Творцем (Псалом 2:6—12; Об’явлення 16:14, 16). Тож і нам треба запитати себе: «Ми за чи проти правління Бога?»

Чию владу ви оберете?

Для того щоб допомогти людям зробити свідоме рішення щодо правління, Ісус наказав своїм учням проповідувати «Євангеліє Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім» перед тим, як прийде кінець сучасної системи (Матвія 24:14). Хто сьогодні знаний за всесвітнє проповідування Божого Царства? Свідки Єгови. Навіть на титульній сторінці цього журналу вже давно містяться слова: «Оголошує Царство Єгови». Нині близько шести мільйонів Свідків у понад 230 країнах допомагають людям набути точного знання про Царство *.

Благословення для підданих Царства

Ісус завжди робив все так, як того хотів Бог. Тому-то він не обрав шляху незалежності і не намагався політично підтримувати або поліпшувати тогочасну систему речей, але докладав усіх зусиль, щоб поширювати  справи Божого Царства, єдиного вирішення світових проблем. За свою вірність і відданість він був нагороджений царською владою на небесах і став Царем того Царства. Яка ж чудова нагорода за підкорення Богові! (Даниїла 7:13, 14).

Сьогодні мільйони людей, які наслідують Ісуса в тому, що ставлять Боже Царство на перше місце і підкоряються Божій волі, також отримали чудовий дар — цінну можливість стати земними підданими Божого Царства (Матвія 6:33). Під сердечним правлінням Бога вони повернуться до людської досконалості і матимуть перспективу жити вічно (Об’явлення 21:3, 4). В 1 Івана 2:17 говориться: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває». Коли Сатана та його послідовники зникнуть назавжди, а наша планета перетвориться у всесвітній рай, вільний від націоналізму, корумпованих комерційних систем і фальшивої релігії, як же невимовно радісно буде жити вічно на землі! (Псалом 37:29; 72:16).

Авжеж, тільки Боже Царство приведе до дійсно щасливого світу, тому звістка про Царство справедливо називається доброю новиною. Наступного разу, коли хтось зі Свідків Єгови завітає до вас додому, прийміть їх, якщо ви цього ще не зробили, і ту добру новину, яку вони принесуть вам!

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 5]

Історія доводить, що люди не можуть успішно правити без Бога.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Оскільки Сатана править сучасною «системою речей», то він міг запропонувати Ісусові «всі царства на світі».

[Ілюстрації на сторінці 7]

Ісус навчав, що під правлінням Божого Царства світ стане прекрасним.