«Навчіться від Мене»

«Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий [«лагідний і сумирний серцем», Хом.],— і «знайдете спокій душам своїм» (МАТВІЯ 11:29).

1. Чому навчання від Ісуса може бути приємним і може збагачувати?

ІСУС ХРИСТОС завжди правильно думав, навчав і поводився. Хоча його перебування на землі було короткочасним, він жив змістовним та повноцінним життям і залишився щасливим. Ісус зібрав учнів і навчив їх поклонятися Богу, любити людей та перемагати світ (Івана 16:33). Він влив в їхні серця надію і «вивів на світло життя та нетління Євангелією» (2 Тимофія 1:10). Якщо ви зараховуєте себе до його учнів, що́ ж таке, на вашу думку, бути учнем? Беручи до уваги Ісусові слова про учнів, ми можемо дізнатися, як збагатити своє життя. Для цього потрібно засвоювати його погляди й застосовувати основні принципи (Матвія 10:24, 25; Луки 14:26, 27; Івана 8:31, 32; 13:35; 15:8).

2, 3. а) Хто такий Ісусів учень? б) Чому важливо запитати себе: «Чиїм учнем я став»?

² У Християнських Грецьких Писаннях слово, яке перекладається як «учень», в основному передає думку про особу, котра скеровує свій розум на щось, або про особу, що навчається. Споріднене з ним слово знаходимо в провідному вірші з Матвія 11:29: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий [«лагідний і сумирний серцем», Хом.],— і «знайдете спокій душам своїм». Учень — це той, хто набуває знань. В Євангелії слово «учень» переважно застосовується до Ісусових найближчих послідовників, котрі були з ним під час проповідування і яких він навчав. Були й такі люди, котрі просто прийняли Ісусові вчення, причому деякі з них — таємно (Луки 6:17; Івана 19:38). Письменники Євангелій також говорили  про «учнів Іванових [Хрестителя] та фарисейських» (Марка 2:18). Оскільки Ісус попередив своїх послідовників «стерегтися... фарисейської та саддукейської науки», ми можемо запитати себе: «Чиїм учнем я став?» (Матвія 16:12).

³ Якщо ми Ісусові учні та навчилися від нього, то інші в нашій присутності мають відчувати духовне освіження. Вони повинні бачити, що ми стали лагіднішими та сумирнішими серцем. Якщо ми обіймаємо керівну посаду на роботі, є батьками або виконуємо обов’язки пастирів у християнському зборі, чи відчувають особи, про яких піклуємося, що ми ставимось до них так, як Ісус?

Як Ісус ставився до людей

4, 5. а) Чому не важко дізнатися, як Ісус ставився до людей, котрі мали проблеми? б) Що Ісус пережив на гостині в домі фарисея?

⁴ Нам треба знати, як Ісус ставився до людей, особливо до тих, хто мав серйозні проблеми. Дізнатися про це не важко, бо чимало оповідей про зустрічі Ісуса з людьми, серед яких багато хто страждав, є в Біблії. Також візьмімо до уваги, як ставились до людей з такими проблемами релігійні провідники, зокрема фарисеї. Розглядаючи відмінність у ставленні, можна багато чого зрозуміти.

⁵ У 31 році н. е., коли Ісус перебував у проповідницькій подорожі в Галілеї, «один  із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним». Ісус не вагався прийняти це запрошення. «Прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила» (Луки 7:36—38).

6. Чому жінка, яка була «грішницею», могла перебувати в домі фарисея?

⁶ Чи ви можете уявити собі цю картину? В одному довіднику говориться: «Жінка (в.37) скористалася загальноприйнятими звичаями, згідно з якими нужденні могли приходити на такі бенкети, щоб отримати залишки [їжі]». Завдяки цьому ми розуміємо, як незапрошена особа могла ввійти в дім. Там могли бути й інші люди, які сподівалися позбирати їжу після закінчення гостини. А втім, поведінка жінки була досить-таки дивною. Ця жінка не була пасивним спостерігачем, чекаючи, коли закінчиться гостина. Вона мала погану репутацію, бо була відомою «грішницею», тому Ісус сказав, що він знає про її колишні «численні гріхи» (Луки 7:47).

7, 8. а) Як би ми зреагували за обставин, про котрі розповідається в Луки 7:36—38? б) Як зреагував Симон?

⁷ Уявіть собі, що ви живете в той час і є на місці Ісуса. Якою була б ваша реакція? Чи ви зніяковіли б, якби ця жінка підійшла до вас? Як би вплинула ця ситуація на вас? (Луки 7:45). Чи це приголомшило і злякало б вас?

⁸ Якби ви були на місці одного з гостей, чи думали б дещо так, як фарисей на ім’я Симон? «Побачивши це фарисей, що покликав Його [Ісуса], міркував собі, кажучи: «Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається,— бож то грішниця!» (Луки 7:39). На відміну від цього фарисея Ісус був дуже співчутливою людиною. Він зрозумів стан цієї жінки та пройнявся її стражданням. Нам не розповідається, як вона дійшла до такого грішного життя. Якщо вона справді була повією, чоловіки з міста, побожні євреї, очевидно, не хотіли допомагати їй.

9. Як Ісус зреагував на слова Симона і який міг бути результат цього?

⁹ Але Ісус хотів їй допомогти. Він промовив до неї: «Прощаються тобі гріхи!» Відтак додав: «Твоя віра спасла тебе,— іди з миром собі!» (Луки 7:48—50). На цьому оповідь закінчується. Дехто може твердити, що Ісус не зробив для неї нічого особливого. Поблагословивши, він просто відіслав її. Чи ви думаєте, що вона повернулася до свого жалюгідного способу життя? Тимчасом як цього не можна з певністю стверджувати, візьмімо до уваги подальші слова Луки. Він сказав, що Ісус ходив «містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство». Лука теж повідомив, що «дехто з жінок» перебували з Ісусом та його учнями й «маєтком своїм їм служили». Не можна виключати можливості, що ця розкаяна та вдячна жінка, перебуваючи серед них, приводила своє життя у відповідність з волею Бога й мала чисте сумління, відновлений сенс у житті і набагато глибшу любов до Бога (Луки 8:1—3).

Різниця між Ісусом та фарисеями

10. Чому корисно розглянути оповідь про Ісуса й жінку в домі Симона?

¹⁰ Який урок ми можемо взяти з цієї яскравої оповіді? Чи ж вона не зворушує нас? Уявіть себе в домі Симона. Як би ви себе почували? Чи ви зреагували б так, як Ісус, а може, думали б дещо, як господар-фарисей? Ісус був Сином Бога, тому ми не можемо думати й поводитися точно так, як він. Проте нам, мабуть, не дуже хочеться вважати себе подібними до фарисея Симона. Мало хто хвалився би своїм фарисейством.

11. Чому нам не хотілося б бути зарахованими до фарисеїв?

¹¹ З Біблії та світських джерел ми можемо  дійти висновку, що фарисеї були надто високої думки про себе як про охоронців загального добра й державного благополуччя. Їх не влаштовувало те, що Божий Закон у своїй основі був чіткий та легкозрозумілий. Як тільки Закон здавався їм не дуже конкретним, вони намагалися втиснути в позірні прогалини визначені ними ж застосування, щоб усунути будь-яку потребу керуватися сумлінням. Ці релігійні провідники намагались вигадати правило, яке керувало б поведінкою в усіх питаннях, навіть найнезначніших *.

12. За кого вважали себе фарисеї?

¹² Єврейський історик I століття Йосиф Флавій виявляє, що фарисеї вважали себе доброзичливими, лагідними, справедливими й цілком відповідними для свого завдання людьми. Безперечно, декотрі з них були саме такими. Вам, можливо, пригадався Никодим (Івана 3:1, 2; 7:50, 51). З часом дехто з них обрав християнський шлях (Дії 15:5). Про певних євреїв, таких як фарисеї, християнський апостол Павло писав: «Вони мають ревність про Бога, але не за розумом [«точним знанням», НС]» (Римлян 10:2). Проте Євангелія представляють їх такими, якими їх бачили прості люди,— зарозумілими, зухвалими, лицемірно-праведними, причепливими, осудливими особами, які втратили гідність.

Ісусів погляд

13. Що Ісус сказав про фарисеїв?

¹³ Ісус затаврував книжників і фарисеїв як лицемірів. «Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хочуть їх порушити». Тягар був непосильно важкий для людей,  а нав’язане ярмо — жорстке. Далі Ісус називає книжників і фарисеїв «нерозумними». Нерозумна людина — загроза для суспільства. Ісус також назвав книжників і фарисеїв ‘проводирями сліпими’ й заявив, що вони «найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру». Хто хотів би, щоб Ісус вважав його фарисеєм? (Матвія 23:1—4, 16, 17, 23).

14, 15. а) Як своїм ставленням до Левія Матвія Ісус виявляє вади фарисеїв? б) Які важливі уроки можна взяти з цієї оповіді?

¹⁴ Майже кожен читач Євангелія може побачити критиканську вдачу більшості фарисеїв. Після того як Ісус запропонував митникові Левію Матвію стати учнем, той влаштував на його честь розкішну гостину. Лука повідомляє: «Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: «Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п’єте?» Ісус же відповів і промовив до них: «Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних» (Луки 5:27—32).

¹⁵ Сам Левій тоді зрозумів ще інші слова Ісуса: «Ідіть же, і навчіться, що то є: «Милости хочу, а не жертви» (Матвія 9:13). Хоча фарисеї заявляли, що вірять у писання єврейських пророків, вони не прийняли цих слів з Осії 6:6. Коли їм доводилося вибирати між милосердям і слухняністю традиції, вони обирали друге. Кожен з нас може запитати себе: «Чи я маю репутацію прихильника певних правил, які, скажімо, відображають особистий або чисто людський погляд на певну справу? Чи люди радше вважають мене передусім милосердним і доброзичливим?»

16. Що було характерним для фарисеїв і як ми можемо уникати їхнього складу розуму?

¹⁶ Чіплятися, прискіпуватися, критикувати — це було притаманне фарисеям. Вони дошукувалися кожного недоліку, чи був він дійсний, чи уявний. Вони змушували людей оборонятися й нагадували їм про їхні прогріхи. Фарисеї пишалися тим, що давали десятину з таких найнезначніших трав, як м’ята, кріп і кмин. Вони виставляли свою побожність напоказ, носячи особливий одяг, і намагалися розпоряджатися народом. Зрозуміло, якщо ми хочемо, аби наші вчинки відповідали прикладу Ісуса, нам потрібно уникати схильності завжди дошукуватися вад в інших і підкреслювати ці вади.

Як Ісус розв’язував проблеми?

17—19. а) Поясніть, як Ісус дав собі раду в ситуації, що могла призвести до серйозних наслідків. б) Через що ця ситуація була напруженою та неприємною? в) Як би ви зреагували, коли були б там і бачили жінку, що підходить до Ісуса?

¹⁷ Ісус зовсім по-іншому розв’язував проблеми. Подивіться, як він повівся в ситуації, що могла призвести до серйозних наслідків. Йдеться про жінку, яка 12 років страждала від кровотечі. Ви можете прочитати про це в Луки 8:42—48.

¹⁸ Марко говорить, що ця жінка «злякалась та затрусилась» (Марка 5:33). Чому? Немає жодного сумніву, вона знала, що порушила Божий Закон. Згідно зі словами в Левит 15:25—28, жінка з хворобливою кровотечею була нечистою у цей період, а також тиждень після його закінчення. Усе, чого вона доторкнулась, і кожен, хто торкнувся її, ставали нечистими. Щоб підійти до Ісуса, тій жінці довелося протиснутися крізь натовп. Читаючи про ці події, які сталися 2000 років тому, ми проймаємося жалістю до неї через її незручне становище.

¹⁹ Як би ви дивилися на цю справу, будучи там? Що сказали б? Зауважте, що Ісус доброзичливо, люб’язно й делікатно обійшовся з цією жінкою і навіть не згадав жодної проблеми, яку вона, можливо, створила (Марка 5:34).

20. Якби слова з Левит 15:25—28 були вимогою в наш час, на яку трудність ми могли б наштовхнутися?

 ²⁰ Чи ми можемо чогось навчитися з цього випадку? Скажімо, ти старійшина в сучасному християнському зборі. І тепер, припустімо, слова з Левит 15:25—28 є вимогою для християн сьогодні, а певна християнка порушила цей закон, відчуваючи розпач і безпорадність. Як зреагував би ти? Чи принизив би її при всіх критичною настановою? «Таж ні,— скажеш ти,— я ніколи не зробив би цього! Беручи за приклад Ісуса, я б постарався бути доброзичливим, люб’язним, чулим та уважним». І це дуже добре! Але говорити про це — легко, а от наслідувати його приклад — набагато важче.

21. Який урок про Закон Ісус дав людям?

²¹ Коли Ісус розмовляв з людьми, вони зазвичай відчували освіження, зміцнення й підбадьорення. Коли в Божому Законі подавалися конкретні вказівки, вони були однозначні. Якщо ж певні настанови в ньому здавалися дещо загальними, тут важливу роль починало відігравати сумління людей, і своїми рішеннями вони могли виявляти любов до Бога. Закон їх занадто не обмежував (Марка 2:27, 28). Бог любив свій народ, постійно діяв йому на добро і бажав виявляти милосердя, коли люди помилялися. Таким самим був і Ісус (Івана 14:9).

Що Ісусові вчення давали людям

22. Якого складу розуму набували учні Ісуса, навчаючись від нього?

²² Кожен, хто слухав Ісуса й ставав його учнем, усвідомлював, наскільки правдивими були його слова: «Ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий» (Матвія 11:30). Вони ніколи не вважали, що він обтяжує їх, дошкуляє або читає їм нотації. Ці люди були вільніші, щасливіші та впевненіші, що мають добрі стосунки з Богом та один з одним (Матвія 7:1—5; Луки 9:49, 50). Ісус допоміг людям усвідомити, що духовний провідник повинен освіжувати інших, виявляючи при цьому покірність та смиренне серце (1 Коринтян 16:17, 18; Филип’ян 2:3).

23. Який важливий урок взяли учні, перебуваючи з Ісусом, і які висновки вони зробили завдяки цьому?

²³ Крім того, глибоке враження на багатьох справляла необхідність залишатися в єдності з Христом та переймати його дух. Він сказав своїм учням: «Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його» (Івана 15:9, 10). Якщо учні хотіли мати успіх у служінні Богу, їм треба було старанно застосовувати те, чого вони навчилися від Ісуса як у проповідуванні й у публічному навчанні про чудову добру новину від Бога, так і в стосунках з членами сім’ї і духовними братами. Тимчасом як чимраз більше братів об’єднувалися в збори, їм подеколи було потрібне нагадування про те, що його шлях правдивий. Ісус навчав правди, і вони повинні були дійсно прагнути життя, зразок якого він їм залишив (Івана 14:6; Ефесян 4:20, 21).

24. Що ми повинні взяти близько до серця з Ісусового прикладу?

²⁴ Роздумуючи про те, що́ ми обговорюємо, чи ви бачите, в чому треба поліпшуватися? Чи ви погодитеся з тим, що Ісус завжди правильно думав, навчав і поводився? Тож не опускайте рук. Він підбадьорює нас такими словами: «Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!» (Івана 13:17).

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Що означає для вас бути учнем Ісуса?

• Як Ісус ставився до людей?

• Чого можна навчитися з того, як навчав Ісус?

• Яка різниця існувала між Ісусом та фарисеями?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінках 18, 19]

Як же відрізнялося Ісусове ставлення до людей від ставлення фарисеїв!